杏MAP导航

о. Андр?й Твердохл?б

В урочист?сть Непорочного Зачаття Пречисто? Д?ви Мар??, 8 грудня 1965 року, Папа Павло VI оф?ц?йно, урочисто та святково закривав XXI вселенський Собор католицько? Церкви. Урочистий обряд в?дбувся на площ? перед базил?кою святого апостола Петра в Рим?, у присутност? делегац?й 81-го уряду та 9-ти м?жнародних орган?зац?й. Спершу в?дбулася процес?я соборових отц?в до м?сця богослуж?ння, а згодом Свята Меса, яку очолив Свят?ший Отець.

Промовляючи п?сля прочитання ?вангельського уривку, папа, зокрема, сказав так? слова:

Папа Павло VI бажав, щоб ц? звернення були всеохопними та поширеними на увесь св?т, щоб вони мали вселенський характер, под?бно як ? сам Собор був вселенським. У сво?й промов? в?н запрошував ?пископ?в та спостер?гач?в до сп?впрац?, кожен на сво?му р?вн?, в «оновленн? мислення, вчинк?в, звичок, морально? сили, радост? та над??». Саме це було метою Собору. Тепер потр?бно було перейти до наступно? фази, що передбачала впровадження соборових р?шень у життя.

Папа окремо звернувся до сво?х брат?в у ?пископств?, яким уряди ?хн?х кра?н перешкодили взяти участь у Собор? ? як? не з власно? провини були в?дсутн?ми на соборових зас?даннях. За його словами, ?дине, що перешкодило прибути цим душпастирям до Риму, це обмеження ?хньо? свободи. Слова папи були звернен? також ? до тих, хто був в?дпов?дальний за пересл?дування Церкви, ?? душпастир?в та в?рних: «… (звертаюся) також ? до вас люди, як? незнайом? нам; до вас люди, як? не розум??те нас; до вас люди, як? не в?рите, що ми можемо бути вам корисними, потр?бними та друзями; а також ? до вас люди, як? думаючи що чините добре, виступа?те проти нас! Звертаюся до вас щиро, стримано, але сповнений над??…».

Свою промову Папа Павло VI завершував думкою про Д?ву Мар?ю, Як?й в?н надавав титул Матер? Церкви. В?н зокрема запропонував звернути увагу на те, що в?дбувалося у той день: коли завершувався вселенський Собор, вшановувалася також Пресвята Д?ва Мар?я, Мати Христа, Мати Божа ? наша Мати небесна. Звертаючи наш погляд на цю скромну Ж?нку, за його словами, ми з ще б?льшою в?двагою ма?мо зростати у впровадженн? в життя соборових р?шень та розпочинати пост-соборову працю. «Чи ж ця краса Непорочно? Д?ви Мар?? не ста? для нас прикладом, що надиха??» – запитував в?н.

Наприк?нц? Свято? Меси Папа Павло VI поблагословив нар?жний кам?нь параф?яльного храму в Рим?, присвячений Богородиц? Матер? Церкви. Тод? в?н звернувся ?з деякими посланнями, як? зачитували кардинали ? як? були звернен? до певних категор?й людей, починаючи в?д соборових отц?в. ?ншими адресатами цих послань були: урядовц?, мислител? та науковц?, митц?, ж?нки, роб?тники, убог? та недуж?, молодь. Хоч ц? послання виголошувалися в?д ?мен? Собору, однак не були ан? опрацьован?, ан? затверджен? п?д час нього, ?х особисто уклав Папа Павло VI, який у вступн?й частин? зокрема сказав: «Перш н?ж бути розпущеним, Собор, хот?в би виконати цю пророчу функц?ю та перекласти “добру новину”, яку в?н ма? для св?ту, в коротк? послання ? мовою, доступною для ус?х». У цих зверненнях папа стверджував уважн?сть щодо радощ?в та страждань ос?б та народ?в, передус?м убогих, щоб зрозум?ти м?с?ю Церкви, яка покликана насл?дувати ?суса Христа роз?п’ятого та воскреслого, ? як служ?ння п?д час мандр?вки усього людства ?стор??ю, в як?й зд?йсню?ться Отчий задум спас?ння та милосердя.

Пропону?мо познайомитися з? зм?стом кожного послання. Так, в посланн? до соборових отц?в, папа зокрема наголосив: «Через якусь мить ви залишите соборову асамблею, щоб вийти назустр?ч людству та нести йому добру новину Христового ?вангел?я та оновлення Його Церкви, над чим ми працю?мо разом впродовж чотирьох рок?в. Це ун?кальний момент; момент незр?внянного значення та багатства! П?д час цього вселенського з?брання […] сходяться одночасно минуле, тепер?шн? та прийдешн?». Говорячи про минуле, папа мав на уваз? традиц?ю, ?стор?ю, собори, вчител?в та святих Христово? Церкви. Кажучи про тепер?шн?, в?н говорив про те, що Церква ? присутньою ? живе в сучасному св?т?, тож покликана виходити до нього ?з його терп?ннями, його болями, його гр?хами, але й також ? з його дивовижними в?дкриттями, його ц?нностями та його чеснотами. Натом?сть прийдешн?, на думку папи, м?ститься у прагненн? людей до б?льшо? справедливост?, у ?хньому прагненн? до миру, у ?хньому св?домому чи несв?домому голод? вищого життя – саме такого, яке ?м може ? хоче дати Христова Церква.

«Нам зда?ться, – звертався дал? папа до соборових отц?в, – що ми чу?мо великий та збентежений голос, що п?дн?ма?ться з ус?х куточк?в св?ту: запитання в?д ус?х тих, хто спогляда? на Собор ? запиту? нас ?з занепоко?нням: х?ба ви не ма?те н?чого, щоб нам сказати?... нам урядовцям?... нам науковцям, роб?тникам, митцям?... ? нам ж?нкам? нам молод?, нам недужим та вбогим? Ц? благальн? голоси не залишаться без в?дпов?д?. Саме для вс?х цих категор?й людей Собор працю? впродовж чотирьох рок?в; саме для них в?н опрацював Конституц?ю про Церкву в сучасному св?т?, яку Ми проголосили вчора п?д захоплен? оплески вашо? асамбле?. ?з наших тривалих роздум?в про Христа та про Його Церкву ма? заструмен?ти в цей момент перше слово, що проголошу? мир та спас?ння для численних людей, що перебувають в оч?куванн?».

Завершуючи послання до соборових отц?в, Папа Павло VI п?дкреслив те, що ?? Ватиканський Собор, перш н?ж в?дбудеться його закриття, повинен звершити свою пророчу функц?ю та перекласти короткими пов?домленнями та доступною для ус?х мовою «добру новину», яку в?н ма? для св?ту ? що деяк? ?з його найавторитетн?ших представник?в звернуться в?д ?мен? учасник?в Собору до всього людства.

Знайомитися з? зм?стом цих послань продовжимо вже наступного разу.

Джерела:

Elio Guerriero. Il Concilio Vaticano II. Storia e significato per la Chiesa. Shalom editrice, 2022. с. 45-46.
Michele Antonio Corona, Il Concilio Vaticano II spiegato a tutti. Fondazione OasiApp, 2022. с. 92, 95-96.
Giuseppe Alberigo. Breve storia del concilio Vaticano II. Il Mulino, 2021. c. 158.
Marco Pietro Giovannoni, Alessandro Cortesi. Introduzione al Concilio Vaticano II. Padova: Edizioni messaggero, 2022. c. 92.
Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 382-384.