杏MAP导航

Шукати

Другий Ватиканський Собор – новий подих Церкви. В?дкриття четверто? сес??

Розглянувши попереднього разу трет?й м?жсес?йний пер?од ?? Ватиканського Собору та звернувши увагу на основн? моменти, що мали значення для його подальшого проведення та прийняття р?шень у проголошених соборових документах, цього ж разу розглянемо промову Папи Павла VI, виголошену в день в?дкриття четверто? ? останньо? соборово? сес?? 14 вересня 1965 року.

о. Андр?й Твердохл?б

В?дкриваючи четверту сес?ю собору Папа Павло VI зробив два важлив? оголошення. Перше стосувалося пропозиц??, що над?йшла в?д соборово? асамбле?, зг?дно з якою було створено синод ?пископ?в. З певною пер?одичн?стю деяк? ?з ?пископ?в, що представлятимуть ?пископат усього св?ту, будуть запрошен? на сп?льн? з?брання, щоб допомагати пап? порадами та сп?впрацею. Це був спос?б, щоб зробити ефективною сп?впрацю ?пископ?в у вселенському управл?нн? Церквою. Друге оголошення стосувалося р?шення папи прийняти запрошення в?д секретар?ату штаб-квартири Орган?зац?? Об’?днаних Нац?й, щоб в?дв?дати ?хн?й оф?с з нагоди двадцято? р?чниц? з моменту заснування ц??? орган?зац??. Це було знаком визнання т??? уваги, яку Церква присвячувала проблемам у св?т?, яких соборов? отц? торкалися п?д час зас?дань.

Ауд?оверс?я

Промова Папи Павла VI, виголошена 14 вересня 1965 року, була сприйнята досить позитивно. Це був вияв дов?ри до соборового зас?дання. Папа, який три м?сяц? тому, 24 червня, прийняв р?шення та взяв на себе зобов’язання провести реформу римсько? кур??, переглянути кодекс канон?чного права та поглиблено вивчити питання контролю народжуваност?, тепер здивував соборових отц?в оголошенням про створення синоду ?пископ?в. В такий спос?б Папа Павло VI бажав в?дновити повну особисту ?н?ц?ативу отц?в напередодн? завершення ?? Ватиканського Собору.

Розглянемо деяк? моменти ?з промови Папи Павла VI в день в?дкриття останньо? сес??. У вступному слов? пом?тним ? те, що в?н усв?домлював велику в?дпов?дальн?сть перед Богом та Церквою, щоб не лише довести до завершення ?? Ватиканський Собор, але й щоб прийнят? документи могли бути вт?лен? в життя та привели до позитивних зм?н.

“Достойн? браття! В ?м’я Господн? ми рад? проголосити в?дкритою четверту сес?ю ?? Ватиканського Собору. Нехай вознесеться хвала ? подяка Богов? Отцев? нашому Всемогутньому, через ?суса Христа, Його Сина ? нашого Спасителя, у Святому Дус? Ут?шител?, який оживля? та провадить святу Церкву, за те, що Ми усп?шно д?йшли до тепер?шнього завершального з?брання цього священного вселенського собору.”

Говорячи про ц?нн?сть Собору, папа стверджував:

“Великим д?лом ? цей Собор! Нехай же вт?шаються наш? душ? з такого урочистого та орган?зованого в?дзначення ?дност? видимо? Церкви, ?дност? не лише зовн?шньо?, але ще б?льше внутр?шньо? наших сердець з огляду на вза?мне п?знання м?ж людьми та ?нтенсивне сп?лкування у молитв?, у роздумах, у розмовах та зрештою у погодженн?, якими ми могли тут вт?шатися та визнавати, заохочен? та рад? в?ддзеркалювати та поширювати цю м?стичну ?дн?сть, яку Христос залишив сво?м Апостолам як найц?нн?шу та автентичну спадщину, ? як найб?льше заохочення! Нехай рад?ють також ? тому, що цим особливим богослуж?нням, уже трич?, а четвертий раз тепер розпочина?ться, ?з регулярним щор?чним ритмом в ц?й базил?ц?, присвячен?й пам’ят? Апостола Петра, видимо? основи Церкви Христово?, католицька ??рарх?я висловила, утвердила та продемонструвала зв’язки м?цного та однозначного сопричастя, яке задля множинного розма?ття нашого людського походження та непримиренних под?л?в, що розд?ляють людей м?ж собою, було би неможливим, однак ? тепер перед нами та через нас, щасливою реальн?стю, м?стичною та ефективною католицькою д?йсн?стю.”

Папа в сво?й промов? основну увагу зосередив на милосердн?й любов?. Любов повинна була стати характерною рисою також ? ц??? останньо? фази Собору. В?н сказав, що саме ?з любов? сл?д черпати стимул, щоб прямувати до ?стини, яку прагнуть виявити, а також прямувати до сповнення постанов. Саме ?стина та постанови повинн? стати виявом любов? ? милосердя. На думку папи, Собор повинен стати проявом характеру любов?, ? така любов ма? буде потр?йною: до Бога, до Церкви та до людства.

Що стосу?ться прояву любов? щодо Бога, то Папа Павло VI зокрема сказав:

“Погляньмо спершу на нас самих, вельмишановн? браття! Як можна ?накше окреслити становише, в яке нас поставило скликання Собору, як не станом напруження, духовного зусилля? Таке скликання в?двернуло нас в?д он?м?ння звичного життя, пробудило у нас повне усв?домлення нашого покликання та нашо? м?с??, розворушило в нас прихован? сили та запалило у наших душах дух пророцтва, притаманний Бож?й Церкв?; воно викликало у нас потребу, обов’язок зв?щати нашу в?ру, прославляти Бога, пригорнутися до Христа, проголошувати у св?т? та?нство об’явлення та в?дкуплення. Х?ба це не ? любов’ю?”

Стосовно прояву любов? до Церкви, то слова папи були такими:

“А ось ? другий момент нашо? соборово? любов?. Бо, кажучи це, ми в?дчува?мо, що не ? самотн?ми. Ми ? народом, народом Божим. Ми ? католицькою Церквою. Ми ? ?диним сусп?льством, водночас видимим та духовним. Собор нам да? можлив?сть ч?тк?ше усв?домити що наша Церква ? сусп?льством, заснованим на ?дност? в?ри та ун?версальност? любов?.”

Говорячи на тему любов? до людства, Папа Павло VI сказав наступне:

“Любов, що оживля? наше сопричастя, не в?докремлю? нас в?д людей, не чинить нас винятковими чи его?стичними. Навпаки, адже любов, що походить в?д Бога, вихову? у нас почуття ун?версальност?. […] Церква у цьому св?т? не ? самоц?ллю; вона призначена для служ?ння вс?м людям; вона ма? вчинити Христа присутн?м для ус?х, окремих людей ? народ?в, якомога ширше, якомога великодушн?ше, наск?льки це можливо; такою ? ?? м?с?я. Вона ? нос??м любов?. […] В той час, як ?нш? теч?? мислення та д?яння проголошують зовс?м ?нш? принципи побудови людсько? цив?л?зац??, владу, багатство, науку, боротьбу, прибуток чи ?нше, Церква проголошу? любов. Собор ? урочистим актом любов? до людства. Нехай же Христос допоможе нам, щоб це справд? було так.”

У сво?й промов? папа також згадав ? про ?пископ?в, яким уряди ?хн?х кра?н не дозволили брати участь у Собор?, кажучи про несправедлив?сть таких перешкод. Такий стан справ св?дчить про те, що католицька Церква в деяких кра?нах ? пересл?дуваною, а уряди цих кра?н прагнуть ?? придушити:

“Наша душа наповню?ться г?ркотою в?д тако? ситуац??, яка показу? наск?льки св?т ще далекий в?д ?стини, справедливост?, свободи та любов?, тобто в?д миру.”

Тема миру була пост?йно актуальною для Папи Павла VI, тож в завершальн?й частин? сво?? промови в?н звернувся ?з р?шучим закликом до припинення будь-яко? в?йни, присутньо? в р?зних рег?онах планети. На завершення в?н звернув увагу на те, що не згадував у промов? документи, як? будуть предметом вивчення соборовими отцями п?д час соборових зас?дань. Така позиц?я, сказав папа, ? св?домим вибором, щоб не перешкоджати проявов? свободи думок з?браних на Собор? отц?в щодо запропонованих тем.

Отож, ми завершили розгляд промови папи п?д час в?дкриття четверто? соборово? сес??, а наступного разу розпочнемо вивчати ?? переб?г.

 

Джерела:

Elio Guerriero. Il Concilio Vaticano II. Storia e significato per la Chiesa. Shalom editrice, 2022. с. 43-44.

Michele Antonio Corona, Il Concilio Vaticano II spiegato a tutti. Fondazione OasiApp, 2022. с. 85-88.

Giuseppe Alberigo. Breve storia del concilio Vaticano II. Il Mulino, 2021. c. 138.

Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 334-340.

 

24 серпня 2024, 14:30