杏MAP导航

о. Як?в Шумило, ЧСВВ

Л?тург?я Церкви розгорта?ться у винятковий спос?б навколо под?й з життя ?суса Христа, як? м?стять спасенний характер. Центральною под??ю ста? смерть ? воскрес?ння Христа, пасхальне та?нство, яке виявля? Божу до нас любов. Перш? християнськ? громади почали збиратись разом на молитву й ламання хл?ба (пор. Д?. 2,41-42,47), звершуючи святкування цього спасенного та?нства п?д час ?вхарист?йного богослуж?ння. У цьому еп?зод? ми поглянемо на б?бл?йн? витоки пасхально? под??, внасл?док яко? були в?дновлен? стосунки м?ж Богом та людиною.

Пасхальна под?я у житт? ?зра?льського народу

?вангел?? розпов?дають нам про особливост? установлення Христом Свято? Тайни ?вхарист?? п?д час тайно? вечер?. У ц?й под?? реал?зу?ться новий союз Бога з людиною, який звершиться через смерть ? воскрес?ння Христа. Однак форма цього союзу вже ?снувала у Старому Зав?т?. Саме тому важливо поглянути на контекст тайно? вечер?, щоб глибше зрозум?ти ?? значення як спасенно? под??.

Тайна вечеря в?дбулася п?д час центрального юдейського свята – Песах / Пасха, яке стосу?ться визволення ?врейського народу в?д рабства через вих?д з ?гипту до об?товано? земл?. Незм?нним елементом святкування ц??? под?? ? пасхальна вечеря – вираження спомину, який наказу? Господь, щоб вс? покол?ння ?зра?лю могли наново пережити спасенну под?ю. У дванадцят?й глав? книги Виходу ми знаходимо детальн? обрядов? приписи для Пасхи, яку щороку мав святкувати ?зра?льський народ: вказу?ться дата, описуються назви страв та спос?б ?х приготування. Обрядово-л?тург?йн? приписи, як? вт?лювалися переважно в кол? родини, були дан? для точного в?дтворення спасенно? под?? виходу з ?гипту.

Зв’язок м?ж Святим Письмом та л?тург?йними д?ями ? наст?льки нерозривним ? фундаментальним, що досв?д виходу ста? ключем для тлумачення вс?х перипет?й ?стор?? ?зра?лю. Саме в цьому зв’язку м?ж Пасхою з ?? щор?чним л?тург?йним спомином утверджувалася й розвивалася св?дом?сть ?зра?лю як Божого народу, який ма? ун?кальн?, в?дм?нн? в?д ?нших народ?в, стосунки з Ягве (YHWH). Таким чином, спомин визвольно? под?? ? обрядом, який не лише скерований до ?сторично? пам’ят?, а й виража? подяку й прославу Бога за те, що в?н збер?г народ до сьогодн?шнього дня. Родина, яка святку? визвольну под?ю, славить Бога за те, що бере в н?й участь та належить до вибраного народу. ?ншими словами, через спомин члени родини дякують Богов? за минулу спасенну под?ю, тому що ?? насл?дки тривають донин?.

Пасхальна старозав?тна вечеря у сво?й л?тург?йн?й д?? ма? два важлив? вим?ри: розпов?дь та пояснення. Початок другого пасхального седеру (трапези), за якою сл?ду? споживання основних страв, розпочина?ться обрядовим запитанням найменшого сина про значення свята. У в?дпов?дь, батько розпов?да? про под?? зв?льнення з рабства ? вих?д з ?гипту (пор. Вих. 13,8). Вс? обрядов? елементи вечер? наново ?нтерпретуються, щоб нагадати не т?льки про визволення з невол?, але й те, що ця под?я ма? ключове значення для вс??? ?стор?? ?зра?льського народу. ?зра?ль визна? у Пасц? св?й власний основоположний акт – под?ю, у як?й Господь «став мо?м спас?нням» (Вих. 15,2), адже спас св?й народ. Пасхальна вечеря охоплю? к?лька елемент?в (псалми, молитви, благословення), як? ? немов л?тург??ю слова, однак ядром спомину ? споживання ягняти, опр?снок?в й ?нших страв, що виража? приналежн?сть до вибраного народу, врятованого Богом.

?вхарист?я як укладення нового Зав?ту

Загалом, те, що було сказано про юдейську Пасху, стосу?ться ? Пасхи, яку святку? ? сповню? Христос. Б?льше того, неможливо зрозум?ти Христову Пасху, якщо не розглядати ?? у св?тл? Песаху ? в т?сному з ним зв’язку. Синоптичн? традиц?? сходяться в тому, що п?дкреслюють пасхальний характер тайно? вечер? (Мт. 14,22-25; Мт. 26,26-29; Лк. 22,14-20), а ?вангелист ?ван опису? ?суса на хрест? як пасхального агнця, чи? к?стки не були поламан? (?в. 19,36).

?сус, знаючи, що незабаром ма? померти на хрест?, збира? за столом на вечерю найр?дн?ших – сво?х учн?в, тобто Церкву, Божу родину. Таким чином, тайна вечеря ? кульм?нац??ю служ?ння ?суса, де В?н п?дсумову? свою м?с?ю. П?д час ц??? трапези Христос виявля? ?нтимн? реч?, як? стосуються Його особи, вчення, а також да? напуття перед сво?ю смертю. У ?вангел?? ми можемо побачити, що у жестах ? словах п?д час тайно? вечер? Христос пров?ща? ? наперед поясню? все, що станеться з Його смертю й воскрес?нням. З ?ншого боку, щойно смерть ? воскрес?ння дадуть апостолам повне розум?ння того, що сталося ? того, що Христос ?м дарував у ?вхарист??.

Святкуючи тайну вечерю з? сво?ми апостолами, ?сус надав юдейськ?й Пасц? ?? остаточного значення. Зокрема, В?н дарував новий союз м?ж Богом ? людьми, який ратиф?ку? не кров’ю тварин, як це було у Старому Зав?т?, а сво?ю власною кров’ю, раз ? назавжди: «Пот?м узяв чашу, воздав хвалу ? подав ?м, кажучи: “Пийте з не? вс?, бо це кров моя Нового зав?ту, яка за багатьох пролива?ться”» (Мт. 26,27-28). Цей новий союз, про який говорив ще пророк ?рем?я (?р. 31,31-34), звершу?ться, реал?зу?ться, ста? д?йсн?стю у смерт? й воскрес?нн? Христа. Подаючи учням чашу сво?? смерт?, Христос запрошу? ?х жити т??ю любов’ю, яку В?н сам ма? до них. Приймаючи ж в?д ?суса чашу, апостоли приймають вступ до Нового Зав?ту м?ж Богом та людиною.

Спомин, який уприсутню? основоположну под?ю

Старозав?тна пасхальна вечеря була нагодою взяти участь у под?? спас?ння та визволення. Споживаючи страви, зокрема, ягня, кожен в?руючий переживав причасн?сть до вибраного Божого народу, в?дчуваючи, що Господь ? його силою та м?ццю (Вих. 15,2). Тому спомин (лат. memoriale) ? не т?льки пам’яттю про минул? под??, а проголошенням насл?дк?в для сьогодення. У л?тург?йному спомин? под?я ста? певним чином присутньою й актуальною в цей момент. Щор?чне святкування Пасхи ? засобом, за допомогою якого кожен ?врей усв?домлю? свою тепер?шню заангажован?сть у життя й м?с?ю зв?льненого народу; в?н повинен вважати себе таким, що вийшов з ?гипту ? зв?льнився в?д рабства. З ц??? причини псалмосп?вець каже: «Я думаю про дн? давн?, згадаю про л?та споконв?чн?» (Пс. 77,6).

Пасха Старого Зав?ту була спогадом про перех?д в?д рабства до свободи, тод? як Пасха Нового Зав?ту – це спомин про перех?д Господа з цього св?ту до Отця, про перемогу життя над смертю. Для християн ?вхарист?я – це спогад про страст? Господн?, який реал?зу?ться через молитву ? л?тург?йне святкування. ?вхарист?йна л?тург?я, таким чином, ? пам’яттю про та?нства спас?ння, зд?йснен? Христом, як вони представлен? нам в ?вангел?ях.

Однак ця пам’ять не ? простим спомином про минуле, але насамперед реальною актуал?зац??ю через д?ю Святого Духа. Через перетворення хл?ба ? вина в Т?ло ? Кров Господню, Христос ста? реально присутн?м у ?вхарист??. «У пресвятому та?нств? ?вхарист?? перебувають правдиво, д?йсно ? сутн?сно, Т?ло ? Кров, по?днан? з душею ? Божеством Господа нашого ?суса Христа, а отже, ц?лий Христос», – навча? Катехизм Католицько? Церкви. У Святому Та?нств? ?вхарист?? Господь да? нам споживати сво? т?ло, щоб ми стали з Ним ?диним Т?лом.

Кр?м того, ?вхарист?я виража? вим?р жертви, адже чинить присутньою хресну жертву, а ми беремо участь у ?? насл?дках. Як ?сторична под?я смерть ?суса на хрест? в?дбулася раз ? назавжди, ? не потребу? повторення, бо спас?ння вже звершено, однак смерть Христова ? пост?йною у ?вхарист??, що виявля? ?нтенсивн?сть любов? Христа, Який любить нас завжди й пост?йно. Таким чином, п?сля воскрес?ння ?суса, у звершенн? Святого Та?нства ?вхарист?? Христос пода? нам чашу сво?? смерт?, щоб ми в?дновлювали у н?й свою участь.

Отож, у Пасхальн?й под?? ?сну? т?сний зв’язок м?ж Л?тург??ю та Святим Письмом. У сво?й глибок?й ?дност? юдейська Пасха ? Пасха Христова становлять спасенну под?ю, яка ма? ?сторичний та л?тург?йний характер. Христове пасхальне та?нство ? джерелом християнсько? в?ри, яке необх?дно святкувати, бо воно ? джерелом життя й оновлення Божого люду, об’?днаного навколо Христа.

Б?бл?ограф?я:

Катехизм Католицько? Церкви, М?с?онер, Льв?в 2002, 1363,1374.

?? Ватиканський Собор, Конституц?я про святу л?тург?ю «Sacrosanctum Concilium» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституц??, декрети, декларац??. Коментар?, Св?чадо, Льв?в 2014, 2.

M. COMPIANI, La Sacra Scrittura nella liturgia (Quaderni del Concilio, vol. 7), Shalom editrice, 2022, 14-16.