杏MAP导航

о. Як?в Шумило, ЧСВВ

Розглянувши особливост? л?тург?йно? мови, переходимо до роздум?в над значенням Святого Та?нства ?вхарист?? у житт? християнських громад. Катехизм Католицько? Церкви навча? нас, що ?вхарист?я ? джерелом ? вершиною всього християнського життя, а тому вс? ?нш? Свят? Та?нства, церковн? служ?ння спрямован? до не?, оск?льки ?вхарист?я м?стить весь духовний скарб Церкви – самого Христа. Конституц?я про святу л?тург?ю ?? Ватиканського Собору назива? Святе Та?нство ?вхарист?? та?нством любов? та знаком ?дност?. Ц? визначення вказують на д?ю Бога, Який дару? нам Сво? життя. Не даремно слово ?вхарист?я переклада?ться як подяка, зроджуючи в?дчуття радост? за нове, Боже життя. Тому в цьому еп?зод? ми поглянемо на те, яке значення для людини ма? дар, щоб усв?домити велич Пресвято? ?вхарист??.

Дар безумовно? любов?

Дар, дарунки здеб?льшого асоц?юються ?з чимось безоплатним, подарованим з нагоди визначних под?й у житт? людини. У ?нш? дн? отримати щось задарма вважа?ться радше винятком, н?ж нормою. Тому деколи можна почути, що безплатним ? т?льки сир у мишоловц?. Ця фраза св?домо чи несв?домо пов?домля? слухачу про п?дступ, який може приховуватися, коли вам пропонують щось задарма. Повсякденне життя показу? необх?дн?сть прац?, щоб заслужити чи здобути якусь р?ч. Тому людям завжди при?мно отримувати подарунки чи вигравати у лотере?, оск?льки це щось таке, що контрасту? з? звичайними буднями.

Переконан?, що н?чого не да?ться задарма, люди часто керуються суперництвом ? конкуренц??ю, щоб щось завоювати за рахунок ?нших. Ба б?льше, ця потреба може негативно вплинути на самопочуття та сенс життя. Наприклад, коли людина не зна? чи не в?дчува?, що ?? люблять, то прагне довести це, намагаючись ус?м сподобатися. Це призводить до думки, що ?? життя ма? ц?нн?сть лише у св?тл? схвалення ?нших, а ?? ?дентичн?сть базу?ться виключно на судженнях оточуючих. Бажання завоювати визнання та яскраво себе представити простежу?ться, наприклад, у соц?альних мережах. Завдяки продукуванню красивих фото, зн?манню нових в?деоролик?в чи поширенню численних допис?в, п?дл?тки й доросл? задовольняють свою потребу довести ?ншим, що вони чогось варт?, кращ? за ?нших або просто хочуть подобатися людям, щоб заслужити ?хню любов. ? байдуже, що з багатьма глядачами вони можуть бути нав?ть не знайом? в реальному житт?. Нер?дко намагання такого типу довести ?ншим, що вони варт? любов?, призводить до болючих та саморуйн?вних насл?дк?в для людини.

Господь, натом?сть, показу? людин? зовс?м ?нше бачення любов?. «Якби хто за любов в?ддав скарби свого дому, зазнав би лиш погорди велико?» (П?сн. 8,7), – чита?мо у книз? П?сня П?сень. У Святому Письм? ми зустр?ча?мо важливу ?стину: любов не можна купити, ?? не можна виторгувати, вона безоплатна за визначенням, ? даром, який не залежить в?д заслуг, багатства й б?дност?, в?д здобутк?в й втрат та в?д того, наск?льки ми ? чудовими людьми. Любов не заслуговують, ?? отримують ? в?ддають, безкорисливо. ?вангельська лог?ка вчить нас, що для Бога ми вс? ? ц?нними та любленими, незалежно в?д в?дм?нностей, як? нас розд?ляють. Пропонуючи Свою безумовну любов, Господь кличе кожного ув?йти з Ним у сп?льн?сть. ?ншими словами, кожен запрошений на Божий бенкет, яким Отц? Церкви називають ?вхарист?ю. З ?ншого боку, на цьому бенкет? н?хто не заслужив соб? м?сця, н?хто недостойний прийняти самого Господа у ?вхарист??, адже кожен з нас ? гр?шником у пор?внянн? з Богом. Однак саме в цьому поляга? ц?нн?сть Божого дару, який Христос пропону? «на в?дпущення гр?х?в» (Мт. 26,28).

Господь ? джерелом кожного дару (Як. 1,17). В?н дару? Себе людин? передус?м через свого Сина, ?суса Христа: «Бог бо так полюбив св?т, що Сина свого ?динородного дав, щоб кожен, хто в?ру? в нього, не загинув, а жив життям в?чним» (?в. 3,16). ?сус, ?стинний Бог та ?стинна людина, проживаючи м?ж нами, зробив себе ц?лковитим даром, який ста? вираженням найб?льшо? любов?. ?вангел?я в?д ?вана виявля? дивовижну динам?ку дару Божо? любов?. Учн?, але загалом ус? люди, ? даром Отця Синов? (пор. ?в. 17,2, 24; ?в. 17,6). Син же, отримавши в?д Отця дар Його слова (?в. 17,8.14) ? слави (?в. 17,22.24), переда? вс? ц? дари сво?м учням (?в. 17,7-8). Все життя ?суса на стор?нках ?вангел?? в?дкрива? нам суц?льний дар Бога людям, який виража?ться як дар прикладу (?в 13,15) та дар ново? запов?д?, дар вза?мно? любов? (?в 13,34).

У кульм?нац?? свого життя ?сус запропонував нам дар свого Т?ла ? Кров?. Важливо п?дкреслити, що Святе Та?нство ?вхарист?? було установлено Христом перед Його страстями ? смертю, як? ? вираженням нерозривно? мереж? ф?зичного, пол?тичного, судового ? психолог?чного насильства. У цих обставинах дар ?вхарист?? набира? парадоксального значення. ?сус в?дда? сво? життя Богов?, щоб перетворити смерть на дар – ?диний спос?б обернути негатив ? зло на великий акт любов?. Дар ?вхарист?? розпов?да? нам про безм?рну любов, яка перемага? нав?ть смерть. Господь в?ддав Себе на смерть, щоб через воскрес?ння дарувати себе на поживу вс?м ? завжди. Тому Церква, звершуючи ?вхарист?ю, спов?ду?, що цей дар вкор?нений у самодаруванн? Христа задля не?. «Ми любимо, бо В?н перший полюбив нас» (1 ?в 4,19), – наголошу? апостол ?ван. Зрештою, Господь у ?вхарист?? залиша?ться тим, хто завжди любить нас першим.

Стати св?дками Христово? любов?

Пресвята ?вхарист?я вводить нас у ?дн?сть з Христом, у безпосередн?й контакт з Його любов’ю ? в?дтак, чинить здатними любити так, як любить нас Христос, до к?нця (?в. 13,1). Благодать ?вхарист?? ма? за мету привести християнина до досконалост? любов?: до дарування себе. Лог?ка цього дару поляга? в тому, щоб ми були даром для ?нших, щоб жертвували себе, сво? таланти, час, сво? життя для ?нших. У такий спос?б ста?мо св?дками д?? Бога, коли через наш? вчинки, слова ? спос?б життя Господь ста? присутн?м у св?т?. Св?дчення можна описати як зас?б, за допомогою якого ?стина Божо? любов? досяга? чолов?к?в ? ж?нок в ?стор??, запрошуючи ?х в?льно прийняти радикальну новизну Христово? любов?.

Наш? д?ла в?ри й наставлення до ?нших нерозривно пов’язан? ?з Христовим даром – повним в?данням Себе людям у ?вхарист??, яка да? новий ?мпульс життю ? спонука? стати св?дками Його любов?. В?ддавати себе означа? втратити себе через щедре дарування в безкорислив?й любов?, без умов та обмежень. У такий спос?б можемо дати в?дпов?дь в?ри на зло, страждання та гр?х, як? сковують людину. Зрештою, дарування себе знаходить сенс не в сам?й особ?, а ма? на мет? сопричастя з Богом та людьми. Тому покликання кожного посл?довника ? посл?довниц? Христа поляга? в тому, щоб бути разом з ?сусом, хл?бом, що лама?ться за життя св?ту.

Насл?дування ?суса у даруванн? виража? т. зв. ?вхарист?йну духовн?сть, якою жили чимало святих ? праведник?в в ?стор?? Церкви. Наприклад, нещодавно проголошений блаженним п’ятнадцятир?чний юнак Карло Акут?с, якого називають «покровителем ?нтернету». Як розпов?дають св?дки, та?мницею його духовного життя була щоденна участь у Свят?й Мес?, приймання святого Причастя та часта адорац?я Пресвято? ?вхарист??. Мати згадувала, що ?? син дивувався, як ст?льки людей можуть стояти в неск?нченних чергах, щоб в?дв?дувати р?зн? заходи, однак, незважаючи на те, що ? католиками, не знаходять часу хоч на к?лька хвилин зупинитися в тиш? перед кивотом з ?вхарист??ю. Блаженний Карло Акут?с любив розпов?дати про один з ?вангельських еп?зод?в, коли улюблений учень ?суса поклав йому на груди голову п?д час Тайно? вечер?. За його словами, цей жест ? праобразом загального заклику до вс?х людей стати улюбленими учнями Бога та провадити ?нтенсивне ?вхарист?йне життя.

Саме з любов? до дару ?вхарист?? у Католицьк?й Церкв? з’явилася набожн?сть до Пресвятого Серця ?суса, традиц?я одногодинно? ?вхарист?йно? адорац?? у четвер та практика Перших п’ятниць м?сяця, як? включають приступання до святого Причастя та Святого Та?нства Покаяння. Минулого року Папа Франциск ще раз п?дтвердив ц?нн?сть цих побожних практик ? традиц?й, присвятивши Пресвятому Серцю ?суса свою енцикл?ку Dilexit nos.

Отож, Католицька Церква навча? нас, що джерелом будь-якого дару ? сам Господь, Який дару? нам Себе у Святому Та?нств? ?вхарист?? з безумовною любов’ю, яка спонука? до насл?дування Христа у нашому щоденному житт?. Споглядання цього невимовного дару Бога сво?й Церкв?, з?гр?ва? людське серце, наповню? Його вдячн?стю та силами, щоб могти протистояти гр?ху, чинячи себе даром для ?нших.

Б?бл?ограф?я:

Катехизм Католицько? Церкви, М?с?онер, Жовква 2002, 1324.

?? Ватиканський Собор, Конституц?я про святу л?тург?ю «Sacrosanctum Concilium» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституц??, декрети, декларац??. Коментар?, Св?чадо 2014, 47.

PAPA BENEDETTO XVI, Sacramentum Caritatis, in URL: < > (in 05/06/2025), 175, 85-88.

F. SIENI, Il mistero eucaristico, (Quaderni del Concilio, vol. 9), Shalom editrice 2022, 7,14, 24-26.