В?ра Церкви (13): оновлення л?тург?? задля д?яльно? участ? в?рних
о. Як?в Шумило, ЧСВВ
Беручи участь у л?тург?йному житт? Церкви, ми ста?мо учасниками д?ла спас?ння. Для того, щоб ця д?йсн?сть набула значення у житт? в?рних, необх?дно вт?лити к?лька принцип?в ?? Ватиканського Собору. Серед важливих засоб?в – л?тург?йн? катехизи. Ба б?льше, щоб знаки Божо? д?? були зрозум?лими та доступними, л?тург?ю необх?дно адаптувати до ментальност? й традиц?й народу. З ц??ю метою соборна Конституц?я про святу л?тург?ю пода? загальн? й окрем? вказ?вки, щоб християнський люд м?г брати повну й активну участь в богослуж?ннях. У цьому та наступних еп?зодах ми зосередимося на важливих аспектах реформи в св?тл? ?? Ватиканського Собору, як? в?дображають значення л?тург?? у житт? Божого люду.
Мова л?тург??
Насамперед щоб не бути закритим перед незнаною мовою, Конституц?я Sacrosanctum Conlilium у трет?й глав? пода? р?зноман?тн? норми, як? стосуються мови л?тург?? та критер?? для перегляду л?тург?йних книг. Тому п?сля завершення Собору розпочалася ?нтенсивна праця над перекладом та виданням л?тург?йних книг народними мовами. Зокрема, в укра?нському контекст? йдеться про адаптац?ю та переклад л?тург?йних текст?в з латинсько? та церковнослов’янсько? мов. Насамперед в?дбувся перегляд Месалу, у якому м?ститься ?вхарист?йне богослуж?ння латинського обряду. 3 кв?тня 1964 року Апостольською конституц??ю Missale Romanum Папа затвердив новий «Чин Меси» та «Принципи й норми використання Римського Месалу», а 25 травня 1969 року – новий Лекц?онар?й для Меси. Сво?ю чергою, п?сля в?дпов?дно? прац?, конференц?я ?пископ?в Укра?нсько? Католицько? Церкви приготувала видання Божественно? Л?тург?? укра?нською мовою, яке було опубл?коване в 1968 роц? для в?рних в?зант?йсько-укра?нського обряду.
?нш? зусилля стосувалися бачення ? звершення семи Святих Та?нств, як? в Католицьк?й Церкв? латинського обряду майже вс? були оновлен? протягом 1969-1973 рок?в, п?дкреслюючи богословський зм?ст кожного з Та?нств. Були також переглянут? Чини благословень й освячень, богослуж?ння добового кола. Зокрема, Апостольською конституц??ю Laudis canticum, 1 листопада 1970 року Папа Павло VI вв?в у Церкву нову редакц?ю Л?тург?? годин (Часослова).
У Католицьк?й Церкв? в?зант?йсько-укра?нського обряду роботу над перекладом богослуж?нь добового кола розпочали в Рим? ченц? Васил?янського Чину Святого Йосафата. Як результат прац? Першо? васил?янсько? л?тург?йно? ком?с??, до яко? належало в?с?м ченц?в, у 1975 та 1978 роках видано оновлений Молитвослов у двох томах. У 1984 роц? розпочала свою роботу Друга васил?янська л?тург?йна ком?с?я, завданням яко? було вдосконалити перше видання, врахувавши майже десятил?тн?й досв?д молитви молитвословними текстами. Одн??ю з особливостей цього видання, яке було призначене насамперед для ченц?в Васил?янського Чину, ? те, що воно ? плодом прагнень вт?лити в життя постанови Другого Ватиканського собору в р?зних аспектах (скорочення, спрощення ? адаптац?я, в?дмова в?д антиюдейських та антиекумен?чних висловлювань тощо). Нове видання поширилося та стало популярне в ус?й Укра?нськ?й Церкв?.
Чи вдалося повною м?рою адаптувати в Церкв? л?тург?йн? тексти зг?дно з принципами Собору, ми можемо судити на основ? пор?вняння з попередн?ми, беручи за ор??нтир соборну Конституц?ю Sacrosanctum Conlilium. Погляньмо лишень на к?лька ?? вказ?вок. «Чин Л?тург?? треба переглянути так, щоб виразн?ше виявилися питомий сенс кожно? його частини та вза?мозв’язок м?ж цими частинами, а також щоб полегшити побожну й д?яльну участь в?рних, – чита?мо у Конституц??. – Для цього обряди, за належного збереження ?хньо? сутност?, мають стати прост?шими: треба опустити те, що з б?гом часу зазнало подво?ння або було додано без особливо? потреби; натом?сть дещо з того, що несправедливо занепало з ?сторичних причин, треба в?дновити зг?дно з перв?сною нормою святих Отц?в, наск?льки це виявиться доречним ? необх?дним». Кр?м загальних норм оновлення Л?тург??, ?? Ватиканський Собор вказу? на потребу д?яльно? участ? в?рних у богослуж?ннях, зверта? увагу на важлив?сть шляхетно? простоти обряд?в, уникнення непотр?бних повторень, щоб обряди в?дзначались стисл?стю та прозор?стю, були пристосован? до розум?ння в?рними, а також заклика? в?дновити у богослуж?нн? р?зноман?тн?ше й доречн?ше читання Святого Письма.
Л?тург?я ? Божий люд
Як ми вже зна?мо, л?тург?я передбача? д?яльну участь у под?? спас?ння, зд?йсненого Христом. Особлив?сть л?тург?? поляга? в тому, що вона ? участю вс??? Церкви у Божому д?л?. «Л?тург?йн? д?? ? не приватним д?янням, а служ?нням Церкви, яка ? та?нством ?дност?, тобто священним народом, згуртованим ? впорядкованим п?д проводом ?пископ?в, – чита?мо у Конституц?? Sacrosanctum Concilium. – Вони (л?тург?йн? д??) належать усьому Т?лов? Церкви, виявляючи його ? впливаючи на нього; вони стосуються ус?х член?в цього Т?ла – кожного на св?й лад, в?дпов?дно до р?зних стан?в, служ?нь ? д?яльно? участ?». У документ? простежу?ться дуже ч?ткий зв’язок м?ж л?тург??ю ? Церквою: вся Церква як Божий люд, п?д проводом ?пископ?в чи пресв?тер?в, як? ?х заступають, ? головним протагон?стом кожного л?тург?йно? в?дправи. Якщо в певних ситуац?ях л?тург?йн? д?? можуть зд?йснюватися без участ? сп?льноти в?рних (наприклад п?д час пандем?? COVID-19), то вони по праву ? церковними в особ? ?пископа чи пресв?тера, однак за сво?ю природою вимагають звершення в громад? в?рних.
Сп?льнота, яка уособлю? Церкву, – це насамперед сп?льнота, яка становить м?сцеву Церкву. Л?тург?я м?сцево? Церкви – це та, в як?й л?тург?я належним чином розкрива?ться ? зд?йсню?ться як л?тург?я вс??? Церкви. У цьому контекст? Догматична конституц?я про Церкву Lumen Gentium зазнача?, що «в м?сцевих Церквах перебува? ? з м?сцевих Церков склада?ться одна ? ?дина Вселенська (catholica) Церква». Под?бно до того, як «м?сцев?сть» не забира? в окремих громад ?хньо? характеристики бути справд? Церквою, а навпаки, зб?льшу? ??, бо нада? ?м певно? видимост? й конкретност?, под?бним чином вона не применшу?, а навпаки, п?дкреслю? церковну суть ?хньо? л?тург??. На д?л? л?тург?я звершу?ться локально, тобто коли ?сну? громада, яка звершу? ?? в конкретному м?сц?.
Священнослужитель ма? обов’язок плекати ?дн?сть громади, а водночас через л?тург?ю приводити ?? до зустр?ч? з Христом. Однак бува? так, що священнослужител? сво?м способом звершення богослуж?нь стають у цьому завданн? перепоною, на зразок деяких ос?б, як? у ?вангел?? перешкоджали зустр?ч? з ?сусом (пор. Лк. 18,39). Сьогодн? певний спос?б богослуж?ння, надто обтяжений обрядом (т. зв. обрядовщина), ста? перешкодою для зустр?ч? людей з Богом. Ще одна завада стосу?ться «самозакоханост?» священнослужителя, яка призводить до того, що солея (пресв?тер?й) перетворю?ться на сцену. Така форма клерикал?зму не да? можливост? для плекання справжнього л?тург?йного життя та в?дштовху? в?д нього Божий люд.
Гармон?я у сп?льн?й залученост?
Отож, л?тург?я стосу?ться громади, з?брано? в певному м?сц? п?д проводом встановлених Церквою служител?в, як? мають м?с?ю та владу в?д Бога провадити ?нших до спас?ння. Громада в?рних – це з?брання християн у братерств?: кожен, хто охрещений ? перебува? в сопричаст? з Церквою, може ув?йти до не? ? взяти участь в сп?льному богослуж?нн?. У звершенн? богослуж?нь ?пископов? / священников? допомагають диякони, а також р?зн? служител?, як? виконують певн? функц?? (паламар, дяк, хористи, лектори, акол?ти, св?чконосц? тощо). У л?тург?йному з?бранн? м?ж його учасниками встановлю?ться т?сний зв’язок, який може стати запорукою сп?впрац? поза межами храму.
Богослуж?ння християнсько? сп?льноти передбача? орган?чну залучен?сть вс?х, а водночас характеризу?ться д?алогом: Бог промовля? до народу, а в?н в?дпов?да? п?снею та молитвою. Це особливо пом?тно в молитвах, як? священник промовля? в ?м’я ? в?д ?мен? громади в?рних. Богослуж?ння укладено так, що воно ма? д?алог?чний характер. Наприклад, п?сля проголошення священнослужителем звертання, громада в?рних вступа? в д?ю, щоб сво?ю в?дпов?ддю «Ам?нь» ратиф?кувати, затвердити, те, що сказав пров?дник громади. Ус? запрошення виголошуються у множин?, залучаючи до мол?ння всю громаду. Такий спос?б в?дправи ? живим та спонука? кожного члена громади поглиблювати свою участь у богослуж?нн? завдяки вивченню значення вс?х знак?в, пов’язаних з поставою т?ла, жестами та словами, як? позначають божественн?, невидим? реч?.
Джерела
?? Ватиканський Собор, Конституц?я про святу л?тург?ю «Sacrosanctum Concilium» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституц??, декрети, декларац??. Коментар?, Св?чадо, Льв?в 2014, 26, 30-35, 50.
?? Ватиканський Собор, Догматична конституц?я про Церкву «Lumen gentium» // Документи Другого Ватиканського Собору, 23.
A. ELBERTI, La liturgia nel mistero della Chiesa (Quaderni del Concilio, vol. 6), Shalom editrice, 2022, 13-15, 58-59, 61.
