В?ра Церкви (24): зародження богослуж?нь добового кола
о. Як?в Шумило, ЧСВВ
Л?тург?я ? сп?льною молитвою християнсько? сп?льноти, збудованою навколо ?вхарист?? – живого Христа, Який ? центром молитовного життя. Саме Його присутн?сть да? молитв? ?й власну силу. Тому в християнськ?й л?тург?? ми не зверта?мось до Бога, Який знаходиться далеко в?д нас, а радше святку?мо присутн?сть Христа, Який став людиною серед нас. Ця особлив?сть виражена, зокрема, у богослуж?ннях добового кола, як? також називають Церковним правилом, про що будемо м?ркувати впродовж наступних еп?зод?в, ?люструючи р?зноман?ття л?тург?йного життя Церкви.
Формування усталеного часу для молитви
Молитва ? природною р?ччю для людини, в як?й би форм? вона не зд?йснювалася. Лише найб?льш занепал? з людей не звертаються до Бога, так би мовити, ?нстинктивно, хоча б тод?, коли проживають загрозу сво?му життю. Людина в?дчува? тугу за Богом, яка деколи може бути несв?домою або невиразною, але вона ? св?дченням того, що в людськ? природ? закладена ?стина про ?? походження в?д Бога. Тому обов’язок молитви, або, ширше, обов’язок в?ддавати шану Бож?й велич?, зобов’язу? кожного, хто в?рить в Бога ? визна? свою залежн?сть в?д Нього. Кожно? мит? Господь п?дтриму? наше життя, яке ? даром Небесного Отця (Як. 1,17), що спонука? прославляти та дякувати Йому в будь-який час ? в будь-якому м?сц?.
В?д самих початк?в Церкви християни пам’ятали про навчання Христа та апостол?в повсякчасно молитися. «Передус?м, отже, благаю, щоб в?дбувалися прохання, молитви, благання, подяки за вс?х людей (1 Тим. 2, 1), – зверта?ться апостол Павло до Тимотея, першого ?пископа в Ефес?. В ?ншому м?сц? апостол заклика?: «Будьте в молитв? витривал? й чувайте на н?й в подяц?» (Кол. 4,2). Перш? християни молилися щодня (Д?. 2,46) вдома (Д?. 12,5,12), у сп?льнот? (Д?. 2,46), на самот? (Д?. 10,9) чи у храм? (Д?. 3,1). Рання Церква перейняла юдейську практику молитися вранц? та ввечер?, а також настанову молитися с?м раз?в на день (Пс. 119, 164). Для молитви Христов? учн? використовували псалми, б?бл?йн? г?мни, п?сн? й ?нш? тексти Священного Писання. Ц? мол?ння охоплювали подяку, прославу, визнання в?ри та р?зноман?тн? прохання до Бога. Християни звершували молитву у визначений час, в?дпов?дно до тогочасного юдейського под?лу дня ? ноч?, що вплинуло на майбутн? назви л?тург?йних богослуж?нь. Як зазнача? Конституц?я про святу л?тург?ю ?? Ватиканського Собору, «в?дпов?дно до давньо? християнсько? традиц??, богослуж?ння добового кола укладено таким чином, щоб весь переб?г дня ? ноч? освячувався Божою хвалою».
Протягом перших стол?ть християнства поступово формувались богослуж?ння Церковного правила, так? як Утреня, Веч?рня, Повеч?р’я, Оп?вн?чна та Часи: Трет?й, Шостий, Дев’ятий. Погляньмо коротко на ц? види богослуж?нь. Утреня звершувалась рано вранц? та, як видно з багатьох ?? елемент?в, ? призначена для освячення ранкового часу. Йдеться про посвячення Богов? перших порух?в розуму ? духу, щоб людина не розпочинала працю, поки не осв?житься думкою про Бога: «О Господи, удосв?та ти голос м?й почу?ш, удосв?та буду молитися до тебе й виглядати» (Пс. 5,4). Л?тург?йний устав, як на Сход?, так ? на Заход?, збер?г також богослуж?ння Час?в, як? пов’язан? з пам’яттю про под?? Страстей Господн?х ? першу пропов?дь ?вангел?я. Наприклад, у «Апостольському переданн?» ?полита Римського, яке дату?ться ??? стол?ттям, чита?мо, що християни повинн? молитися о трет?й годин?, тому що в цю годину Спаситель св?ту добров?льно прийняв смертний засуд заради нашого спас?ння. Сво?ю чергою шоста година молитви пов’язана з розп’яттям ?суса, а дев’ята стосу?ться часу, коли ?сус на хрест? в?ддав Свого духа в руки Небесного Отця. Наступним типом богослуж?ння добового кола стала Веч?рня, яка звершувалась ближче до заходу сонця, коли день доб?гав к?нця, щоб подякувати Богов? за те, що нам було дано протягом днини. Ц??ю молитвою, яка п?дноситься як кадило перед Господом, ? в як?й «зд?ймання наших рук» ста? «веч?рньою жертвою» (Пс. 141,2), пригаду?ться про наше в?дкуплення. Остання молитва дня – Оп?вн?чна, яку промовляли перед н?чним в?дпочинком. Практика молитви у визначений час поступово ставала б?льш структурованою та впорядкованою й утвердилася в IX стол?тт?.
Про особливост? богослуж?нь у християнських громадах перших стол?ть ми можемо д?знатися в?д багатьох Отц?в Церкви та церковних письменник?в. «Неабияким знаком Божо? сили ? те, що в усьому св?т? в Божих храмах вранц?, на сход? сонця ? у веч?рн? години п?дносяться до Бога г?мни, подяки й молитви, во?стину божественн? славосл?в’я. Для Нього насолодою ? г?мни, що лунають з ус?х куточк?в земл? в Його Церкв? вранц? й ввечер?», – писав церковний письменник та ?сторик ?всев?й Кесар?йський (+339). Ц?нною пам’яткою для досл?дник?в л?тург?? служить, зокрема, щоденник паломниц? Етер??, яка занотовувала елементи л?тург?йного життя ?русалиму IV стол?ття. Ось як вона опису? перше богослуж?ння, яке розпочиналося ще вдосв?та: «Щодня, перш н?ж просп?вають п?вн?, в?дчиняються вс? двер? храму Воскрес?ння Христового ? до нього сходяться вс? monazontes (ченц?) ? partenae (д?виц?), як ?х тут називають, ? не т?льки вони, а й миряни, як? бажають взяти участь у ранковому чуванн?. З цього часу ? аж до сходу сонця сп?ваються п?сн?, псалми ? антифони, ? п?сля кожного г?мну проказу?ться молитва».
Традиц?? Церковного правила
?стор?я богослуж?нь добового кола ? дуже насиченою та р?зноман?тною. Наприклад, станом на IV стол?ття можна простежити два загальн? типи Церковного правила – монаше та катедральне. Монаший тип богослуж?нь включав подв?йний р?зновид: «пустельний» та «м?ський». Перший був поширений, зокрема, серед монах?в ?гипетсько? пустел?, як? спричинилися до розвитку Час?в, оск?льки присвячували значну частину свого часу зд?йсненню ?деалу «безперервно? молитви», розпод?ляючи проказування вс?х псалм?в на певн? години дня й ноч? та по?днуючи ?х з особистою молитвою ? читанням Святого Письма. Другий р?зновид монашого типу стосувався монастир?в, як? знаходились в людних м?сцях, де базова структура богослуж?нь була видозм?неною. На Заход? найв?дом?шим прикладом монастирського богослуж?ння ? система, розроблена монахами святого Бенедикта Нурс?йського. Завдяки сво?му ?сторичному значенню, бенедиктинський спос?б звершення Церковного правила поступово вит?снив ?нш? м?сцев? системи, ставши для Заходу вз?рцем структури та зм?сту богослуж?нь добового кола.
Сво?ю чергою, катедральне богослуж?ння зосереджувалось навколо ?пископських храм?в з характерною рисою залученост? в молитву духовенства та мирян. З огляду на душпастирськ? ц?л?, катедральн? богослуж?ння в?др?знялися в?д монаших. Наприклад, щоб весь Божий люд брав участь у л?тург?йн?й молитв?, святий ?пископ Амврос?й Мед?оланський сам п?дбирав псалми для богослуж?нь ? заохочував сп?вати ?х в р?зний спос?б, корелюючи ритм, мелодику та ?нш? особливост? вм?сту богослуж?нь. Окр?м сп?ву, катедральне богослуж?ння поступово видозм?нювалося у напрямку складн?ших обряд?в, як? передбачали залучен?сть численних служител?в та ?нш? додатков? елементи (св?чки, кад?ння, процес?? тощо).
Кожен з тип?в богослуж?нь не був однор?дним з огляду на розма?ття звича?в та чинних обрядових припис?в у р?зних храмах ? монастирях. Вже у IV стол?тт? монаше ? катедральне богослуж?ння не лише в?др?зняються м?ж собою р?зною структурою, а й впливають один на одного. Насл?дком вза?много впливу стала поява Церковного правила, яке ?сну? сьогодн? в р?зних формах з додатковими традиц?ями, як? зазнавали зм?н у м?сцевих Церквах.
Отож, з самого початку молитва Церкви включала звершення Пресвято? ?вхарист??, а також проказування молитов ? псалм?в. Згодом мол?ння набрали форми усталених богослуж?нь. Таким чином, Божий люд залишився в?рний важливому завданню – завжди молитися (Лк. 18, 1; 21,36; Кол. 4,2; 1 Сол. 5, 16-18). Церква бере на себе цей нагальний ? благословенний обов’язок пост?йно приносити Богов? жертву хвали (?вр. 13,15), а тому, як зазнача? конституц?я Sacrosanctum Concilium, вона «не лише у звершенн? ?вхарист??, а й ?ншими способами, передус?м через богослуж?ння добового кола, безупинно прославля? Господа ? заступа?ться перед Ним за спас?ння св?ту».
Б?бл?ограф?я:
?? Ватиканський Собор, Конституц?я про святу л?тург?ю «Sacrosanctum Concilium» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституц??, декрети, декларац??. Коментар?, Св?чадо 2014, 83-84.
Р. ТАФТ, Богослуження часослова на Сход? та Заход?, Льв?в, Св?чадо 2013, 19, 39, 184.
E. MCNAMARA, La liturgia delle Ore, (Quaderni del Concilio, vol. 10), Shalom editrice 2022, 12-17.
EGERIA, Itinerarium peregrinatio, in URL: < https://www.thelatinlibrary.com/egeria.html > (in 121/06/2025), XXIV, 1.
