杏MAP导航

о. Як?в Шумило, ЧСВВ

Свят? Та?нства, як? дарують Божу благодать, належать до л?тург?? Церкви, в?дображаючи у н?й д?ю Христа. У цьому еп?зод? ми поглянемо на вза?мозв’язок м?ж Святими Та?нствами та л?тург??ю, а також окреслимо значення сакраментал?й на основ? навчання ?? Ватиканського Собору.

Присутн?сть Христа у Святих Та?нствах

Якщо в ?вангел?ях нема? безпосередн?х згадок про л?тург?ю, то це тому, що вони вже ? л?тург??ю життя ?суса. ?вангелисти розпов?дають про численн? зустр?ч? ?суса, найр?зноман?тн?ш? прохання, як? ? практично л?тург?йними формулами: «Господи, змилуйся (Мт. 17,15), Господи, «помилуй нас» (Мт. 9,27) тощо. Тому ? Свят? Та?нства у пер?од земного життя ?суса були зайвими, адже в ?сус? людина мала безпосередн?й зв’язок з Богом. Саме по соб? та?нство бере початок в?д Бога – ?сус ? та?нством зустр?ч? людини з Богом. Тому апостоли не потребували, наприклад, хрещення, адже бачили ? сп?лкувалися безпосередньо з Богом. П?сля под?? вознес?ння ?суса на небо, ?дн?сть з Богом ста? сакраментальною (за посередництвом Святих Та?нств).

Отож, у вза?мозв’язку м?ж богослуж?нням та Святими Та?нствами, особа ?суса Христа ? ключовою. Церква, в?рна сво?му дорученню, отриманому в?д Засновника, продовжу? священниче служ?ння ?суса Христа, насамперед через Святу Л?тург?ю / Святу Месу. Вона чинить це, звершуючи Пресвяту ?вхарист?ю, уд?ляючи Свят? Та?нства, ? зрештою, через богослуж?ння добового кола, щоб протягом л?тург?йного року день ? н?ч були освячен? молитвою м?стичного Христового Т?ла. Таким чином, Церква продовжу? д?ло в?дкуплення, яке зд?йснив Христос, прин?сши Себе в жертву на хрест?, щоб дарувати нам спас?ння. Про це нагаду? ?? Ватиканський Собор, який наголошу? на поверненн? до значення особи Христа, що ? основоположним для л?тург?? Церкви. Л?тург?йн? д??, включно з тими, що зд?йснюються п?д час уд?лення Святих Та?нств, ? простором, в якому Христос повинен об’явити Себе. Таким чином, Свят? Та?нства отримують здатн?сть до освячення не в?д людських д?й, а внасл?док того, що ?сус присутн?й ? д?? в сво?й Церкв?.

Властив?сть л?тург?йних знак?в

«Л?тург?ю правом?рно вважають виконанням священничого служ?ння ?суса Христа, адже в н?й означа?ться видимими знаками ? у спос?б, властивий для кожного знаку, звершу?ться освячення людей», – зазнача? Конституц?я Sacrosanctum Concilium. Л?тург?йн? знаки ? д??вими засобами для освячення, та мають завдання навчати, а тому потр?бно, щоб в?рн? могли ?х легко розум?ти. Тобто те, що робить священник п?д час уд?лення Святих Та?нств, ма? бути зрозум?лим та не зводитись до р?вня символ?чних д?й, як? виконуються недбало чи з посп?хом. Знаки, як? використовуються у богослуж?ннях та Святих Та?нствах, не ? маг?чним рецептом для отримання благодат?, а повинн? бути в?дпов?дними з тим, на що ? на Кого вони вказують.

Як л?тург?я, так ? кожне Святе Та?нство ма? видим? елементи, як? в?дсилають до невидимого. У нашому досв?д? ми використову?мо органи чуття (з?р, слух, смак, дотик ? т.д.), щоб п?знати ?, таким чином, отримати доступ до св?ту, який виходить за меж? наших чутт?в. Святе Письмо св?дчить про цю спасенну ?коном?ю, коли стверджу?, що «з велич? та краси створ?нь через упод?бнення можна д?йти до п?знання Творця ?х» (Муд. 13,5), а апостол Павло повторю? це, кажучи, що невидим? досконалост? Бога, тобто Його в?чна сила ? божество, п?сля роздумування над твор?нням, стають видимими (пор. Рим. 1,20). Тому сакраментальн? знаки мають використовувати наш? органи чуття, щоб вести до невидимого. «Те, що в Церкв? ? людського, – спрямоване до божественного ? йому п?дпорядкову?ться; що ? видимого – спрямоване до невидимого; що ? д?яльного – спрямоване до споглядального, а що тепер?шн? – спрямоване до майбутнього М?ста, якого шука?мо (пор. ?вр. 3,14)», – навча? соборовий документ про святу л?тург?ю. Отож, видим? знаки, д?? та слова, як? використовуються у Святих Та?нствах, мають педагог?чну мету – провадити за меж? матер?ального, вказуючи на Христа ? на отримання Божо? благодат?.

Дивлячись на Свят? Та?нства, ми не можемо зупинятися лише на ?хн?й об’?ктивн?й ефективност? чи на тому, що ? видимим, тобто лише на сакральних знаках. Вони покликан? вести нас набагато дал?. Для того, щоб перейти цю межу, потр?бна в?ра. Конституц?я про святу л?тург?ю зазнача?, що Свят? Та?нства «не лише ?рунтуються на в?р?, а й живлять, утверджують ? виявляють ?? словами та речами; тому вони ? звуться та?нствами в?ри». Як би це парадоксально не звучало, в?ра зроста? ? зм?цню?ться, коли беремо участь у Святих Та?нствах. Йдеться не про автоматичний процес, а про сп?впрацю з Богом у д?л? нашого освячення. Це твердження можемо застосувати також до богослуж?нь. Справжн? ? глибоке розум?ння не приходить в?д прослуховування циклу лекц?й про л?тург?ю, хоча вивчення л?тург?? ? важливим ? необх?дним. Розум?ння л?тург?? почина?ться з досв?ду участ? в сам?й л?тург??. Спочатку, беручи участь у богослуж?ннях, нам може бути н?якового, наче у незнайомому середовищ?, але з часом ця участь ста? дедал? б?льш пл?дною ? повноц?нною. Зрештою, почнемо в?дчувати справжн?й смак л?тург??.

Ц?нн?сть сакраментал?й в житт? Божого люду

«Свята Мати-Церква установила сакраментал??, тобто священн? знаки, як?, певним чином насл?дуючи Свят? Та?нства, позначають передовс?м духовн? насл?дки, яких досяга?мо через мол?ння Церкви. Вони налаштовують людей приймати питому д?ю Святих Та?нств ? освячують р?зн? обставини життя», – навча? Конституц?я Sacrosanctum Concilium. Поряд ?з с?мома Святими Та?нствами ?снують сакраментал?? (благословення й освячення), як? близьк? до них з к?лькох причин. По-перше, вони також складаються ?з «священних знак?в» – сл?в, речей ? д?й. Сакраментал?? уд?ляються за допомогою ?коном?? чутт?вих знак?в (signa sensibilia), що в?дпов?да? природ? людини як субстанц?йно? ?дност? душ? й т?ла. Спасенний статус ц??? ?коном?? ?рунту?ться на воплоченн? друго? Особи Пресвято? Тр?йц? – ?суса Христа. По-друге, сакраментал?? приносять насамперед духовн? насл?дки, але також ? матер?альн? блага (зц?лення, рясний урожай…), якщо це в?дпов?да? Бож?й вол?, служачи на користь спас?ння й освячення. По-трет?, уд?лення сакраментал?й, як ? Святих Та?нств, належить до служ?ння Церкви. ?, по-четверте, як головна причина, ?хня д??в?сть походить в?д пасхального та?нства Христа, нав?ть якщо вони не дарують благодать таким же чином, як Свят? Та?нства.  

Однак сакраментал?? в?др?зняються в?д Святих Та?нств, оск?льки були установлен? не ?сусом Христом, а Церквою, яка отримала в?д Нього цю владу, а також тим, що не мають т??? само? ефективност?, яку Свят? Та?нства мають завдяки зд?йсненню силою спасенного д?ла Христа (ex opere operato). Благословення та освячення дарують Божу благодать в?дпов?дно до нам?р?в служителя ? того, кому уд?ляються (ex opere operantis), ? вона сходить на людину через посередництво Церкви (ex opere operantis Ecclesiae). Тому основою ефективност? благословень ? освячень ? мол?ння Церкви.

Сакраментал?? можуть бути особовими (поставлення в чин сп?вця, п?ддиякона, благословення хворих…), стосуватись конкретного м?сця (освячення храму, благословення дому…) чи предмет?в (освячення хреста, благословення галузок у Кв?тну нед?лю…). Метою цих мол?нь ? прославлення Бога за Його дари, прохання Божо? благодат? й подолання у св?т? зла. Те, що певн? елементи сотвореного св?ту та певн? етапи людського життя ? стану стають нагодою для звернення до Бога, ? п?дтвердженням здатност? людини зустр?ти свого Творця у сотворених речах. Ця здатн?сть католицько? в?ри включати нав?ть фрукти ? транспортн? засоби в ?коном?ю спас?ння ? справд? дивовижною, адже в такий спос?б вони можуть промовляти нам про Бога. Однак одним ?з в?дхилень тут може бути сакрал?зац?я або обожнення створених речей як самоц?л?, про що згаду? апостол Павло: «Бо, п?знавши Бога, не як Бога прославляли або дякували, але осу?тились у сво?х мудруваннях» (Рим. 1,21). Тому з л?тург?йно? точки зору Церква розгляда? сотворен? реч? т??ю м?рою, якою вони спричиняють добр? чи поган? насл?дки чи п?ддаються таким же зовн?шн?м впливам. У цьому фокус? уваги молитви благословення ? освячення прославляють Божу доброту й милосердя, щоб ? насл?дки, ? зовн?шн? впливи були т?льки корисними. Сакраментал?? закликають нас розглядати, ц?нувати та використовувати твор?ння (реч?, д??, под??) у належному зв’язку з Богом. З л?тург?йного погляду, вза?мозв’язок Святих Та?нств з благословеннями й освяченнями вимага?, щоб те, що благословляють силою в?ри, в?дпов?дало Бож?й вол?, виражен?й у навчанн? Церкви.

Якщо уважно поглянути на навчання ?? Ватиканського Собору, то побачимо к?лька важливих нюанс?в. По-перше, не кожн? «священн? знаки» ? сакраментал?ями, а т?льки т?, що визначен? Церквою. По-друге, хоча благословення ? освячення не ? однаково ефективними як Свят? Та?нства, вони приносять користь для Божого люду, адже готують людей до прийняття плод?в Святих Та?нств, освячують людську д?яльн?сть ? р?зн? житт?в? обставини. Духовн? насл?дки, властив? сакраментал?ям, пов’язан? ?з спонуками до чеснотливого життя та сприяють захисту в?д сили ? пасток диявола. Словом, благословення та освячення ? ефективними пом?чниками, за допомогою яких в?рн? отримують в?д любов? та милосердя Бога д??ву здатн?сть, щоб виконувати Божу волю в?дпов?дно до свого покликання. «Л?тург?я Святих Та?нств ? сакраментал?й чинить так, що в добре налаштованих в?рних майже кожна житт?ва под?я освячу?ться Божою благодаттю, яка плине з пасхального та?нства страстей, смерт? й воскрес?ння Христа, – адже з нього беруть свою силу вс? Свят? Та?нства ? сакраментал??», – п?дсумову? Конституц?я про святу л?тург?ю.

_______________________

Б?бл?ограф?я:

?? Ватиканський Собор, Конституц?я про святу л?тург?ю «Sacrosanctum Concilium» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституц??, декрети, декларац??. Коментар?, Св?чадо, Льв?в 2014, 2,7,59-61.

DICASTERO PER LA DOTTRINA DELLA FEDE, Dichiarazione Fiducia supplicans sul senso pastorale delle benedizioni, in URL: < > (in 27/06/2025), 10-11.

D. JURCZAK, I sacramenti, (Quaderni del Concilio, vol. 11), Shalom editrice 2022, 51-52, 58-60.