?? Ватиканський Собор – новий подих Церкви. Павло VI у Свят?й Земл?: п?дсумки

Церква

?? Ватиканський Собор – новий подих Церкви. Павло VI у Свят?й Земл?: п?дсумки

У пер?од м?ж другою та третьою сес?ями Другого Ватиканського Собору в?дбулася ?сторична под?я – паломництво наступника святого Петра до Свято? Земл? та об?йми з наступником святого Андр?я. Про деяк? п?дсумки цих под?й йдеться в чергов?й передач? з циклу, присвяченого Другому Ватиканському Соборов?.

о. Андр?й Твердохл?б

Попереднього разу ми розглянули паломництво Папи Павла VI до Свято? Земл?, яке в?дбувалося в?д четвертого до шостого с?чня 1964 року, зосередившись на важливих моментах ц??? подорож?. В день повернення до Риму, п?сля обм?ну прив?таннями ?з мером ?тал?йсько? столиц? поблизу Кол?зею, папа о 21:00 досяг площ? святого апостола Петра. Ще того вечора, незважаючи на щ?льний граф?к заключного дня подорож?, Свят?ший Отець звернувся з? словом до в?рних, з?браних на ц?й площ? та до Священно? Колег?? кардинал?в. Нижче наведемо основн? думки ?з цих двох звернень.

Ауд?оверс?я

Промовляючи до в?рних, папа, зокрема сказав так? слова:

“Я передаю вам в?тання ?з Вифле?му, де цього ранку я служив Святу Месу; я передаю вам мир Господн?й. Я передаю вам те, що ви вже ма?те у власному серц? та виявля?те, що зрозум?ли добре реальн?сть, тобто що пом?ж Христом, Петром та Римом ? прямий зв'язок. Цей зв'язок в?длунював ус?ма святими емоц?ями ? тепер ста? виразником ус?х мо?х благословень. Ви уже зрозум?ли, що моя подорож не була лише в?докремленим духовним паломництвом: вона стала под??ю, що може набрати велико? ?сторично? ваги. Вона ? одн??ю з ланок, що ?дна? ?з стол?тньою традиц??ю; це радше початок нових под?й, що можуть стати великими та благодатними як для Церкви, так ? для людства. Цього вечора я скажу вам лише одне – я мав за велике щастя об?йняти вранц?, п?сля багатьох-багатьох стол?ть, Вселенського Константинопольського Патр?арха та обм?нятися ?з ним словами миру, братерства, прагнення ?дност?, згоди та шани для Христа ? пл?дного служ?ння для всього людського роду. Над??мося, що ц? початки принесуть добр? плоди; що зерно проросте та дозр??. Нараз? мол?мося ус?: щоби ц? години та ц? под?? стали справд? великими ? позначеними Божою благодаттю. Отримайте тепер мо? благословення: в ?м’я Отця, ? Сина ? Святого Духа. Слава ?сусу Христу!”

У сво?му зверненн? до Колег?? кардинал?в Папа Павло VI також зосередився над ц??ю ?сторичною зустр?ччю ?з вселенським Патр?архом, сказавши зокрема наступне:

“Вселенський Константинопольський Патр?арх Атенагор, разом ?з одинадцятьма митрополитами вийшов мен? назустр?ч та захот?в мене об?йняти так, як об?йма? брат брата. В?н захот?в стиснути мою руку та провести мене, рука об руку, до зали, в як?й ми повинн? були обм?нятися деякими словами, щоб сказати: ми повинн?, ми повинн? порозум?тися, повинн? налагодити мир, показати св?тов?, що ми знову ? братами. ? Патр?арх додав мен? ще сьогодн? вранц?: «Скаж?ть мен?, що нам потр?бно зробити, скаж?ть мен?, що нам потр?бно зробити». Ми сто?мо, отже, перед ц??ю пропозиц??ю, перед цим запитанням, що для нас ста? предметом для вагомих роздум?в… […] Скажу (вам) лише це: там я молився за вас, Панове Кардинали, мо?х сп?вроб?тник?в, за ус?х ?пископ?в св?ту, священник?в, в?рних; я просив в ?суса, Який дав мен? це велике щастя в?дчувати таку близьку Його присутн?сть, Його д?ю, Його безпосередню п?дтримку, щоб наповнив мене також благодаттю та рад?стю не лише для мо?? убого? душ?, але для ус?х, кого я маю обов’язок п?дтримувати та висловлювати подяку. ? ви, Панове Кардинали, були першими присутн?ми у ц?й мо?й молитв?.”

Говорячи про насл?дки паломництва Папи Павла VI до Свято? Земл?, без сумн?ву можна сказати, що ця подорож мала великий усп?х. Передус?м це було вперше, щоб папа римський в?дв?дав м?сця, де ?сус народився, жив, навчав, помер та воскрес. За неповних три дн?, завдяки надзвичайн?й орган?зац?? та сп?впрац? ?з владою Йордан?? та ?зра?ля, в?н зм?г в?дв?дати основн? м?сця, де пройшло земне життя та м?с?я ?суса Христа. Ця под?я з?брала навколо постат? наступника святого апостола Петра пост?йну присутн?сть великого натовпу, який не м?г пов?рити в те, що пережива? такий надзвичайний та ?сторичний момент.

Як ми тепер можемо д?знатися ?з арх?вних запис?в, думка про паломництво зародилася в голов? папи виключно як духовна под?я, ? залишалася такою впродовж усього переб?гу подорож?. Нав?ть якщо, очевидно, не бракувало зустр?чей ?з цив?льною владою кра?н Йордан?я та ?зра?ль. В кожному раз?, ус? оц? моменти прив?тань, будучи важливими та символ?чними, залишилися пов’язаними ?з прибуттям та в?дльотом. Зовс?м ?ншим ? характер двох зустр?чей, як? Папа Павло VI пров?в ?з Вселенським Константинопольським Патр?архом. У тих перших об?ймах наступник?в апостола Петра та апостола Андр?я, були в одну мить зруйнован? ст?ни та подолан? стол?ття в?ддаленост? та в?дм?нностей м?ж католицькою ? православною Церквами, остаточно в?дкриваючи двер? для нового д?алогу, позначеного повагою та дружбою.

Незважаючи на слова та добру волю Патр?арха, все ж залишалися деяк? перешкоди, як? сл?д було подолати. Здеб?льшого так? перешкоди були саме в православно? сторони, як з пол?тичного, так ? з рел?г?йного огляду. Нав?ть якщо не п?длягала дискус?? ?сторична важлив?сть ос?дку апостола Андр?я, пол?тична вага православно? Церкви на той час перебувала майже ц?лковито в руках Московського Патр?архату, який сильно залежав в?д радянсько? пол?тично? влади; в тому числ? ? в духовних питаннях. Водночас, православн? Церкви, маючи автокефал?ю, могли автономно вир?шувати який ?м робити виб?р. Саме тому для деяких ?з них наближення ?з католицькою Церквою було можливим ? нав?ть бажаним, тод? як для ?нших така можлив?сть нав?ть не розглядалася. Також ? з доктринально? точки зору були сутт?в? розб?жност?: для деяких православних богослов?в питання першост? папи римського та питання filioque у Символ? в?ри могли бути досить легко подолан?, або ж не представляли нездоланну проблему; для ?нших, натом?сть, являлися складним для розв’язки питанням. Однак був один пункт, що лякав ус?х православних, нав?ть т? Церкви, що були в?дкритими до пошук?в в?дновлення ?дност? – йдеться про втрату автоном?? на користь римсько? централ?зац??. Цей страх полягав у тому, що у випадку в?дновлення ?дност? ?з Римом в?дбудеться так звана латин?зац?я православних Церков. Ма?ться на уваз? не ст?льки л?тург?йний обряд, як радше б?льша юридична залежн?сть в?д папи римського та в?д ватиканських конгрегац?й.

Лише скликання всеправославного Синоду, над яким працював також ? Патр?арх Атенагор, могло би визначити в?дновлення досконалого сопричастя православних Церков ?з Римом. В кожному раз?, також ? цей напрямок ?з деяких причин виглядав ц?лковито неможливим. Принаймн? станом на той час.

Отож у дан?й передач? ми звернули нашу увагу на основн? думки у зверненнях Папи Павла VI до в?рних та Колег?? кардинал?в, як? в?н висловив в день завершення свого паломництва до Свято? Земл?. Також ми роздумували над насл?дками, до яких призвела ця паломницька по?здка. Сл?д зауважити, що дана под?я в?дбувалася впродовж другого м?жсес?йного пер?оду ?? Ватиканського Собору. Про ?нш? важлив? та визначн? моменти, що в?дбулися п?д час цього м?жсес?йного пер?оду, поговоримо у наступн?й передач?.

Джерело: Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 156-160.

29 червня 2024, 13:59