Віра Церкви (20): способи пізнання Божого таїнства в літургії Церкви
о. Яків Шумило, ЧСВВ
Літургійне життя Церкви нерозривно пов’язане із Святим Таїнством Євхаристії, яке, своєю чергою, вплетене в Літургію. Тому, щоб належно зрозуміти та цінувати дар Євхаристії, необхідно розуміти особливості літургії Церкви, яка є чимось більшим, ніж наші щоденні турботи, а тому вимагає зусиль у напрямку розкриття глибоких сенсів, які у ній закладені. Одним із середників для цього стають символи. У своєму Апостольському листі про літургію «Desiderio desideravi» Папа Франциск зауважує, що сучасній людині дедалі важче дається розуміти символи, які дозволяють залучити до розмаїття мови літургії. У цій ситуації навчання ІІ Ватиканського Собору може принести добрі плоди у процесі розуміння особливостей богослужінь.
Уявлення про обряд
У творі Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц» головний герой запитує: «А що таке обряди?». «Ну…як тобі сказати… Це теж щось давно забуте, щось таке, чому один якийсь день стає не схожий на всі інші дні, а одна година – на всі інші години», – відповідає йому співрозмовник. Справді, обряди є далекими від пасивних звичок, які крадуть в людини індивідуальність.
Обряд чи певний ритуал має свої унікальні особливості. У загальному визначенні можемо окреслити ритуал як символічні дії, у яких закладений певний сенс. Досліджуючи особливості обряду давніх народів, соціолог Еміль Дюркгейм проілюстрував, що початковий релігійний компонент ритуалу призводить до заснування або зміцнення внутрішніх зв’язків всередині громади. Інші науковці в галузі антропології додавали до первинної функції обряду також елементи культури. Крім того, важливим чинником ритуалів є глибока емоційна участь. Ці наукові дослідження до певної міри торкаються літургії. Наприклад, літургія об’єднує громаду вірних як Божу родину, яка взиває до Бога єдиним голосом прослави, прохання чи подяки. Соціальний аспект літургії гуртує громаду вірних та сприяє зміцненню дружби поза храмом. Унікальність хорових співів тієї чи іншої громади, а також особливі практики, традиції, які прийняті парафією, виявляють культурну особливість літургійних дій, пов’язаних з місцевими звичаями. Як наслідок, літургійне життя уособлюється з емоційними переживаннями, які формують приємні спогади та бажання знову проживати цей досвід.
Справді, християнська літургія виражає багатий досвід, який, однак, не обмежується лише зовнішніми характеристиками. Для того, щоб вийти за межі обрядового естетизму чи формальності обряду, учасники літургії повинні зосередити свою увагу на її центральному елементі. У літургії особа повинна насамперед бачити продовження діла Божого спасіння, яке об’явилось нам в Пасхальному таїнстві – смерті й воскресінні Ісуса Христа, кульмінацію Євхаристійного богослужіння. Звершення Євхаристії, як пише Папа Франциск в Апостольському листі «Desiderio desideravi», означає бути зануреним у горнило Божої любові. У цьому ключі необхідно тлумачити всі інші символічні дії, які допомагають стати повноправними учасниками діла спасіння. Для цього, за словами Святішого Отця, необхідна літургійна формація, яка сприяє набуттю внутрішнього наставлення, що дозволяє розуміти слова, жести, а також знаки й символи, які присутні в літургії.
Необхідність реабілітувати мову літургії
Розуміння елементів літургії є невід’ємною складовою для того, щоб людина усвідомлено залучалася в богослужіння. Мова літургії репрезентує складну граматику, яка пов’язана з місцями звершення богослужінь, літургійним одягом, знаками, а також середовищем, предметами та ароматами, які покликані контекстуалізувати і збагачувати наші літургійні святкування. Зокрема, сьогодні існує гостра потреба пояснювати деякі літургійні терміни, які витісняються із загальновживаної лексики та перестають бути зрозумілими. Наприклад такі слова, як: таїнство, спаситель, жертва, спасіння тощо, які є частиною передання Церкви, в кращому випадку можуть сприйматися як несуттєві, а в гіршому – стають багатозначними, радикально зміщуючи своє первинне значення. Крім того, ці слова часто абсолютизуються та інструменталізуються.
Наприклад, погляньмо на слово таїнство (тайна). У звичайній мові воно позначає щось невиразне, секретне, що залишається закритим для розуміння та викликає реакцію невизначеності, а іноді зачарування. Мовою віри, яка походить з повсякденної мови, таїнство означає істину, яка, хоч і не може бути повністю пояснена або зрозуміла, є водночас реальністю, в яку можна увійти, яку можна досвідчити та в якій можна брати участь. Коли ми говоримо про Євхаристійне Таїнство, що означує Господні Тіло та Кров та звершення Божественної Літургії / Святої Меси, то це Таїнство охоплює процес слухання та розуміння слів Ісуса, Його діл, щоб у вірі мати спільність з Богом. Завдяки літургійним діям (словам і жестам) і обрядовим елементам (знакам і символам) Божественна Літургія пробуджує пам’ять Церкви про все те, що Христос зробив для нас, актуалізуючи Його спасенні події. Відтак, через перетворювальну силу Святого Духа, хліб стає Тілом Христа, а вино – Його Кров’ю. Таким чином, Євхаристія дозволяє нам брати участь у таїнстві Божого дару, приймаючи самого Господа Ісуса.
Значення символів у житті людини та літургії Церкви
Конституція про святу літургію ІІ Ватиканського Собору зазначає, що завдяки літургійним діям, видимим знакам, здійснюється прослава Бога й освячення людини. Богослужіння звершується не лише на рівні розуму, ми входимо в нього всім своїм єством. Саме тому літургія використовує мову, яка здатна цілісно промовляти до людини. Людина, зі свого боку, володіє не тільки вербальною мовою, не тільки використовує слова для спілкування, а й невербальну комунікацію. Наприклад, музика чи одяг відображають певні типи мови, за допомогою яких щось повідомляється; так само і поведінка: чи людина усміхається, є сумною, серйозною тощо. Все це має певне значення та промовляє до інших. Схожі способи спілкування вказують на те, що ми використовуємо не тільки наш голос, але й багато інших речей, щоб щось сказати. Обрядова мова, якою користується літургія, також використовує цю мову, що дозволяє висловити все багатство християнського богослужіння.
У цьому контексті важливе значення мають знаки і символи, які допомагають нам виявити те, що проживаємо. Це можемо спостерегти насамперед у нашому повсякденному житті. Наприклад, обіймати людину є знаком, який виходить за буквальне трактування обіймів як двох рук, які тримають іншу людину, а дарування квітів виражає те важливе почуття, яке деколи неможливо передати словами. Не менш важливе значення має символічна мова, яка притаманна усім культурам і релігіям. У релігії символи виражають щось, що допомагає людині увійти в спілкування з Богом. Християнське богослужіння не виняток, однак тут використовуються символи, які здебільшого мають біблійне коріння, позначаючи тяглість унікальних стосунків з Богом в історії спасіння. Церква протягом століть використовувала біблійний символізм й розвивала його в нових формах, щоб звіщати і пояснювати належним чином християнське послання. У такий спосіб символи стають інструментами для передачі невимовного.
Отож, щоб говорити про красу літургії, кульмінацією якої є Святе Таїнство Євхаристії, необхідно реабілітувати літургійну мову, щоб її розуміли і практикували члени Церкви. Мова, яку більше не розуміють, вмирає. Тому нагальним завданням стає повернення значення словам, або, радше нагадування значення того, що переживаємо у літургії Церкви. При цьому варто обов’язково враховувати, що значення розвиваються та зростають разом з тими, хто їх розуміє й передає.
Бібліографія:
ІІ Ватиканський Собор, Конституція про святу літургію «Sacrosanctum Concilium» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституції, декрети, декларації. Коментарі, Свічадо 2014, 7.
F. SIENI, Il mistero eucaristico, (Quaderni del Concilio, vol. 9), Shalom editrice 2022, 7,14, 19-20.
M. FORTES, Religious Premisses and Logical Technique in Divinatory Ritual // Philosophical Transactions of the Royal Society of London. Series B, Biological Sciences, vol. 251, n. 772, 1966, 409-422.
PAPA FRANCESCO, Desiderio desiderarvi. Lettera Apostolica sulla formazione liturgica del popolo di Dio, Paoline Editoriale Libri 2022, 27, 57.
