杏MAP导航

о. Як?в Шумило, ЧСВВ

У минулому еп?зод? ми говорили про зв’язок м?ж Старим ? Новим Зав?тами, як? розкривають особлив?сть пасхально? под??. Тепер же погляньмо на ще одну ?стотну особлив?сть б?бл?йно? в?ри, притаманну християнськ?й л?тург?? – вза?мод?ю Божого люду з Божим словом.

Громада, яка вза?мод?? з? Словом та д??ю Духа

Б?бл?йна в?ра показу?, що правду про людську особу можна осягнути лише через ширш? стосунки, як? вона ма? з ?ншими та з Богом. ?стор?? покликання Богом окремих ос?б (патр?арх?в, цар?в, пророк?в, Христових учн?в), як? описан? на стор?нках Б?бл??, н?коли не ? ?зольованими, а служать для блага всього народу. Для визначення ?зра?льського народу Танах (Святе Письмо юда?зму) використову? терм?ни qahal ? edah. Етимолог?я цих сл?в вказу? на сп?льноту, яка покликана або з?брана Богом, а обидва вони перекладен? грецькою мовою як Е办办濒&别驳谤补惫别;蝉颈补 (Церква). Саме у сп?льнот? покликаних об’явля? себе Бог, а Церква ? природним м?сцем для Божого слова, яке набува? тут життя й сили та освячу? громаду. Цей процес пост?йного оновлення Церкви д?? у двох напрямках: з одного боку, це пророча д?я, оск?льки ?сторичний шлях церковно? сп?льноти осв?тлю?ться й очищу?ться Словом, а з ?ншого боку, завдяки особистому життю в?руючо? людини, Церква в?дкрива? нов? горизонти тлумачення Слова.

У ц?й динам?ц? л?тург?я ста? прив?лейованим м?сцем для зустр?ч? з Божим словом. Зв’язок м?ж л?тург??ю ? Словом яскраво описано у книз? Одкровення ?вана Богослова (Одкр. 1, 12-18; 2,9-20): у л?тург?йному в?дзначенн? Дух промовля? до Церков, як? в?дтак отримують силу пророцтва й оновлення. Конституц?я про святу л?тург?ю Sacrosanctum Concilium ?? Ватиканського Собору п?дкреслю? цей зв’язок, вказуючи, що в л?тург?? Боже слово й обряд т?сно пов’язан?, а тому рекоменду?ться, щоб духовне життя в?руючих живилося з «подв?йного стола»: з Божого слова та ?вхарист??. «Дв? частини, з яких склада?ться Л?тург?я – Л?тург?я Слова ? Л?тург?я ?вхарист??, – так т?сно м?ж собою пов’язан?, що творять ?диний акт богопоклон?ння», – чита?мо в документ?.

Зустр?ч з Божим словом у л?тург??

Соборна Конституц?я про святу л?тург?ю неодноразово зазнача?, що зустр?ч людини з? Словом не ? суто ?нтелектуальним чи культурним компонентом або звичайним обов’язком, який сл?д зд?йснювати спорадично ? з посп?хом. Л?тург?я ма? поставити в центр пр?оритет Божого слова та вшановувати Його як ?вхарист?ю.

Боже слово ма? силу д?яти та вт?лювати в життя те, про що говорить. Пригадаймо книгу Буття, де Бог творить св?т Сво?м Словом: «? сказав Бог: “Нехай буде св?тло!” ? настало св?тло» (Бут. 1,3). Саме це в?дбува?ться у Святих Та?нствах та в досв?д? в?ри. Слово Боже також ма? парадигматичну функц?ю, адже розкрива? фундаментальну модель Божо? д??, модель, яка ма? бути сп?вв?днесена з особистим ?снуванням кожно? людини та сп?льноти. Завдяки частому з?ставленню свого життя з Божим Словом, в?ра загоря?ться новим св?тлом, яке дозволя? християнам розп?знавати реальн?сть у Божому св?тл? та крокувати дал? серед сусп?льних та особистих житт?вих обставин. Пост?йне повторення такого досв?ду в?дкрива? надзвичайну силу, бо да? Церкв? вс?х час?в усв?домлення того, що вона ? частиною Божого провид?ння ? виявом Слова, яке виголошу?ться у л?тург??.

Досв?д учн?в з Емаусу

Живлення Божим словом ? необх?дн?стю як для ?пископ?в, так ? для священник?в, богопосвячених ос?б й в?рних. Людина ма? потребу пригадувати Божу д?ю в ?стор??, щоб пост?йно в?дкривати нов? зерна над?? та в?ри для свого особистого життя, яке не завжди в?дзнача?ться Божим поглядом на реч?. Саме тому л?тург?я, характеризуючись повторенням, ? чудовим засобом для зустр?ч? людини з? Словом.

Яскравим прикладом ц?нност? Божого слова ? ?стор?я про учн?в з Емаусу (Лк. 24,13-35). П?сля воскрес?ння ?суса Його учн? все ще мали обмежене розум?ння того, що сталося, ? лише зустр?ч з Христом в?дкрива? ?м сенс Його смерт? й воскрес?ння. Христос ? нос??м ?ншого бачення, н?ж те, яке луна? у сумн?й розмов? учн?в по дороз? до Емаусу. Перем?на двох учн?в, безумних ? пов?льним у в?р? серцем, в?дбува?ться в процес? зустр?ч? з воплоченим Словом. Таким чином, вони починають доходити до розум?ння, спочатку на ?нтелектуальному р?вн?, а в?дтак через св?т сприйняття, аж поки Слово не досягне ?хн?х сердець, спочатку пов?льних, а пот?м палких, та очей, як? в?дкрилися ?м п?д час «ламання хл?ба».

Учн? з Емаусу, як? пережили под?ю смерт? й воскрес?ння ?суса, не могли зрозум?ти ?? значення без Божого слова, яке виясню? для них Христос. Тому, щоб здобути нову ментальн?сть, досв?д житт?вих под?й в?руючого ма? бути пов’язаний ?з Божою точкою зору. Життя, яке осв?тлю?ться у св?тл? Святого Письма, дозволя? в?руючому в?дкрити нову ?стор?ю свого життя. Кр?м того, зустр?ч з? Словом ма? завершуватись, под?бно як в ?вангельськ?й ?стор??, столом ?вхарист??. П?д час «ламання хл?ба» ?сус промовля? до пам’ят? учн?в, торка?ться ?хн?х сердець ? вп?зна?ться ними, ? вони нарешт? святкують Великдень, а ?сус залиша?ться поруч вже в новому вигляд?.

В?дображення Божого Об’явлення в л?тург??

Отож, у д?яльност? Церкви Святе Письмо та л?тург?я не повинн? розмежовуватися один в?д одного. Коли ми нехту?мо Святим Письмом, л?тург?йний обряд немовби позбавля?ться свого першоджерела ? зрештою, спотворю?ться сама л?тург?я. Б?бл?йний св?т ? багатий на р?зн? культурн? категор??, лексику та способи вираження тих чи ?нших сенс?в. Вдосконалюючи цю мову з часом, пристосовуючи ?? до обряду, л?тург?йна мудр?сть збер?га? за собою педагог?чне завдання вводити в цей св?т, роблячи б?бл?йну мову знайомою для в?руючих.

Для християнсько? громади йдеться радше про мудре прийняття Божого Об’явлення, н?ж про творч? нововведення в л?тург??. Креативн?сть у цих ситуац?ях ма? бути збалансована та мудро дозована. В ?ншому випадку вона, немов деяк? штучн? п?дсилювач? смаку, спотворю? його, заважаючи розр?знити справжню поживну ц?нн?сть. Коли увага в?рних приверта?ться до р?зних форм, як? не мають н?чого сп?льного з християнською традиц??ю, така креативн?сть вбива? л?тург?ю, зам?сть того, щоб нарощувати ?? силу. Головна мета л?тург?? – актив?зувати тлумачення, яке здатне ввести громаду в?рних у та?нство Бога, Який у Христ? виходить назустр?ч людин?.

Конституц?я Sacrosanctum Concilium визнача? л?тург?ю як пост?йне зд?йснення пасхального та?нства Христа через яке д?ло спас?ння продовжу?ться у Церкв?. Тому необх?дно максимально дбати про л?тург?ю ? допомагати вводити в не?, навчаючи ?? давн?х знак?в, уникаючи непотр?бних повторень, щоб обряди ясн?ли шляхетною простотою, виражали мудру гармон?зац?ю часу, молитов, сп?ву, та були пристосован? для розум?ння в?рними. У такий спос?б необх?дно дбати про те, щоб кожен, хто присутн?й на л?тург??, брав участь у спомин? (лат. memoriale), тобто в актуальн?й ? реальн?й пам’ят? про те, що Христос зробив для нашого в?дкуплення, зв?льнивши нас в?д смерт? та возз`?днавши з Богом.

Б?бл?ограф?я:

?? Ватиканський Собор, Конституц?я про святу л?тург?ю «Sacrosanctum Concilium» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституц??, декрети, декларац??. Коментар?, Св?чадо 2014, 34,56.

M. COMPIANI, La Sacra Scrittura nella liturgia (Quaderni del Concilio, vol. 7), Shalom editrice, 2022, 19-20, 24, 29, 32-34, 36-37.