Віра Церкви (32): характерні риси неділі та її зв’язок з Літургією
о. Яків Шумило, ЧСВВ
Як ми зазначили у попередньому епізоді, від початку існування Церкви неділя стає днем зібрання на Євхаристію, щоб брати участь у пасхальному таїнстві спасіння. «Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28,20), – каже Ісус до своїх учнів після воскресіння. Ця Христова обітниця продовжує звучати в Церкві, де Христос є присутній у Святому Таїнстві Євхаристії. Завдяки участі в недільній Божественній Літургії / Святій Месі ми вслухаємося у Христове слово та приймаємо Його тіло. У цьому епізоді погляньмо на важливі аспекти, які характеризують неділю як День Господній.
Три виміри неділі
Неділя є насамперед днем збирання на молитву, де християни усвідомлюють себе Церквою (грец. Ἐκκλησία – зібрання). Сьогодні, на жаль, кількість тих, які беруть участь в недільній молитві, зменшилась, а воднораз зменшилось усвідомлення значення неділі. Однак саме святкування неділі є можливістю бути пророчим знаком для інших. Наприклад, збирання разом вже є знаком не тільки для інших, а й для самих себе, щоб зростати в усвідомленні себе братами і сестрами, які належать до однієї Божої родини. Ця практика є маленьким чудом, адже коли люди збираються разом в неділю, вони можуть зустрітися та вислухати один одного. Це знак того, що можна жити разом, подолати ізоляцію, сказати «ні» агресивному наставленню та плекати між собою єдність.
Неділя – це також день звершення Святого Таїнства Євхаристії. Євхаристія настільки пов’язана з неділею, що чинить її Господнім днем. Зібрана на молитву Церква звершує Євхаристію, а Євхаристія, як зазначає соборна Конституція про святу літургію, формує Церкву. У звершенні Євхаристії відбувається тісна взаємодія: Христос повністю дарує себе людині, а Божий люд приймає з вдячністю дар Тіла й Крові Господньої, яка служить на освячення, зцілення душ і тіл й примноження Божої благодаті. Видимим наслідком приймання Євхаристії є вдосконалення в любові до Бога та між собою. Це стосується загалом участі в недільній Літургії, яка не може бути зведена до простого обрядового компоненту, а виходити за межі храму в напрямку плекання єдності.
Зрештою, неділя є днем відпочинку, радості, спілкування. Євхаристійне зібрання уособлює великий дар для християнського життя. У зустрічі з воскреслим Христом спільнота християн переживає велику радість, яку переживали учні, коли Ісус прийшов і показав себе живим посеред них, і отримали від Нього мир (Ів. 20,19, 26). Джерелом радості для євреїв у суботу було визволення з єгипетської неволі. Своєю чергою, через подію смерті та воскресіння, Христос робить крок вперед, визволяючи людину від тягаря гріха та допомагає подолати її злі нахили. Тому можемо сказати, що неділя – це особливий день для того, щоб жити свободою Божих дітей, свободою, яка дозволяє нам плекати взаємини з нашими ближніми на основі християнської віри.
Встановлення Дня Господнього сприяє тому, щоб кожен мав можливість насолоджуватися достатнім відпочинком і вільним часом, який дозволить йому дбати про своє сімейне, культурне, суспільне та релігійне життя. Насамперед – це день, який дозволяє нам приділяти час і увагу сім’ї, якій ми, можливо, не можемо приділити достатньо часу в інші дні тижня. У недільній Літургії закладений аспект любові, який потребує ближнього, щоб бути щасливим. Літургія – це сила, яка спонукає нас переступати межі власних інтересів, адже Євхаристія є таїнством любові до Бога і ближнього.
Спільне звершення Євхаристії
Отож, розглянувши різні аспекти неділі, ми бачимо справжнє значення Дня Господнього, який не обмежується відпочинком, а є глибоко вкоріненим в життя Церкви, яка протягом історії зберігає пам’ять про зустріч воскреслого Христа зі своїми учнями, та яка стала передумовою збирання громади християн на Євхаристію. Конституція про святу літургію ІІ Ватиканського Собору вказує нам подвійну мету установлення Євхаристії. З одного боку йдеться про те, щоб «увіковічнити хресну жертву на всі часи, аж поки не прийде Христос», а друга мета – довірити Церкві спомин своєї смерті й воскресіння: «таїнство любові, знак єдності, сув’язь милості». Ці твердження виявляють Святе Таїнство Євхаристії як продовження пасхального таїнства, до якого християнська громада має доступ щонеділі через участь у Літургії. Коли під час Служби Божої ми слухаємо Боже слово, дотримуємося обрядів, причащаємося, то беремо участь у події благодаті. До цього закликає соборна Конституція: «Церква старанно дбає, щоб Христові вірні в цьому таїнстві віри не були сторонніми чи німими глядачами, щоб вони, добре розуміючи його через обряди та молитви, брали свідому, побожну й діяльну участь у священнодіянні».
Соборний документ також зазначає, що всі вірні беруть участь у звершенні Євхаристії, «приносячи непорочну Жертву не лише руками священника, а й разом з ним». У цьому контексті варто зазначити, що священник діє в особі Христа як голова, який приносить жертву від імені всіх членів Церкви, а тому Церква від його імені здійснює жертву всіх. «Беручи участь у Євхаристійному жертвоприношенні, яке є джерелом та вершиною всього християнського життя, вірні приносять Богові божественну Жертву, а з нею – і себе самих. Так – і через приношення, і через святе причастя – всі виконують свою питому роль у літургійному дійстві: не змішано, а кожен по-своєму», – додає Догматична конституція про Церкву Lumen Gentium.
Взаємозв’язок між Літургією та християнським життям
Сьогодні необхідно переосмислити мотивацію вірних брати участь у недільній Літургії, щоб вона не зводилася з одного боку до звичайної традиції, а з іншого – до механічного виконання обряду. У багатьох європейських суспільствах неділя здебільшого розуміється як відпочинок від праці та оновлення, де її закономірний зв’язок з літургійним богослужінням обірвався, а сфера віри й пам’яті про воскресіння відсунута на маргінес. Щоб допомогти відкрити або перевідкрити для себе недільну Літургію, потрібно не стільки вкотре наголошувати на її обов’язковості чи рекомендувати брати в ній участь, скільки робити її дедалі більше характерним живим досвідом. У цьому контексті велику роль може відіграти піклування про обряд (а не обрядовщину), який виражає віру тих, хто бере участь у Літургії. «Потрібно дотримуватися усіх аспектів літургії (простір, час, жести, слова, речі, одяг, пісні, музика…) і виконувати усі рубрики. Цього буде достатньо, щоб не позбавити спільноту того, що їй належить, тобто пасхальної таїни, яка звершується у ритуальний спосіб, встановлений Церквою», – пише Папа Франциск. Задля цього необхідна належна підготовка до Євхаристійного богослужіння. Будівля для Літургії має бути збудована таким чином, щоб одразу сприйматися як місце, яке запрошує людей на Літургію. Літургійні скатертини, одяг, меблі та квіти повинні виражати святковий характер Літургії, сяючи своєю благородною простотою, відповідно до стилю, що відповідає місцю та сучасним потребам. І вірні, і хор, і служителі, і священнослужитель, повинні підготуватися до літургії, проникнутися духом свята, знати символічне значення і сенс обрядів і жестів.
Літургія приваблює, якщо ті, хто бере в ній участь, бажають преобразитися і уподібнитися до Христа. Вона приваблює не своєю видовищністю, а духовною силою, яку вона вливає і наповнює присутніх, та яка виявляється в житті тих, хто відвідує Літургію. Якщо ті, хто служить, своїми жестами і словами виражають унікальність того, що відбувається, вони дозволяють проявитися великій цінності того, що вони роблять. Якщо ті, хто беруть участь у Літургії, вийдуть після неї з сяючим обличчям, то всі ті, хто не відчувають її привабливості, принаймні поставлять собі питання, задумаються, чи не варто хоча б переступити поріг і спробувати пережити те, що вони бачать в обличчях інших, те, що спостерігають у житті практикуючих християн, які засвідчують Боже таїнство, що вливає внутрішню силу і додає життєвої енергії.
Крім того, буде корисним обдумати особисту залученість у життя Церкви: чи вона є автоматичним вибором внаслідок народження в такому середовищі, чи це мій свідомий вибір, який я бажаю пізнавати, поглиблювати та жити ним у прийнятті важливих рішень. Завдяки досвіду свідомого прожиття власної віри, уможливлюється також свідоме прожиття недільної Літургії, яка впливатиме на щоденне життя та взаємини з іншими людьми.
_______________________
Бібліографія:
ІІ Ватиканський Собор, Конституція про святу літургію «Sacrosanctum Concilium», 48; Догматична конституція про Церкву «Lumen Gentium», 11 // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституції, декрети, декларації. Коментарі, Свічадо 2014.
G. MIDILI, La domenica, (Quaderni del Concilio, vol. 12), Shalom editrice 2022, 59,63.
PAPA GIOVANNI PAOLO II, Dies Domini, in URL: < https://www.vatican.va/content/john-paul-ii/it/apost_letters/1998/documents/hf_jp-ii_apl_05071998_dies-domini.html > (in 01/07/2025), 23.
PAPA FRANCESCO, Desiderio desideravi, in URL: < > (in 01/07/2025), 23.
