杏MAP导航

о. Як?в Шумило, ЧСВВ

Л?тург?йне життя ? живою спадщиною в?ри. У в?зант?йськ?й традиц?? вважа?ться, що Божественна Л?тург?я, форма яко? усталилась на меж? IV-V стол?ття, ? Божим даром, що зроста? разом ?з Церквою у несутт?вих видозм?нах. Водночас Римський канон ?вхарист?йно? молитви, який виник у IV стол?тт?, збагатився новими елементами, н?коли не зм?нюючи сво?? сутност?. Другий Ватиканський Собор, переглядаючи л?тург?ю Церкви, заклав важлив? основи для оновлення, щоб вона, як кв?тка, могла орган?чно зростати протягом ?стор??. В цьому еп?зод? ми поглянемо на деяк? особливост? нам?р?в соборного документу Sacrosanctum Concilium щодо пристосування л?тург?? до культури народ?в.

?нкультурац?я, яка ставить Христа на перше м?сце

Норми Собору для пристосування л?тург?? до ментальност? й традиц?й народ?в виражають заклик до д?алогу м?ж м?сцевими Церквами та Вселенською Церквою, а також вказують на необх?дн?сть балансу м?ж надприродним чуттям в?ри (sensus fidei), яке присутн? у громад? в?рних, та збер?ганням Апостольського передання, яке гаранту? Церква Риму як така, що пов’язана з особливою владою апостола Петра (пор. Мт. 16,19).

Процес пристосування л?тург??, як ми говорили у попередньому еп?зод?, охоплю? також ?нкультурац?ю. На цьому шляху народн? традиц?? та культура також в?д?грають пом?тну роль. Наприклад, коли людина ста? християнином, то в?д цього моменту вона живе у двох культурах – у сво?й ?сторичн?й та в нов?й культур? в?ри, як? в н?й перетинаються. Культура в?ри ефективно вза?мод?? з р?зними культурами, оск?льки використову? ун?версальн? категор??. Сво?ю чергою будь-яка культура, у ?? класичному розум?нн?, характеризу?ться в?дкрит?стю на питання про божественне.

Таким чином, ?нкультурац?я охоплю? процес переосмислення ? трансформац?? обряду в св?тл? християнсько? в?ри. Адаптац?я в л?тург?? ретранслю? в ?ншу символ?чну систему ту ?нтенц?ю, яка була отримана традиц??ю ? ? присутньою у комплекс? обряд?в. Внасл?док цього наявн? культурн? елементи залишаються збереженими, оск?льки Церква з пошаною ставиться до духовних ц?нностей р?зних народ?в та бажа? ?х розвивати. Однак у процес? ?нкультурац?? святкування вже набува? нового зм?сту. Таким чином, метою тих, хто займа?ться л?тург?йною адаптац??ю, ? збереження обрядового нам?ру, присутнього у богослужбовому комплекс?, щоб правильно ? благородно представити його в ?нш?й символ?чн?й систем?, н?ж та, яка була кодиф?кована протягом стол?ть.

Пристосування л?тург?? до традиц?? народ?в приводить до зм?ни на р?вн? центрально? под?? святкування. У богослуж?нн? не святку?ться сусп?льна под?я, нав?ть якщо вона була б абсолютно позитивною ? видатною, не святку?ться життя в?рних, нав?ть якщо йдеться про чеснотливих людей. У л?тург?? ми святку?мо лише под?ю спас?ння у Христ?. Наприклад, коли йдеться про в?дзначення юв?ле?в ос?б, подружжя чи параф?яльно? сп?льноти, то християнська л?тург?я у сво?му зм?ст? не ставить на перше м?сце юв?ляр?в, а сприя? тому, щоб присутн? повноц?нно взяли участь в богослуж?нн?, дякуючи Богов? за вс? Його доброд?йства. У такий спос?б визначн? дати в житт? параф?? сприятимуть особистому ? сп?льнотному освяченню завдяки Святим Та?нствам та ?днанню з Христом, Який завжди присутн?й у сво?й Церкв?.

Протягом ?стор?? функц?я л?тург?? залиша?ться незм?нною, адже ?? в?дправлення у християнських громадах не означа? догоджання пан?вним смакам чи модним тенденц?ям, а служить для того, щоб явити Христов? Церкву як наречену «славну, без плями чи зморшки або чогось под?бного, але щоб була свята й непорочна (Еф. 5,27). Адаптац?я л?тург?? передбача? зобов’язання Церкви зробити Христове та?нство доступним ? значущим для сьогодн?шнього дня.

Л?тург?я ? святкування

У V стол?тт? церковний письменник й ?сторик Проспер Акв?танський висловив класичну фразу: «Legem credendi lex statuat supplicandi» (Закон молитви встановлю? закон в?ри). ?ншими словами, Церква в?рить так, як молиться. Авраам Джошуа Гешель, рабин ? ф?лософ-м?стик, говорив: «Прослава – це св?дчення любов?, яка переду? в?р?». У ц?й перспектив? основна проблема поляга? не в сам?й в?р?, а в чутливост? до л?тург??.

Людина, не закор?нена в л?тург?йн?й традиц??, втрача? здатн?сть до л?тург?йного святкування. Зам?сть того, щоб святкувати, вона шука? те, що ?? забавить ? розважить. Розвага – це в?двол?кання уваги розуму в?д турбот повсякденного життя, а святкування – це звернення уваги на вищий сенс наших д?й. Значим?сть святкування поляга? в тому, щоб привернути увагу до п?днесених або урочистих аспект?в життя, п?днятися над споживанням. Натом?сть в розвагах нам?р поляга? в тому, щоб догодити соб?. Ц? р?зн? напрями спонукають переосмислити залучен?сть в?рних до л?тург?йного життя як святкування под?? спас?ння у Христ?.

Отож, виклик ? завдання Церкви поляга? в тому, щоб виховувати у християнських громадах чутлив?сть до л?тург?йного життя, щоб наше життя не було нев?льником лог?ки розваг. У цьому контекст? гарною традиц??ю ста?, наприклад, л?тург?йна в?дправа п?д час святкування визначних дн?в для громади чи сусп?льства: Дня незалежност?, Нового Року, Дня знань тощо. Збираючись разом на молитву, громада поступово в?дкриватиме ?? ц?нн?сть, а завдяки мудрому душпастирству зможе усв?домити й педагог?ку л?тург??. Л?тург?йне святкування оживлю? громаду та да? можлив?сть виразити сво? рел?г?йн? почуття, п?дн?маючись над споживацтвом. Тому л?тург?йне оновлення, до якого заклика? ?? Ватиканський Собор, потребу? внутр?шнього ?мпульсу в?д священник?в та в?рних, як? бачать глибоку потребу в?дкрити для себе ц?нн?сть л?тург?? в сучасних культурних викликах.

Три турботи

Процес ?нкультурац?? торка?ться християнських громад, як? разом творять ?парх?ю / д??цез?ю. На р?вн? м?сцевих Церков ?пископ покликаний давати приклад л?тург?йного життя для громад, як? знаходяться п?д його оп?кою. «Сл?д плекати л?тург?йне життя параф?? та його зв’язок ?з ?пископом у помислах та в д?лах в?рних ? духовенства», – чита?мо у Конституц?? Sacrosanctum Concilium. У цьому контекст? репрезентантом л?тург?йного життя ?парх?? /д??цез?? ? катедральний храм, який ма? особливу функц?ю – бути вз?рцевим.

Для того, щоб л?тург?йне життя параф?й гармон?йно зростало, варто присвячувати зусилля у напрямку дбання про людину, л?тург?йний прост?р та л?тург?йн? служ?ння. Наприклад, не лише д?ти можуть служити як м?н?странти / в?втарники п?д час богослуж?нь, а й доросл?, як? волод?ють багатством харизм й служ?нь, в яких неодноразово виника? потреба, особливо п?д час р?зних урочистостей. ?ншою складовою л?тург?йного життя ? увага до простору богопоклон?ння, щоб спонукати того, хто заходить до храму, жити та?нством свята чи л?тург?йного пер?оду, який святку?ться. Тому храм р?здвяного пер?оду повинен в?др?знятися в?д храму великоднього пер?оду, а храм п?д час Великого Посту повинен в?др?знятися в?д храму у звичайний пер?од. Тут важлива увага до деталей: в?д кв?т?в до св?чок, в?д прикрас до кольор?в, в?д зображень до символ?в, в?д допом?жних засоб?в до загального оформлення. У такий спос?б храм ста? розпов?ддю про любов в?рних до Того, хто ? Царем ? прагненням людського серця.

Прост?р та служ?ння вказують на трет?й важливий аспект – турбота за людину. Християнин, приходячи до храму, повинен мати виразне в?дчуття, що в?н чи вона не ? анон?мною особою, яка випадково опинилася в безособовому середовищ?, але ун?кальною ? любленою, де в?дчува?ться, що Христос Господь ? ?? спасителем. Саме з ц??? причини л?тург?я ?сну? для людини ? заради людини.

Ц? три турботи ? необх?дними умовами, як? виявляють, що християнська громада ? одн??ю Божою родиною, яка ма? ?диного Небесного Отця ? гурту?ться разом як брати ? сестри. В?рн? можуть в?др?знятися м?ж собою ззовн?, однак вс?х ?х об’?дну? сп?льна в?ра. Тому Божа родина найяскрав?ше проявля?ться в л?тург?йному святкуванн?: Liturgia epiphania Ecclesiae (Л?тург?я об’явля? Церкву).

Б?бл?ограф?я:

?? Ватиканський Собор, Конституц?я про святу л?тург?ю «Sacrosanctum Concilium» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституц??, декрети, декларац??. Коментар?, Св?чадо, 2014, 42.

S. RIVA, Vivere la liturgia in parrocchia (Quaderni del Concilio, vol. 8), Shalom editrice, 2022, 32-34, 38-40, 42-46.