Віра Церкви (31): неділя – День Господній
о. Яків Шумило, ЧСВВ
Недільне звершення Євхаристії займає пріоритетне місце в житті Церкви. Ми, християни, ходимо в неділю на Божественну Літургію / Святу Месу, щоб зустріти воскреслого Господа, послухати Його слово та прийняти Його пречисте Тіло. Ця дійсність міцно закарбувалася у серцях учнів Ісуса, які збиралися на Євхаристійну зустріч з Господом у день тижня, який юдеї називали «першим днем тижня», а римляни – «днем сонця», бо в цей день Ісус воскрес з мертвих і з’явився учням, розмовляв з ними, їв з ними і дарував їм Святого Духа. З цих причин неділя є для нас святим днем, освяченим звершенням Євхаристії, живою присутністю Господа серед нас і для нас.
Перша недільна зустріч з Христом
Неділя, як ми вже зазначили у попередньому епізоді, є днем воскресіння Христового. Це велике таїнство повертає нас до первісної події нашої віри, а отже, до витоків Церкви, яка зберегла впродовж історії традицію збиратися у цей день, щоб відсвяткувати пасхальне таїнство. А все почалося від зустрічі воскреслого Ісуса зі своїми учнями, Який об’явився їм у перший день після суботи. Згідно з розповідями євангелистів Марка (Мр. 16,14-18), Луки (Лк. 24,36-49) та Івана (Ів. 20,19-23), Ісус показав учням сліди славних ран, розділив з ними трапезу, дарував Святого Духа і свій мир. За прикладом тієї першої зустрічі, що відбулася після суботи, відбулася і друга зустріч (див. Ів. 20,26-29), в якій Господь передав дар миру, показав невіруючому Томі хресні рани і спонукав його увірувати. Аналізуючи ці перші відомості, можемо виокремити осердя християнської неділі – святкування пасхальної таємниці Христа, з якої розвинулися щотижневі святкування християнської громади, кожного першого дня після суботи, про що також розповідається в Діяннях Апостолів (Ді. 20,7) і в першому посланні апостола Павла до Коринтян (1 Кор. 16,2).
У такий спосіб неділя стала днем для Божественної Літургії / Святої Меси як день Бога, Який збирає своїх учнів. Божественна Літургія – це насамперед зустріч з воскреслим Христом у Святому Таїнстві Євхаристії, де Він справді стає присутнім з нами і в нас. Тому недільний припис брати участь в Службі Божій у неділю та свята не є свавільним витвором Церкви. Церковна заповідь в юридичній формі виражає те, що вже було присутнє у Церкві від самого початку, починаючи з апостольських часів. Неділя – це відповідь Церкви на те, що зробив Господь для нашого спасіння, та є днем спільної єдності з Ним у літургії Церкви.
Важливість Літургії Слова
Святковий характер недільного Богослужіння відображається в певних літургійних елементах, які охоплюють Літургію Слова та Літургію Жертви – дві частини Євхаристійного богослужіння. Літургія Слова включає біблійні читання, Символ віри тощо, де кульмінацією стає читання з Євангелій, які дозволяють простежити життя і навчання Ісуса Христа. Мати-Церква пропонує нам рясну духовну поживу з Божого слова, яка спонукає до молитовної відповіді під час Богослужіння. Щоб допомогти нам засвоїти поживу Божого слова, священник щонеділі виголошує проповідь, в якій у світлі пасхального таїнства пояснює значення біблійних читань, передовсім Євангелія. Таким чином, проповідь допомагає нам краще брати участь у Євхаристійному богослужінні, та навчає, що те, в чому ми беремо участь, має значення і поза храмом, змінюючи повсякденне життя.
У цьому контексті можемо зрозуміти сенс дня відпочинку, яким для християн є неділя, а для юдеїв – субота. Як зазначають дослідники юдаїзму, призупинення щоденних занять в Ізраїльському народі в суботу – це не лише відпочинок від праці, на згадку про відпочинок Бога після творення, але, насамперед час, щоб присвятити себе вивченню Божого закону. У юдейській молитві (תְּפִילָּה) напередодні суботи, ми знаходимо таке благання до Бога: «Сподоби нас спочинку Твого. Освяти нас заповідями Твоїми, відгороди нас Законом Твоїм, насити нас благами його, звесели нас спасінням Твоїм і очисти серця наші». Елемент пізнання Божого слова, яке є для християн духовним законом, був присутній у Церкві з самих початків, і тому міститься в структурі Євхаристійного богослужіння. Крім того, для християнина доброю справою у неділю, може бути читання Святого Письма, зокрема, Євангелій, щоб освятити цей день відпочинку та збагатити свою віру.
Єдність з Христом, яка сприяє єдності у Церкві
Отож, звершення Євхаристії є невід’ємним елементом, який характеризує недільне зібрання християнської громади. З цієї причини неділя є для нас святим днем, освяченим живою присутністю Господа. Саме Євхаристійне богослужіння робить християнську неділю неділею. Ця зустріч з Христом не є індивідуалістичною: ми завжди святкуємо її в єдності з усією Церквою. Під час недільної Літургії зміцнюється наша єдність з іншими членами християнської спільноти, щоб врешті-решт бути одним тілом, відображаючи одну віру, одного Господа і одне Хрещення (пор. Еф. 4,3-5). Як приємно щонеділі бачити як християнські сім’ї – батько, мати, діти, бабусі та дідусі – збираються разом на Літургію. Зібрання Христових учнів увіковічнює образ першої християнської громади, яку описує євангелист Лука, зазначаючи, що перші християни «постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах» (Ді. 2,42). Завдяки спільному звершенню Євхаристії Христос формує Церкву: «Тому, що один хліб, – нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь у одному хлібі (1 Кор. 10,17).
У неділю християнська громада збирається, щоб сповідувати віру у воскреслого Христа та пожинати плоди обіцяного Ним блаженства: «Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» (Ів. 20,29). Ба більше, у звершенні Євхаристії виражається досвід, пережитий учнями Ісуса під час Тайної вечері та коли їм з’явився воскреслий Господь (пор. Ів. 20,19). Цей тісний зв’язок між воскреслим Христом і Євхаристією можемо простежити у різних євангельських розповідях, які лягли в основу Євхаристійного богослужіння. У Літургії Христос через священника дає Свій мир («Мир вам»), промовляє Своє слово через читання Євангелія та об’являється своїм учням у звершенні Святого Таїнства Євхаристії. Тут доречно пригадати також досвід учнів з Емаусу, яких супроводжував Христос, поступово виявляючи Себе завдяки слову, і зрештою, у спільній трапезі: «І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали» (Лк. 24,30-31).
Пріоритетний зв’язок між неділею та Пресвятою Євхаристією
Отож, неділя – це день Євхаристії. Неділя у своїй сутності не існує без Євхаристії. Недільний день і Євхаристія передбачають одне одного, адже Євхаристія знаходить свій первинний зміст у неділі, а неділя черпає свій сенс з Євхаристії. Оскільки Пасха Христова є основним змістом неділі, то Євхаристія, пасхальне таїнство, необхідна для того, щоб зробити неділю Господнім днем. Згідно зі свідченням Євангелій, воскреслий Ісус був присутній серед своїх учнів, пояснюючи Писання, ламаючи з ними хліб, споживаючи їжу і пиття, і таким чином заклав основу щотижневого недільного зібрання на молитву. Євхаристія – це те благодарення, яке Церква звершує, приймаючи дар Слова Господнього і Його Тіла й Крові.
Святий Іван Золотоустий зазначає, що християнин, який у неділю не приступає до Господнього столу, столу Слова і Хліба, відокремлює себе від Господа. Божий люд не може існувати без Євхаристії, а світ без Євхаристії не отримує сили для переміни й спасіння, які виходять з цього Святого Таїнства. У перші століття християнства участь у недільній Євхаристії була настільки важливою, що люди без вагань йшли на ризик мученицької смерті, щоб взяти участь у Літургії. Зрештою, у часи Радянського Союзу, коли Церква переслідувалась, чимало людей таємно збиралися у домівках під проводом священника, щоб приступити до Святого Таїнства Покаяння та зібратися на Божественну Літургію, знаючи про небезпеку бути заарештованим чи звільненим з роботи. Усвідомлення важливості й потреби Пресвятої Євхаристії є сьогодні нагодою відновити в собі радість, яку переживали учні Ісуса після Його воскресіння, щоб черпати сили зі святого причастя, яке дарується задля нашого спасіння та освячення нашого життя.
__________________________
Бібліографія:
G. MIDILI, La domenica, (Quaderni del Concilio, vol. 12), Shalom editrice 2022, 41-43.
PAPA GIOVANNI PAOLO II, Dies Domini, in URL: < https://www.vatican.va/content/john-paul-ii/it/apost_letters/1998/documents/hf_jp-ii_apl_05071998_dies-domini.html > (in 27/06/2025), 31-34.
