杏MAP导航

о. Як?в Шумило, ЧСВВ

Догматична конституц?я Dei Verbum навча? нас, що божественно об’явлен? ?стини, як? викладен? у Священному Писанн?, були записан? п?д натхненням Святого Духа. З ц??? причини слова, як? м?стяться у Свят? Письм?, ? Божими словами, даними нам задля спас?ння. У цьому еп?зод? пом?ркуймо над особливостями божественного натхнення Святого Письма.

Вза?мозв’язок м?ж Божим словом, Святим Письмом ? Об’явленням

«Людина повинна прийняти Духа, щоб зрозум?ти слово Духа», – навчав в?домий ?спанський б?бл?ст о. Лу?с Алонсо Шьокель, SJ (+1998). Його студенти згадують, що сво? лекц?? у Папському Б?бл?йному ?нститут? в Рим? в?н починав словами апостола Павла: «Про це ми й говоримо не мовою, яко? нас навчила людська мудр?сть, а яко? навчив Дух, – духовн? реч? духовними словами подаючи» (1 Кор. 2,13). Для того, щоб почути Боже слово, необх?дна в?ра. Можна читати Б?бл?ю без в?ри, але без в?ри неможливо почути Боже слово. Саме Святий Дух вчиня? Боже слово «Святим Письмом». На противагу б?бл?йному фундаментал?зму, який вважа? Б?бл?ю тотожною з Божим словом, католицька в?ра допомага? розр?зняти ц? два поняття, не розд?ляючи ?х.

Як ми вже зна?мо, Боже Слово – це саме об’явлення Бога людин?, жива й д??ва реальн?сть, яка знаходить сво? остаточне сповнення в ?сус?, Який ? водночас ? посередником, ? повнотою Божого Об’явлення. Тому Боже слово перевищу? Святе Письмо ? не вичерпу?ться в ньому, хоча м?ститься в ньому. Об’явлення означа? сукупн?сть сл?в та д?янь Бога для людини, тобто реальн?сть, про яку пов?домля? нам Святе Письмо. Як зазнача? Йозеф Ратц?н?ер-Папа Бенедикт XVI, Об’явлення виходить за меж? Святого Письма т??ю ж м?рою, якою реальн?сть виходить за меж? новини, яка пов?домля? нам про не?. ?ншими словами, Святе Письмо ? матер?альним принципом Об’явлення.

Це надзвичайне та?нство, через яке Господь забажав об’явити Себе людям, водночас приховуючи справжн? обличчя перед тими, хто не бажа? до Нього наближатися та в?дпов?дати Йому «послухом в?ри». Можна волод?ти Святим Письмом, нав?ть не маючи Об’явлення, яке ста? реальн?стю т?льки ? завжди там, де ? в?ра. У нев?руючо? людини ?сну? наче покр?вець на очах, про який пише апостол Павло (пор. 2 Кор. 3). Вона може читати Святе Письмо ? знати, що воно м?стить, може нав?ть концептуально розум?ти, що воно ма? нам?р сказати ? в чому поляга? лог?ка, узгоджен?сть його тверджень, проте ця особа не бере участь в д?? Об’явлення. Боже Об’явлення реал?зу?ться лише там, де, окр?м матер?альних тверджень, його ?нтимна реальн?сть також набула чинност? у форм? в?ри. Боже Об’явлення не можна покласти в кишеню ? носити з собою, як носимо книжку, адже воно ? живою реальн?стю, яка вимага? в?ри та залученост? вс??? людини.

Роль аг?ограф?в у появ? книг Святого Письма

У Слов? Божому Господь промовля? до людини зрозум?лою ?й мовою. Тому Святе Письмо м?стить Боже слово, яке написане священними авторами (аг?ографами) п?д натхненням Святого Духа. Ран?ше вважалося, що аг?ографи були лише ретрансляторами того, що Бог продиктував ?м через Святого Духа. Поширеною була думка, що кожне написане ними слово було досл?вно продиктоване Богом, без жодних зм?н. Коли ж з’ясувалося, що одна й та сама под?я Старого чи Нового Запов?ту по-р?зному викладена двома чи б?льше священними авторами, принцип прямого натхнення похитнувся. Тому Догматична конституц?я про Боже Об’явлення Dei Verbum ?? Ватиканського Собору поклала край уявленню про те, що аг?ографи були свого роду «роботами», тобто пасивними виконавцями. «Для творення Священних Книг Бог вибрав людей ? Сам д?яв у них та через них, щоб вони, послуговуючись власними зд?бностями ? силами, як справжн? автори, передали на письм? усе те й лише те, що В?н бажав», – навча? Догматична конституц?я про Боже Об’явлення. Хто наближа?ться до Святого Письма, повинен чути те, що там сказано, не як сказано людьми, але як сказано Богом через них. Тому виника? також потреба побачити спос?б, у який священн? автори передали на письм? Боже слово.

«Оск?льки Бог у Писанн? говорив через людей ? на людський лад, то тлумач Святого Письма, – щоб збагнути, що саме Бог хот?в передати, – мусить уважно досл?дити, що насправд? аг?ографи нам?рялися виразити ? що через ?хн? слова Бог зволив в?дкрити», – зазнача? документ  Dei Verbum. Кожен священний автор ма? св?й власний нам?р, який в?др?зня?ться в?д нам?р?в ?нших аг?ограф?в. З ц??? причини тлумач повинен шукати сенс, який висловив священний автор. Чим б?льше ми заглиблю?мося в авторський задум кожного уривка ? Святого Письма, тим б?льше ми здатн? зрозум?ти його значення. У такий спос?б д?йдемо до кращого розум?ння Божого слова. Тому важливо з’ясувати середовище, в якому жили аг?ографи та способи висловлювань, притаманн? для ?хн?х час?в. Священн? автори не були пасивними засобами, а в?рними учнями Божого слова, яке вони проживали у сп?льнот? та письмово для нас закарбували.

Боже слово не сходить безпосередньо з небес на землю, а завжди проходить через людськ? слова. Священн? автори, однак, не писали в?д себе, а були обран? Богом, щоб передати на письм? те, що В?н сам бажав. ?ншими словами, вони отримали ун?кальний дар, який деколи ще називають харизмою. Коли ми зустр?ча?мо людину з неперес?чними якостями, то зазвичай кажемо: «У нього/не? ? харизма!». Терм?н харизма (χ?ρισμα) походить в?д грецького слова, яке означа? «благодать» або «дар». Кожен людський автор книг Святого Письма отримав харизму пророцтва – дар Святого Духа для особисто? та сп?льно? корист? (пор. 1 Кор. 12,7). Харизма пророцтва «спонука?» автора-людину писати те, що Святий Дух пов?домля? йому для ?нших. Тому священн? автори в?дзначались сво?ми дарами ? зд?бностями задля сп?льного блага, щоб зрозум?лою мовою передати християнськ?й громад? Боже слово.

Риси божественного натхнення

Як у мистецтв? натхнення митця зада? напрям ? дозволя? реал?зувати картину, так ? Святий Дух провадить священних автор?в, щоб Святе Письмо перетворилося на Боже слово. Натхненне Святим Духом, слово ста? Божим словом, яке здатне зм?нювати й перетворювати. У злитт? Святого Духа й Писання ми ста?мо св?дками перетворення букви на Слово, а Слова – на под?ю. Коли Дух перетворю? Священне Писання на «слово в?ри» (Рим. 10,8), воно переста? бути просто словом, а ста? зд?йсненим словом, повним д?? Святого Духа. Тому апостол Павло навча?, що для християн Боже слово ? духовним мечем (пор. Еф. 6,17). Слово Боже «живе й д?яльне, ? гостр?ше в?д усякого двос?чного меча: воно проходить аж до розд?лу душ? й духа, суглоб?в та костяного мозку, ? розр?зня? чуття та думки серця» (?вр. 4,12).

Основою божественного натхнення Святого Письма ? д?я Святого Духа. Його силу можна пор?вняти з в?тром, який необх?дний для корабля. У такий спос?б Дух Божий провадить Церкву, яка ? наче кораблем з Б?бл??ю на борту. Недаремно у Септуаг?нт?, грецькому переклад? Старого Зав?ту, для позначення д?? Духа використову?ться слово πνε?μα, яке з грецько? мови можна перекласти як «дух», «в?тер», «подих» тощо. Пояснюючи д?ю Святого Духа, ?сус каже до Никодима: «В?тер в??, куди забажа?, ? шум його чу?ш, а не в?да?ш, зв?дки приходить ? куди в?дходить» (?в. 3, 8). Ми чу?мо в?тер на деревах, в?дчува?мо його на сво?х обличчях, а при наш?й спроб? схопити ? утримати його, в?н щеза?. Так само ? з Божим Духом. Як ? пов?тря, залишаючись невидимим для нас, Дух д?? як середовище, кр?зь яке ми бачимо ? чу?мо ?нш? реч?, не виявляючи Свого власного обличчя, а завжди обличчя Христа.

Окр?м натхнення тексту Священного Писання та священних автор?в, ?сну? також натхнення того, хто чу? Боже слово. Воно пов’язане з д??ю того самого Духа, Який надихнув священних автор?в. Тому Догматична конституц?я про Боже Об’явлення стверджу?, що Святе Письмо сл?д читати ? тлумачити у св?тл? того ж Духа, яким воно було написане. Натхнення читача так само важливе, як ? натхнення священних автор?в й тексту, оск?льки Святий Дух продовжу? д?яти в читачев?. Завдяки ц?й д?? в?руючий чита? Священне Писання, щоб зрозум?ти ширину, довжину, висоту ? глибину Христово? любов? (пор. Еф. 3, 16-19). Сприймаючи Боже слово в?рою, п?знаючи Його розумом та у любов? перебуваючи, читач ста? учасником Божого Об’явлення.

?дн?сть Святого Письма ? Священного Передання

У книгах Святого Письма ми зустр?ча?мось ?з р?зноман?ттям мов вираження Божого слова. Деяк? уривки нам легше зрозум?ти, ?нш? потребують додаткового пояснення. Саме тому необх?дно бути по?днаними з? сп?льнотою Церкви. «Я знаю з досв?ду, що багато речей з Божого слова, як? я не м?г зрозум?ти сам, я зм?г зрозум?ти, перебуваючи серед брат?в. Таким чином, завдяки Божому дару, мо? розум?ння Святого Письма зроста?, коли я навчаю вас того, чого навчаю; ? нер?дко я разом з вами слухаю те, про що говорю», – д?лився святий Григор?й Великий. Коли християни читають Святе Письмо, то дуже важливо читати його в ?дност? з Божим людом. Догматична конституц?я Dei Verbum стверджу?, що Священне Писання не може ?снувати без Священного Передання: вони «т?сно пов’язан? м?ж собою ? вза?мод?ють», походять з «того самого божественного джерела» ? «прямують до то? само? мети». Тому, «що в?рно видобути сенс священних текст?в, сл?д також ?з неменшою пильн?стю звертати увагу та зм?ст ? ?дн?сть усього Писання, враховуючи живе Передання вс??? Церкви».

Коли людина, яка н?коли не читала Б?бл?ю ? не чула про християнську в?ру, в?дкрива? Б?бл?ю, то ?й буде важко правильно зрозум?ти сенс послання. Пригадаймо як ет?опський вельможа з книги Д?янь Апостол?в почав читати уривок з книги пророка ?са?, однак не м?г зрозум?ти його значення. Тому Святий Дух промовив до апостола Пилипа, щоб в?н пояснив вельмож? Писання, внасл?док чого той визнав свою в?ру в ?суса Христа й охрестився (пор. Д?. 8,27-39). Отож, читання Святого Письма повинно в?дбуватися в Церкв?, ?з засво?нням Передання – того, як упродовж в?к?в, в?д апостольських час?в, Церква розум?ла ? застосовувала Священне Писання в житт? Божого люду.

Б?бл?ограф?я:

?? Ватиканський Собор, Догматична конституц?я про Боже Об'явлення «Dei Verbum» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституц??, декрети, декларац??. Коментар?, Св?чадо, Льв?в 2014, 9, 11-12.

A. PITTA, 尝’颈蝉辫颈谤补锄颈辞苍别 (Quaderni del Concilio, vol. 4), Shalom editrice, 2022, 12-13, 25,30,49-51.

K. RAHNER, J. RATZINGER, Rivelazione e Tradizione, Morcelliana, Brescia, 2006, 36-37.