Другий Ватиканський Собор – новий подих Церкви. Пл?дна незгода
о. Андр?й Твердохл?б
?дея скликання ?? Ватиканського Собору полягала в тому, щоб почути думки вс?х ?пископ?в католицько? Церкви з усього св?ту. Оск?льки цих ?пископ?в була велика к?льк?сть (понад дв? тисяч?), то природньо, що п?д час обговорень р?зних тем були р?зн? думки, часом ? кардинально протилежн?. ?? Ватиканський Собор був сво?р?дною фабрикою ?дей, де соборов? отц? мали можлив?сть прийти до сп?льного консенсусу та сформувати в?дпов?д? на виклики, як? постали перед Христовою Церквою в нов?тн?й ?стор??. Цього разу ми розглянемо дв? групи всередин? католицько? Церкви, як? сформувалися довкола сво?х пров?дник?в. Йдеться про тих, хто мав б?льш консервативн? погляди на справи, та тих, хто був в?дкритим до впровадження новац?й. В результат? таких пл?дних досл?джень, обговорень р?зних погляд?в, а ?нколи й суперечок, було досягнуто остаточн? соборов? р?шення.
Кардинал Джузеппе С?р?
Серед важливих постатей ?? Ватиканського Собору кардинал Джузеппе С?р? займа? пров?дне м?сце. В?н брав участь як п?д час п?дготовчого пер?оду Собору, так ? протягом ус?х соборових зас?дань. Будучи кардиналом, в?н чотири рази брав участь у виборах папи римського п?д час конклав?в (1958, 1963 та дв?ч? 1978), дв?ч? називався серед можливих претендент?в на обрання. Починаючи в?д 1959 року в?н був активним оч?льником ?пископсько? конференц?? ?тал??, а також пров?дним представником консервативно? фракц?? всередин? католицько? Церкви. Саме завдяки цьому в?н став т??ю особою, на яку звертала св?й погляд велика к?льк?сть католик?в, як? були занепоко?н? тим, що всередину Христово? Церкви може проникнути дух св?ту. Його богословська та л?тург?йна позиц?я базувалися на глибокому доктринальному приготуванн?, здобутому п?д час навчання в папському григор?анському ун?верситет? в Рим?, в якому в?н з великим усп?хом захистив докторську працю з? священного богослов’я. П?сля завершення навчання йому було дов?рено викладання, а також пров?д важливих католицьких асоц?ац?й. Через якийсь час в?н був обраний ?пископом-пом?чником ?енуезько? д??цез??, а в 1946 роц? став ?? оч?льником. В сво?му служ?нн? в?н зосередився на п?дтримц? пост?йного та щирого д?алогу як з? священниками, так ? з сем?наристами. Звертаючись до них ?з батьк?вською турботою, в?н просив у них проявляти любов та в?дпов?дальн?сть щодо Христово? Церкви, заохочуючи до видимого св?дчення шляхом вживання священичого одягу. Як результат такого ?пископського служ?ння, велика к?льк?сть священник?в та сем?нарист?в обирали можлив?сть ?нкардинуватися в ?енуезьку д??цез?ю, в як?й вбачали твердиню католицькост?.
Починаючи з 1960 року, кардинал С?р? входив до центрально? п?дготовчо? Ком?с?? ?? Ватиканського Собору. П?д час загальних збор?в впродовж соборового пер?оду звучали його численн? виступи, що в першу чергу стосувалися Церкви та л?тург??. Зокрема в?н був в?двертим противником використання сучасних мов п?д час богослуж?нь та зм?ни арх?тектурних форм тридент?йських престол?в. В пол?тичн?й сфер? в?н був невтомним опозиц?онером будь-яких ?деолог?чних крайнощ?в, чи л?вих, чи правих. Ч?тко та посл?довно виступав проти ?дей марксизму. П?д час проведення в ?тал?? референдум?в, що стосувалися розлучень та аборт?в, кардинал С?р? ц?лковито засуджував не лише тих, хто були ?н?ц?аторами таких референдум?в, але й тих, хто в жоден спос?б не реагували на так? ?н?ц?ативи, як християн загалом, так ? ?пископ?в зокрема.
П?сля 40 рок?в проводу, перестав бути оч?льником ?енуезько? д??цез?? в жовтн? 1987 року, а 2 травня 1989 року в?д?йшов до в?чност?. В?домим ? його висл?в: «Документи Собору потр?бно читати навкол?шки».
Кардинал Джакомо Леркаро
П?сля ознайомлення ?з представником консервативного крила, варто згадати архи?пископа Болонь?, кардинала Джакомо Леркаро, який був символом групи новатор?в. В?н народився в ?тал?йському рег?он? Л??ур?я та сво? священниче формування отримав в сем?нар?? м?ста ?енуя. П?сля пресв?терського рукоположення в 1914 роц? був призначений в?йськовим капеланом та розпочав навчання в щойно заснованому папському б?бл?йному ?нститут? в м?ст? Рим. Його ?нтелектуальне та богословське формування було п?дсилене участю в р?зного роду сп?лкуванн? та д?алогах на р?зноман?тн? теми. В 1947 роц? в?н був призначений архи?пископом Равенни, а ?пископську х?ротон?ю очолював вже знаний нам кардинал Джузеппе С?р?. Таке зауваження ? важливим з огляду на те, що п?д час проведення ?? Ватиканського Собору обо? стануть опонентами, маючи ц?лковито протилежн? ?де? та бачення майбутнього розвитку Церкви.
Джакомо Леркаро в 1952 роц? був призначений архи?пископом м?ста Болонья. П?д час участ? в ?? Ватиканському Собор? мав з? собою в якост? богословського експерта в?домого професора Джузеппе Доссетт?, який став священником у в?ц? 46 рок?в. Доссетт?, перш н?ж отримати свячення, здобув неабиякий усп?х як ?тал?йський пол?тик, юрист, а передус?м викладач. Його ?нтелектуальн? та духовн? якост? мали вплив на десятки академ?к?в, з пом?ж яких, зокрема, ?сторик та досл?дник ?? Ватиканського Собору Джузеппе Альбер??о. Довкола кардинала Джакомо Леркаро в Рим? сформувалася група молодих вчених, як? проводили в?дкрит? д?алоги, роздумуючи над потр?бними зм?нами у Церкв?, з огляду на т? зм?ни, що в?дбувалися у св?т? всередин? ХХ стол?ття. Так? д?алоги мали вплив на багатьох соборових отц?в. Кардинал Леркаро вс?лякими способами в?дстоював ?дею колег?альност? та синодальност? Церкви. Також в?н був прихильником л?тург?йних зм?н, зокрема, будучи в?дкритим на використання в богослуж?ннях сучасних мов та оновлення обряду самих богослуж?нь. Згодом в?н був призначений оч?льником л?тург?йно? Ком?с??, яка в п?слясоборових роках виконувала дуже дел?катну роль – впроваджувала в життя р?шення Собору, рухаючись пом?ж двома протилежними полюсами: одн? чинили спротив будь-яким зм?нам в л?тург?йному житт? Церкви, а ?нш? хот?ли якнайшвидше провести революц?йн? зм?ни.
Кардинал Джакомо Леркаро був опорою серед ?тал?йського католицького ?пископату для тих, хто вважав, що л?тург?йн? реформи ? потр?бн?, однак вони мають бути добре продуманими та збалансованими. В?н також активно п?дтримував думку про необх?дн?сть духовно? формац?? та пост?йного зростання в духовному житт? не лише серед священник?в та богослов?в, але передус?м серед в?рних католицько? Церкви та християн загалом.
П?д проводом Святого Духа
П?сля вищезгадано? ?нформац??, може скластися враження, що м?ж соборовими отцями панував дух протистояння; що окрем? групи перебували в конфл?кт?; а м?ж тими, хто мав протилежн? погляди – було напруження в ставленн? один до одного. Як уже було згадано на початку, ?дея скликання ?? Ватиканського Собору саме в тому й полягала, щоб почути думки вс?х ?пископ?в католицько? Церкви з усього св?ту. Якщо на Собор? й була опозиц?я чи критика, то радше погляд?в та думок, а не особи, яка мала право та можлив?сть в?льно ?х висловлювати. Зрештою саме через нашу видиму людську нем?ч промовля? Святий Дух, Який ? справжн?м невидимим ? водночас ефективним осердям Христово? Церкви. Для цього потр?бна в?дм?нн?сть в поглядах та протистояння в п?дходах, щоб ми, слабк? ? нем?чн? люди, могли стати ефективним знаряддям д?яння Святого Духа, задля заохочення до д?алогу, будучи в?дкритими на погляди ?нших.
Атмосфера, що панувала впродовж зас?дань ?? Ватиканського Собору, ? схожою до атмосфери, про яку розпов?да?ться в 15-й глав? Д?яння апостол?в. Так, зг?дно написаного, апостоли Петро, Павло та Як?в не стримували сво?х емоц?й, захищаючи власне бачення того, в який спос?б сл?д приймати до християнсько? сп?льноти новонавернених, як? не були ?вреями. Вони вза?мно звинувачували один одного в зрад? Добро? Новини ?суса Христа, досить гаряче дискутуючи про те, чи новонаверненим з поза ?врейсько? громади сл?д спершу прийняти обр?зання чи н?. Так? розб?жност? м?ж апостолами, зрештою, призвели до зб?льшення та розвитку перв?сно? християнсько? сп?льноти.
Розб?жност?, що не передбачають в?дкритост? на думку та погляди ?ншого, що ? закритими до д?алогу, стають безпл?дними. Натом?сть можлив?сть дискутувати приводить до доброго сп?льного результату. Саме тому документи ?? Ватиканського Собору ? вз?рцевим прикладом компром?су та в?дкритост? на дискус?ю. ? саме через це, вони й до сьогодн? ? св?жими та актуальними, оск?льки ? результатом погодження м?ж р?зними поглядами. Нема? жодно? потреби в тому, щоб скликати черговий Собор католицько? Церкви задля обговорення виклик?в сьогодення. Радше варто уважно перечитати документи ?? Ватиканського Собору, обдумати ?х та застосувати до сучасних потреб, щоб зрозум?ти пл?дн? результати пропозиц?й та погляд?в ?пископ?в, з?браних разом п?д оп?кою Святого Духа.
Отож, в дан?й передач? ми намагалися зрозум?ти атмосферу Собору через вивчення ключових представник?в опозиц?йних груп всередин? Церкви, таких як консерватори та ?нноватори. В наступних передачах ми розглянемо перший м?жсес?йний пер?од.
__________________________
Джерело: Michele Antonio Corona, Il Concilio Vaticano II spiegato a tutti. Fondazione OasiApp, 2022. с. 53-58.
