杏MAP导航

о. Як?в Шумило, ЧСВВ

Як можна зробити л?тург?ю Церкви елементом автентичного переживання в?ри? Це завдання входило у порядок денний Отц?в ?? Ватиканського Собору, як? в Конституц?? Sacrocanctum Concilium подали важлив? норми для оновлення л?тург?йного життя Церкви. Однак, як показу? б?льш н?ж ш?стдесятил?тн?й пер?од п?сля завершення Собору, реал?зац?я його постанов все ще трива?.

Зв’язок м?ж обрядом ? л?тург??ю

Окр?м того, що для в?рних не завжди ? зрозум?лими деяк? обряди, сьогодн? ми зустр?ча?мось ?з загальним в?дчуженням щодо обрядово? мови. На перший погляд л?тург?я – це комплекс обряд?в, тобто формул ? жест?в, як? н?чим не в?др?зняються в?д нехристиянських культових форм. Значення рел?г?йного ритуалу можна ?нтерпретувати по-р?зному, залежно, насамперед, в?д уявлення про рел?г?ю ?, в?дпов?дно, в?д ознак, в яких вона проявля?ться. Оц?нюючи зв’язок обряду з християнською л?тург??ю, сл?д враховувати, що в?н був би спотворений, якби ми розглядали його як чисте впорядкування ритуальних д?й, ототожнюючи обряд ? л?тург?ю. Так само неправильно було б стверджувати, що християнська л?тург?я, щоб бути автентичною, повинна виключати вс? форми обряду. Обряд ? частиною природно? потреби: людина ма? використовувати знаки для вираження сво?х внутр?шн?х почутт?в й налаштувань, як на загальнолюдському, так ? на божественному р?внях вза?мин. Якщо у рел?г?ях переважно прийнято, що обряд ма? тенденц?ю виражатися в знаках, по?днаних з? словом, то в християнськ?й л?тург?? й погот?в.

Характерною рисою обряду ? повторення, яке ма? на мет? пригадування. Через ансамбль повторюваних символ?чних д?й, Церква проголошу?, що в л?тург?йному акт? д?? Бог, Який зд?йсню? спасенну д?ю минулого, про яку вона пам’ята?. Задля цього обряд повинен бути нерозривно пов’язаний з? Святим Письмом, яке запрошу? до слухання д?? Бога. У такому вза?мозв’язку обряд ста? знаком божественно? спасенно? реальност?, якою ? Христос, а отже, знаком вза?мин Бога з людиною. Лише у св?тл? Христа ми можемо розум?ти ? жити ритуальними знаками Нового Зав?ту, який актуал?зу? под?ю спас?ння.

Обряди в християнськ?й л?тург?? охоплюють подв?йний вим?р: внутр?шн? наставлення та зовн?шн? елементи. Кожен обряд уособлю?ться через зовн?шн? жести, як? виражають особливост? молитви (благання, прославу чи прохання до Бога), тобто поста? як зовн?шн?й знак внутр?шнього наставлення до Бога. Варто зазначити, що християнська л?тург?я перевершу? зовн?шн? знаки, однак вони ? засобом для того, щоб упорядкувати наш?, часто розс?ян?, внутр?шн? порухи та спрямувати ?х до Бога. «Необх?дно, щоб в?рн? приступали до свято? л?тург?? з правильним душевним налаштуванням, щоб узгодили сво? думки з тим, що виголошу?ться, ? сп?впрацювали з вишньою благодаттю, аби не приймати ?? марно», – зазнача?ться у Конституц?? Sacrocanctum Concilium. Ключовим чинником тут ста? сп?впраця з божественною д??ю, яка присутня у л?тург?йному обряд?: через поступове по?днання з та?нством Христа, вона вчиня? людей д?тьми Божими, як? живуть в?рою та поклоняються Богов? в сво?му серц? (1 Пт. 3,15).

Християнська л?тург?я включа? зовн?шн?й ? внутр?шн?й вим?ри. Зовн?шнього вим?ру вимага? природа людини, яка склада?ться з душ? ? т?ла: все, що лине з душ? природньо виража?ться за допомогою почутт?в ? неможливо, щоб рел?г?йна сфера не мала зовн?шн?х прояв?в. Сво?ю чергою внутр?шн?й характер богопочитання стосу?ться внутр?шн?х вза?мин й д?алогу м?ж Богом ? людиною. Тому необх?дно, щоб те, що ми спов?ду?мо ззовн?, д?яло всередин?. ?накше рел?г?я перетворю?ться на формал?зм. Цей подв?йний аспект вже закладений в сам?й ?де? християнського богослуж?ння. Отож, обрядов? д?? ? зовн?шн?ми знаками, як? допомагають висловити внутр?шн? наставлення людини щодо Бога. Тому обряд втрача? сво? значення, коли в?н переста? бути мовою, якою в?руюча людина виража? сво? сп?лкування з Богом.

Л?тург?я ? побожн? вправи

Ще одне питання, яке торка?ться молитовного життя Церкви, стосу?ться сп?вв?дношення м?ж л?тург??ю та побожними практиками. Акти побожност?, особливо у пер?оди великих особистих чи сусп?льних лих, ? важливою допомогою для Божого люду. Хресна дорога, молитва Розар?ю (вервиц?), р?зноман?тн? акти набожност? до Христа, Богородиц? чи святих, стають частиною молитви Церкви. Ц? побожн? практики краще виражають в?ру за допомогою почутт?в ? допомагають в?дчути, наприклад, присутн?сть Бога серед численних драм ? страждань. Водночас може скластися враження, що акти народно? побожност? переважають над л?тург??ю Церкви. Ба б?льше, ц? прояви деколи наражаються на ризик втрати свого християнського зм?сту, зам?нюючи ?вангельське послання забобонами. Саме тому Церква пост?йно застер?га? в?д ризику браку основних елемент?в християнсько? в?ри, з яким можуть бути пов’язан? деяк? форми народно? побожност?.

Конституц?я про святу л?тург?ю назива? побожн? практики вельми г?дними похвали, якщо вони затверджен? та узгоджен? з церковними нормами. «Ц? практики, – стверджу?ться у документ?, – сл?д зд?йснювати, беручи до уваги л?тург?йну пору, щоб вони узгоджувались з л?тург??ю, щоб певним чином з не? виводилися ? приводили до не? людей, адже вона за сво?ю природою набагато ц? практики перевищу?». Дана заувага виража? пр?оритет л?тург?? над побожними практиками, як? сво?ю чергою шануються у Церкв? та г?дн? похвали, коли узгоджен? ?з законами Церкви. ?х, однак, не можна зарахувати до л?тург?? Церкви. «Л?тург?йн? д?? – це д??, як? за установленням Христа або Церкви ? в ?х ?м’я зд?йснюються законно уповноваженими на це особами зг?дно з л?тург?йними книгами, затвердженими Святим Престолом», – чита?мо у в?дпов?д? Священно? Конгрегац?? обряд?в про суть л?тург?йно? д??.

Проголошення того, що вважа?ться правдивою л?тург?йною д??ю, а що н?, належить Учительству Церкви. Наприклад, свого часу г?мн «Iesu, dulcis memoria», який ? частиною набожност? до Пресвятого Серця ?сусового, був прийнятий до л?тург?? Римо-Католицько? Церкви. З ?ншого боку, особлив?стю деяких популярних побожних практик ? те, що вони виникають ?з само? л?тург??, хоч ? набувають приватно-?ндив?дуальних форм. Наприклад, молитва «Ангел Господн?й» сво?ю ?стор??ю сяга? Л?тург?? Годин, ув?бравши в себе уривки псалм?в та антифон?в, або молитва на вервиц?, яка зам?няла для монах?в проказування псалм?в.

Шлях все ще в?дкритий

Вчення ?? Ватиканського Собору спрямовано на те, щоб л?тург?я стала прив?лейованим м?сцем для актуал?зац?? та?нства Христа у спос?б, найб?льш ?сторично та культурно придатний для Божого люду. Попри глобальне значення Собору, сьогодн? все ще ?сну? недостатн? уявлення про те, що таке л?тург?я. Для багатьох вона дос? ? сво?р?дним кодексом рубрик, що регламентують проведення богослуж?нь. Незважаючи на зусилля, докладен? для появи Конституц?? Sacrosanctum Concilium, перех?д в?д л?тург?йних рубрик до л?тург?йного богослов’я не ? поширеним явищем. Це добре видно на багатьох конкретних прикладах в житт? християнських громад. Коли Л?тург?я не розум??ться ? не прожива?ться як вершина, з яко? плине вся сила Церкви, та яка ?рунту?ться насамперед на ?стор?? спас?ння, важко говорити про якийсь прогрес.

Водночас в?дчува?ться брак б?бл?йно? осв?ти, по?днаний ?з недостатн?м формуванням в духовност? л?тург??. Завдяки п?знанню Святого Письма можливо ефективно зв?щати Боже слово у Церкв?, яке матиме б?льший вплив ? на богослов’я, ? на духовн?сть л?тург??. В ?ншому випадку, як це часто бува?, л?тург?я перетворю?ться на рубрикальний формал?зм та переважання обрядовост? над зм?стом, що заважа? чинити зрозум?лим зовн?шн? знаки л?тург??. Ми живемо в епоху, коли християнин не просто живе тим, що було зроблено ? що ?сну?, але повинен мати в?двагу дивитися в майбутн?, погоджуючись не жити пасивно, а торувати шлях для тих, як? прийдуть п?сля нього. ?ншими словами, знання ? любов до минулого ? лег?тимними лише з метою прогресу.

Б?бл?ограф?я:

?? Ватиканський Собор, Конституц?я про святу л?тург?ю «Sacrosanctum Concilium» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституц??, декрети, декларац??. Коментар?, Св?чадо, Льв?в 2014, 11, 13.

A. ELBERTI, La liturgia nel mistero della Chiesa (Quaderni del Concilio, vol. 6), Shalom editrice, 2022, 50-57, 64, 66, 70.