杏MAP导航

о. Як?в Шумило, ЧСВВ

Божественну Л?тург?ю / Святу Месу, п?д час яко? звершу?ться Святе Та?нство ?вхарист??, Отц? Церкви часто називають Божим бенкетом. Метафора бенкету бере початок ?з Старого Зав?ту, в якому важлив? под?? сп?лкування Бога з? сво?м народом пов’язан? з трапезою, а остаточне звершення Божого плану опису?ться у вигляд? мес?анського бенкету. Образ бенкету ста? для Бога можлив?стю продемонструвати, що Його сп?лкування з людиною ма? родинний характер та позначене матер?альним складником. Саме ц? два аспекти виража? ?вхарист?я.

Сила бажання людини

Коли поглянемо в ?стор?ю ?зра?льського народу, то побачимо, що старозав?тне уявлення про Боже Царство прир?внювалося до земних реал?й, де завжди будуть веселощ?, р?зн? напо? та досхочу ?ж?. Це щось под?бне, коли християни уявляють соб? пекло як м?сце з розпеченими казанами та чортами, що нема? н?чого сп?льного з ?вангел??м. Метафора бенкету завжди залиша?ться метафорою, яка, однак, виразн?ше поясню? Боже та?нство. Наприклад, будь-яка трапеза неможлива без бажання людини споживати ?жу. ?сус розпов?да? притчу про запрошених на вес?лля (Лк. 14, 15-24), де гост? насправд? не мали бажання йти на бенкет, шукаючи р?зн? в?дмовки. Тому, перш н?ж стати учасником бенкету, людина ма? в?дчувати голод, який не обов’язково пов’язаний ?з матер?альною ?жею. Щоб ув?йти у сп?льн?сть з Богом, необх?дно мати прагнення Бога, бажання шукати Його та з Ним перебувати. Таким чином, Святе Та?нство ?вхарист?? ? ?жею сильних духом, як? бажають задовольнити св?й внутр?шн?й голод.

Якщо приглянемось до нашого св?ту, то побачимо як р?зн? бажання керують людьми ? здатн? заглушити у них бажання Бога. Коли у магазинах наста? сезон знижок, люди один наперед одного прагнуть купити бажан? товари. Св?това мода призводить до того, що чимало людей вишиковуються в довжелезн? черги, щоб придбати, наприклад, останню модель телефона. Внутр?шн?й голод, який також стосу?ться пошуку емоц?й, задоволень, ма? силу керувати людиною, щоб вона досягнула того, що прагне. Деколи бажання здатн? змушувати робити нас немислим? реч?. Тому люди часто готов? витрачати енерг?ю, час ? грош?, щоб задовольнити цей голод.

З плином часу людина може зауважити, що часто голод, який, як нам зда?ться, ми втамову?мо, залиша?ться. Коли здобува?мо об’?кт нашого бажання, в?н втрача? свою силу ? майже одразу виявля?ться ефемерним або вже не таким корисним. Насправд? людину, яка спокуша?ться бажанням, приваблю? в?дчуття процесу. У цьому кри?ться також небезпека ?долопоклонства, пов’язана з особлив?стю ?дола, який завжди об?ця? те, чого не може дати. Тому запитання пророка ?са? залиша?ться актуальним: «Нав?що ви витрача?те грош? на те, що не ? хл?бом, ? вашу працю на те, що не насичу??» (?с. 55,2).

В?дкрити те, що насичу?

Отож, нам необх?дно застановитися над нашими бажаннями, ув?йти в контакт ?з справжн?ми бажаннями серця. Це не просто, адже варто зрозум?ти чого ми д?йсно хочемо. Необх?дно прислухатися до свого сумл?ння, ? д?яти в?дпов?дно до нього, щоб не п?ддатися на поверхнев? бажання, а в?дкривати те, що справд? насичу?. Святий ?ван Павло ?? говорив, що щастя, яке нам потр?бно скуштувати, ма? ?м’я ? обличчя – це ?сус Христос, наш Творець. Господь ? джерелом, шляхом ? метою наших бажань (пор. ?в 14,5). Саме Його ми шука?мо, часто несв?домо. Саме Його прагнемо в кожному пота?мному рус? серця. Нав?ть у гр?ху, парадоксальним чином, ми шука?мо щастя. Катехизм Католицько? Церкви пропону? прекрасне повчання: «Прагнення Бога вписане в серц? людини, бо людина створена Богом ? для Бога; Бог не переста? притягати людину до себе, ? лише в Боз? людина знайде правду та щастя, яких вона безперервно шука?».

Справжн?м прагненням людини ? ?сус Христос, Який ута?ний в Святому Та?нств? ?вхарист??. В?н ?диний да? повноту життя людству. Саме у ?вхарист?? ми ма?мо ун?кальну можлив?сть: прийняти ?жу життя. Це в?дбува?ться п?д час кожно? Божественно? Л?тург?? / Свято? Меси, яка ? наче бенкетом, у якому можемо задовольнити свою спрагу. Бо людина прагне не так матер?альних речей, а радше добрих вза?мин з ?ншими, д?алогу з Богом, вона голодна за добрим словом, ма? спрагу сенсу.

Дар ?вхарист?йного богослуж?ння

Божественна Л?тург?я / Свята Меса в?дкрива? можлив?сть задовольнити найглибш? прагнення людського серця. Тут ми можемо насамперед почути Добру новину – Боже слово, яке ? поживою для нашо? душ?. Бог промовля? через Слово, яке ? в?чно живим та актуальним для людства, окремо? людини, ?? життя та ?стор??. Слухаючи читання з? Святого Письма, можемо в?дкрити багато ниток, з яких виткана мережа ?стор?? Бога з людством в р?зних культурах, м?сцях та ?сторичних пер?одах. Завдяки б?бл?йним текстам християни в?дкривають для себе переплетення Божого життя з життям конкретних ос?б, про яке розказано тисячами р?зних способ?в. Зрештою, слово «текст» походить в?д латинського слова textus, що означа? тканина, з’?днання. П?д час ?вхарист?йного богослуж?ння ми чу?мо ?стор??, досв?д, факти, як? були з’?днан? з Богом. З ц??? причини Святе Письмо повинно прочитуватися кр?зь призму нашого життя, воно повинно промовляти до нашого життя, адже походить з життя, до якого промовляв Бог. Тому Боже слово та навчання Церкви може задовольнити спрагу за сенсом життя та надати значення нашим д?ям.

В?дтак Божественна Л?тург?я дозволя? глибше ув?йти у сп?льн?сть з Богом п?д час приймання Святого Та?нства ?вхарист??, у якому Христос повн?стю в?дда? Себе. ?вхарист?йна лог?ка ? протилежною людськ?й, адже зам?сть того, щоб щось отримувати, Христос дару? всього Себе. Господь не обмежу?ться поверховими бажаннями людини, а задовольня? спрагу ?? серця, даруючи найб?льшу любов – Самого Себе. ?вхарист?я у такий спос?б навча? нас динам?ки дару, в?дм?нно? в?д гонитви за накопиченням. Як зазнача? Душпастирська конституц?я про Церкву в сучасному св?т? Gaudium et spes, под?бн?сть Бога та людини поляга? в тому, що людина не може повною м?рою в?днайти себе, як т?льки через щире дарування себе само?. Дарування ста? шляхом самореал?зац??, шляхом любов? та наближення до Бога. Таким чином, лог?ка дару в?дкрива? напрямок загальнолюдського ? духовного дозр?вання, який завершу?ться здатн?стю любити з Христом ? любити як Христос. Дар ?вхарист?? зм?щу? рух людини у напрямку в?чного життя, адже дар хл?ба з небес, на в?дм?ну в?д звичайно? ?ж?, да? справжн? життя (пор. ?в 6,31-33). Тому й каже ?сус: «Той же, хто нап’?ться води, яко? дам йому я, – не матиме спраги пов?ки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом тако? води, яка струму? в життя в?чне» (?в. 4,14).

Отож, Божественна Л?тург?я пропону? нам два столи поживи – ст?л Божого слова ? ст?л ?вхарист??. Ст?л Слова накрива?ться, щоб наситити нашу потребу в житт?вих ор??нтирах та сенсах, а ст?л Божого Т?ла, щоб живити наше найпота?мн?ше бажання ув?йти в сопричастя з Богом, щоб утворити в Ньому одне т?ло з ус?ма, хто спожива? цей ?диний Хл?б життя. ?вхарист?я дана нам для того, щоб ми стали в Христ? одним т?лом, одним т?лом з Ним, ? через це одним т?лом м?ж собою. Це та?нство сп?льност? виража? ?дн?сть всередин? Церкви, яка не ? одноман?тн?стю, але гармон??ю в?дм?нностей, де кожен з’?днаний з Христом ? з ?диним церковним т?лом, в ун?кальност? того, чим в?н ? ? чим живе. ? горе, якщо ця ун?кальн?сть буде втрачена, адже р?зноман?тн?сть – це не протилежн?сть ?дност?, а ?? найавтентичн?ший стан. Це перетворення кожного разу в?дбува?ться у ?вхарист?? та сповню?ться внасл?док процесу церковного зростання, коли людина дозволя? Христов? себе перем?нювати ? плекати ?дн?сть з ?ншими поза храмом.

Б?бл?ограф?я:

Катехизм Католицько? Церкви, М?с?онер, Жовква 2002, 27.

?? Ватиканський Собор, Конституц?я про святу л?тург?ю «Sacrosanctum Concilium», 47; Душпастирська конституц?я про Церкву в сучасному св?т? «Gaudium et spes», 24 // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституц??, декрети, декларац??. Коментар?, Св?чадо 2014.

F. SIENI, Il mistero eucaristico, (Quaderni del Concilio, vol. 9), Shalom editrice 2022, 31-33, 36,41.