В?ра Церкви (25): ?сторичний огляд звершення Церковного правила
о. Як?в Шумило, ЧСВВ
Продовжу?мо наш? роздуми над богослуж?ннями добового кола. У сьогодн?шньому еп?зод? ми стисло окреслимо ?сторичну еволюц?ю молитви Часослова та поглянемо на навчання ?? Ватиканського Собору щодо необх?дност? залучення у богослуж?ння всього Божого люду.
Звершення молитви Церковного правила в ?стор?? Церкви
Церковне правило сьогодн? асоц?ю?ться виключно з духовенством та монашеством, оск?льки для цього ?сну? багато п?дстав. Протягом ?стор?? Церкви богослуж?ння добового кола втрачали народний характер, притаманний катедральним богослуж?нням, та зум?ли зберегтися завдяки монашеству. Причини цього мають р?зне походження, однак фактом ? те, що практика повноц?нно? участ? всього Божого люду в богослуж?ннях добового кола затратилася в б?льшост? християнських традиц?й. Внасл?док цього Церковне правило, зокрема, на Заход?, стало справою священнослужител?в й богопосвячених ос?б.
Латеранський собор у 1215 роц? зобов’язав ус?х священнослужител?в в?дправляти кожного дня Церковне правило. Для ?пископ?в, прац?вник?в Римсько? кур?? та священник?в, як? були залучен? у параф?яльне життя, сп?в щоденного Церковного правила був нелегким для виконання, а тому хорова молитва для них поступово була зам?нена приватним проказуванням богослуж?нь, як? з к?лькох книг римського часослова були скорочен? до одного тому. Зв?дси ? нова назва часослова для духовенства Римо-Католицько? Церкви – Брев?ар?й (з лат. короткий). Ц?й книз? надали особливо? популярност? т. зв. жебрач? монаш? Ордени: францисканц?, кармел?ти, дом?н?канц?... Ц? мандр?вн? пропов?дники мус?ли долати п?шки велик? в?дстан?, а тому формат Брев?ар?я дозволяв ?м усп?шно зд?йснювати св?й л?тург?йний обов’язок. Поступово богослуж?ння часослова на Заход? стають приватною молитвою, сп?льною ж залишаються виключно у монастирях.
Хоча на Заход? миряни втратили зв’язок з Церковним правилом, багато побожних християн прагнули виконати настанову апостола Павла непохитно перебувати в молитв? та шукали для цього в?дпов?дно? форми. Внасл?док цього у Середньов?чч? утворилася ?нша форма Часослова – Оролог?он (лат. Liber horarum; ?тал. Il libro d’ore), який уособлював скорочений Брев?ар?й, що м?стив не т?льки частини богослуж?нь добового кола, а й л?тург?йний календар та ?нш? молитовн? тексти, в?дпов?дно до духовних потреб того, хто замовляв книгу. Наприклад, додатков? тексти включали псалми, роздуми про Христов? страст?, покаянн? молитви та молитовн? прохання до святих. В?д 1300 року до 1550 року к?льк?сть книг такого типу побили популярн?сть ?нших видань, включно з Б?бл??ю.
У той час як заможн? люди, представники середнього класу могли задовольнити зростаючу потребу в особист?й християнськ?й набожност? за допомогою Оролог?она, то б?дн? й неосв?чен? люди знаходили ?нш? способи молитви, як? б?льшою чи меншою м?рою були пов’язан? з богослуж?ннями добового кола. Наприклад, вервиця зам?нила проказування 150 псалм?в, а звичай молитися «Ангел Господн?й» вранц?, вдень ? ввечер? частково був натхненний монастирськими дзвонами, як? скликали монах?в на богослуж?ння добового кола. Хоча згадан? набоженства були натхненн? богослуж?нням, вони поступово ставали частиною духовно? спадщини Церкви, яка сприяла зростанню особисто? побожност? поза л?тург?йними мол?ннями.
Необх?дн?сть л?тург?йних катехиз для мирян
Як ми побачили, богослуж?ння добового кола поступово ставали щоденним приватним обов’язком для духовенства Зах?дно? Церкви. Сп?льнотний характер Церковне правило зберегло лише у монастирях. Схожа ситуац?я спостер?га?ться ? на християнському Сход?, де у б?льшост? обрядах щоденне сп?льне звершення Церковного правила сьогодн? обмежу?ться монастирями. Хоча ?снують винятки. Наприклад, зг?дно з в?зант?йсько-сава?тським уставом, щоденними богослуж?ннями на параф?ях залишаються Утреня ? Веч?рня, однак присутн?сть мирян б?льш пом?тна у вих?дн? дн? та велик? свята. Сп?льнотний параф?яльний характер богослуж?нь повного Церковного правила зберегла лише Халдейська Католицька Церква ? Давня Церква Сходу, яка в?д?йшла в?д Ассир?йсько? Церкви Сходу.
?? Ватиканський Собор дав поштовх до того, щоб наново в?дкрити важлив?сть богослуж?ння добового кола для мирян, аби л?тург?я знову стала серцем ? центром ?хнього рел?г?йного життя. Конституц?я про святу л?тург?ю наголошу? на потреб? належного л?тург?йного формування, щоб Божий люд розум?в особливост? та значення елемент?в богослуж?нь. Наприклад, т?, хто бажа? навчитися молитися Церковне правило, отримають велику користь, якщо здобудуть достатню практичну п?дготовку з ?стор??, структури ? конкретних правил ц??? молитви, а також базову ?нформац?ю про природу б?бл?йних текст?в (псалм?в ? читань), духовн?сть Отц?в Церкви та ?нших елемент?в, з яких складаються богослуж?ння добового кола. Кр?м того, зазначений документ ?? Ватиканського Собору окреслив ряд практичних зм?н, як? вказують на необх?дн?сть перегляду тривалост? богослуж?нь, перерозпод?л?в псалм?в, переклад?в л?тург?йних текст?в м?сцевими мовами, упорядкування читань, п?снесп?в?в, в?дпов?дн?сть Час?в пор? дня, участ? в?рних тощо. Запропонован? конституц??ю Sacrosanctum Concilium практичн? та богословськ? принципи згодом отримали конкретне застосування у Римо-Католицьк?й Церкв?, щоб в?рн? почали ознайомлюватися з богослов’ям Часосолова та в?дкрили ц?нн?сть богослуж?нь добового кола у формуванн? свого духовного життя. Щодо християнського Сходу, то ситуац?я у Церквах, як? перебувають у сопричаст? з Наступником апостола Петра, ? багатоман?тною. В деяких Церквах л?тург?йн? принципи ?? Ватиканського Собору залишись «непом?ченими», ?нш?, натом?сть, використали навчання Церкви як допомогу в оживленн? л?тург?йного життя.
Церковне правило – сп?льне святкування д?ла в?дкуплення
Конституц?я про святу л?тург?ю ?? Ватиканського Собору ? ц?нним ор??нтиром для вс??? Церкви, адже нагаду? про природу свято? л?тург?? та ?? значення в житт? Церкви. Зокрема, наголошу?ться на основоположн?й под?? християнсько? в?ри – приход? на св?т ?суса Христа, Який дарував нам спас?ння. Як зазнача? Конституц?я Sacrosanctum Concilium, богослуж?ння ? продовженням д?ла спас?ння у Церкв?. Цей важливий аспект вир?зня? християнську л?тург?ю в?д поганських священних обряд?в. Т?, хто бере участь у християнськ?й л?тург??, не повинн? намагатися улестити божество, як це спостер?га?ться в поганських культах, оск?льки Господь в?др?зня?ться в?д поганських божк?в-?дол?в. Бог не потребу? нашо? похвали, адже ми не можемо додати жодно? п?щинки до Його чудових досконалостей, у спогляданн? яких поляга? Його в?чна ? неск?нченна слава. Ми в?дда?мо Богов? честь, щоб з’?днатися з Богом ? таким чином досягти власно? досконалост?, яка поляга? у насл?дуванн? та наближенн? до нашого Творця.
?нша новизна стосу?ться в?дм?нност? м?ж юдейським та християнським богопочитанням. Завдяки обрядовим д?ям юде? спогадували оп?ку Бога над сво?м народом та ?хн? спас?ння в?д невол?. У такий спос?б л?тург?йне святкування в?дображало Господню силу в спасенних под?ях минулого, а учасники богослуж?ння просили Бога, щоб В?н й надал? продовжував оп?куватися сво?м народом. Ун?кальн?сть християнсько? л?тург?? поляга? в тому, що ми вже святку?мо спасенну под?ю Христового в?дкуплення, яка трива? по сьогодн?, з метою особисто в?дкрити ?? глибокий сенс для свого життя. Л?тург?я актуал?зу? повне й остаточне зд?йснення об?тниц? спас?ння, яке дарував нам Христос, а тому вона не ? символ?чною д??ю спомину минулого, а участю у звершен?й в ?стор?? под?? спас?ння. Таким чином, християнське богослуж?ння ? богопочитанням-подякою Богов? за та?нство нашого в?дкуплення. Ба б?льше, Конституц?я про святу л?тург?ю розвива? цю новизну, вказуючи на те, що л?тург?я вважа?ться виконанням священничого служ?ння ?суса Христа, де в?рн? разом ?з священником творять голос Церкви, Христово? Нев?сти, яка разом з Христом молиться до Небесного Отця. Таким чином, л?тург?йн? д?? не ? приватним д?янням, а д?лом вс??? Церкви. «Якщо обряди передбачають – кожен за сво?ю природою – сп?льне звершення з присутн?стю й д?яльною участю в?рних, сл?д наполягати на тому, щоб саме такому сп?льному звершенню по можливост? надавати перевагу над ?ндив?дуальним ? немовби приватним», – заклика? Конституц?я Sacrosanctum Concilium.
Звершення богослуж?нь добового кола допомага? формувати Церкву як сп?льноту людей, об’?днаних сп?льною в?рою. Молитва Церковного правила форму? людину в ц?й сп?льност? на багатьох р?внях. Зокрема, л?тург?йна молитва виража? насамперед сопричастя з Богом у Христ? завдяки сил? Святого Духа, а в?дтак виража? сп?льн?сть з однов?рцями, об’?днаними у сп?льн?й молитв?, як? сво?ю чергою об’?днан? з ?ншими церковними громадами по всьому св?ту та мають сп?льн?сть з тими християнами, як? були учасниками ц??? молитви у минулому. Кр?м того, звершуючи богослуж?ння, ми ста?мо сп?льниками ?з святими, як? прославляють Бога у небесн?й л?тург??.
Б?бл?ограф?я:
?? Ватиканський Собор, Конституц?я про святу л?тург?ю «Sacrosanctum Concilium» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституц??, декрети, декларац??. Коментар?, Св?чадо 2014, 6,27,84.
Р. ТАФТ, Богослуження часослова на Сход? та Заход?, Льв?в, Св?чадо 2013, 203-204, 277-278, 203-204.
E. MCNAMARA, La liturgia delle Ore, (Quaderni del Concilio, vol. 10), Shalom editrice 2022, 18-24.
