В?ра Церкви (6): Священне Передання – скарб для Божого люду
о. Як?в Шумило, ЧСВВ
Священне Передання ? одн??ю з основоположних складових спадщини Церкви. Обов’язок передати ?вангел??, живе Боже Слово, допом?г апостолам незм?нно зберегти депозит в?ри аж до сьогодн?. У цьому еп?зод? роздумуватимемо над основними елементами Передання, для того, щоб побачити у який спос?б Боже Слово переда?ться наступним покол?нням та промовля? до Божого люду в р?зних пер?одах ?стор??.
Передача ?дино? ?стини
У перш? стол?ття християнства чимало богослов?в й пров?дник?в Церкви зустр?чалися з необх?дн?стю зберегти ?дн?сть зм?сту в?ри, яка зазнавала напад?в нав?ть зсередини Церкви. Одним з таких приклад?в захисника в?ри ? святий ?риней (+202 р.), ?пископ Л?ону, нин? проголошений Папою Франциском Вчителем Церкви. Його вчителем був святий Пол?карп, учень апостола ?вана Богослова, а тому в?н мав особистий зв?язок з навчанням апостол?в. Святий ?риней першим описав принцип апостольсько? спадко?мност?, який включа? передання депозиту в?ри в?д апостол?в до ?хн?х наступник?в – ?пископ?в, як? в?дтак отримують повноваження авторитетно навчати у справах в?ри. Перел?чуючи ?пископ?в Риму в?д апостола Петра до його дн?в, св. ?риней робить висновок, що саме в так?й посл?довност? апостольська традиц?я ? пропов?дь ?вангел?я доходить до нас у Церкв?. Це доводить, що Христова наука була в?рно збережена ? передана апостолами. Натом?сть пропов?дники вчення, не пов’язаного з Апостольським Переданням, ? уособленням злод??в та розб?йник?в, яких сл?д уникати.
Д?яльн?сть ?пископ?в позначена також колег?альн?стю, яка виража?ться, зокрема, у проведенн? м?сцевих чи вселенських собор?в, як? допомагають Церкв? зберегти ?дн?сть в?ри. Кр?м цього, зг?дно з навчанням св. ?ринея, коли з’явля?ться якесь питання чи сумн?в щодо в?ри, необх?дно звернутися до найдавн?ших Церков, заснованих апостолами, щоб д?знатися в?д них, що ? достов?рним, а в?д чого сл?д в?дмовитися. У цьому контекст? ключовим елементом життя м?сцевих Церков ста? сопричастя ?пископ?в з Наступником апостола Петра, ?пископом Риму. Як п?дтверджують науков? досл?дження, м?сцев? Церкви у першому тисячол?тт? визнавали перш?сть Римсько? Церкви, ? завдяки в?рност? апостольськ?й науц?, Римський собор був визнаний останньою ?нстанц??ю у вир?шенн? конфл?кт?в. Отож, святий ?риней Л?онський заклада? основи для визначення Передання Церкви, яке народжу?ться з пропов?д? апостол?в у християнських громадах.
?дн?сть написаного й переданого Божого Слова
Церква, хоч ? розс?яна по всьому св?т? аж до краю земл?, прийняла в?д апостол?в та ?хн?х учн?в в?ру в ?диного Бога ? ?диного спасителя ?суса Христа, нею живе, ?? зв?ща? та незм?нно переда? ?стини в?ри, наче ма? одн? уста. Гарантами автентичност? ?вангельсько? пропов?д? ? ?пископи, спадко?мц? та продовжувач? м?с?? апостол?в, а також хранител? Апостольського Передання. Ця фундаментальна особлив?сть сьогодн? об’?дну? Католицьку Церкву в Япон?? та в Укра?н?, Л?в?? чи у Бразил??. Способи та мови передач? можуть в?др?знятися, однак сила Передання залиша?ться т??ю самою.
Тому Святе Письмо не може жити ?зольовано в?д Передання. Як зазначають р?зн? сп?льноти протестант?в, для того, щоб п?знати Передання сьогодн?, треба звертатися лише до Святого Письма, яке да? все потр?бне знання для в?ри. Однак такий погляд ? надто обмеженим. Апостоли висловили набагато б?льше через свою пропов?дь, н?ж записали, ? це стало частиною в?роспов?дно? спадщини християн. Апостольське Передання вписане в ?сторичний досв?д, який розвивався протягом стол?ть. В?дчутним знаком цього ? навчання Отц?в та Вчител?в Церкви, а також л?тург?я ? життя святих. Таким чином, написане ? передане Боже Слово завжди необх?дно розглядати в ?дност?, що дозволя? зберегти його живим в р?зних сусп?льствах й культурах. На цю особлив?сть вказу? Йосиф Ратц?нгер-Папа Бенедикт XVI у книз? «Об’явлення ? Передання». В?н зазнача?, що за сво?ю природою Передання завжди ? тлумаченням, воно не ?сну? самост?йно, але як пояснення, «зг?дно з Писанням». Кр?м того, таке тлумачення зд?йсню?ться в отриманому в?д Господа духовному авторитет?, який д?? в Церкв?, ?? в?р?, житт? й л?тург??.
У сво?му твор? «Про Святого Духа» святий Васил?й Великий розкрива? тему неписаного (?γραφο?) Передання, яке ? обов’язковим для повного розум?ння Святого Письма ? життя Церкви. Прикладом Передання служать, зокрема, слова еп?клези в момент освячення ?вхарист?йного хл?ба, адже щоб звершувати ?вхарист?ю, громада християн не чекала, поки буде записана розпов?дь про Тайну вечерю у книгах Нового Зав?ту. У цьому контекст? Передання апостол?в можемо назвати «?вангел??м перед ?вангел?ями». Йдеться про життя першо? християнсько? громади, яка досв?дчила на соб? вчення, отримане в?д ?суса, разом з просв?тленням Духа П’ятидесятниц?, Який допом?г апостолам зрозум?ти глибокий сенс того, що об’явив ?хн?й Учитель.
У сво?му твор? святий Васил?й Великий також наводить ?нш? приклади неписаного Передання з час?в апостол?в. Наприклад, в?н перерахову? елементи, пов’язан? ?з Святою Тайною Хрещення: благословення води, освячення ?лею тощо. Святий Григор?й Н?ський нав?ть назива? Хрещення «Першим Переданням». Тому Священне Передання сл?д розглядати як живе «правило в?ри», виявлене публ?чно в житт? Церкви та яке переда?ться наступним покол?нням для того, щоб живий голос ?вангел?я н?коли не переставав промовляти в людських серцях.
Необх?дн?сть живого Вчительства Церкви
З? смертю останнього апостола припинилося безпосередн? св?дчення тих, хто перебував з Господом. ?х пропов?дь справедливо вважалася найб?льш автентичним вираженням об’явлення ?суса Христа. В цей пер?од вир?шального значення набуло Святе Письмо. Те, що було записано, отримало богонатхненний ? непорушний характер задля збереження у неперервн?й спадко?мност? аж до другого приходу Христа.
Сво?ю чергою Передання апостол?в знаходить сво? продовження у ?хн?х наступниках – ?пископах. Як навча? св. ?риней, зв?щення керигми ? в?ра, отриман? апостолами, продовжують передаватися ?хн?ми наступниками й учнями. ?пископи – наступники апостол?в – несуть в?дпов?дальн?сть за збереження Божого Слова в ц?л?сност? й незм?нност?. Таким чином, у п?сляапостольський пер?од, окр?м Священного Передання ? Святого Письма, тепер дода?ться трет?й фундаментальний елемент – Учительський Уряд Церкви (Вчительство Церкви). Завдання Вчительства Церкви поляга? у автентичному тлумаченн? записаного чи переданого Божого Слова, щоб воно залишалося живим, в?дпов?даючи на потреби християн у кожну ?сторичну епоху. Наск?льки ?пископи прислухаються до Слова Божого, яке знаходить в?дгук у в?р? людей, а також збер?гають його ? передають наступним покол?нням, наст?льки вони виконують автентичне служ?ння вчител?в в?ри.
Варто зазначити, що служ?ння ?пископа не ма? обмежуватися переданням науки, а охоплю? повне в?дання себе цьому д?лу. У Д?яннях Апостол?в ми знаходимо уривок (Д?. 20, 18-36), в якому апостол Павло розпов?да? не про те, що в?н передав, а про те, як в?н – апостол ? вчитель в?ри – поводився. Тому акт передач? ? актом, яким людина переда? всю себе, пропонуючи все те, чим вона ? й у що в?рить. Прикладом передання Божого Слова ? сам Христос, Який представлений у ?вангелиста Йоана як Слово, Яке дару?ться людству та в любов? пропону? себе до к?нця. У такий спос?б Передання не обмежу?ться теор??ю про життя Бога, а залиша? глибокий сл?д в ?стор??.
Догматична конституц?я про Боже Об’явлення Dei Verbum навча?: «Передання, що походить в?д апостол?в, розвива?ться в Церкв? з допомого Святого Духа, бо зроста? сприйняття переданих речей ? сл?в: через роздуми ? вивчення в?рними цих речей ? сл?в, що ?х вони носять у сво?му серц? (пор. Лк. 2,19,51); через найглибше внутр?шн? розум?ння, яке виплива? з пережиття духовних справ; через пропов?дування тих, хто разом ?з ?пископською спадко?мн?стю отримав достов?рну харизиму правди. Таким чином Церква через стол?ття пост?йно пряму? до повноти Божо? правди, аж до остаточного сповнення в н?й Божих сл?в».
Б?бл?ограф?я:
?? Ватиканський Собор, Догматична конституц?я про Боже Об'явлення «Dei Verbum» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституц??, декрети, декларац??. Коментар?, Св?чадо, Льв?в 2014, 8.
R. FISICHELLA, La Tradizione (Quaderni del Concilio, vol. 3), Shalom editrice, 2022, 24-27, 29-31, 34.
