Другий Ватиканський Собор - новий подих Церкви. Промова при м?сяц?

Церква

Другий Ватиканський Собор - новий подих Церкви. Промова при м?сяц?

Незабутн?м моментом вечора п?сля в?дкриття Другого Ватиканського Собору стала спонтанна промова Папи ?вана ХХ???, виголошена з в?кна Апостольського палацу та звернена до молод?, що прибула на площу Святого Петра з молитовною ходою.

о. Андр?й Твердохл?б

Попереднього разу ми детальн?ше зупинилися над р?зними частинами ?навгурац?йно? промови, якою Папа ?ван ХХ??? в?дкрив ?? Ватиканський Собор та зрозум?ли в чому поляга? ?? важлив?сть ? вплив не т?льки на розвиток соборових зас?дань, але також ? на подальший розвиток вс??? католицько? Церкви.

Ауд?оверс?я

Однак у той день, 11 жовтня 1962 року, папа виголосив також ?ншу промову. Промову, до яко? в?н не готувався так, як до т???, що була виголошена вранц?. Вона ув?йшла в ?стор?ю п?д назвою “Промова при м?сячному сяйв?” ? була виголошена спонтанно, коли папа споглядав великий натовп в?рних, як? ввечер? з?бралися на площ? перед базил?кою Святого Петра у Ватикан?. П?сля ознайомлення з ц??ю промовою ста? ще б?льше зрозум?ло, чому Папу ?вана ХХ??? називають «добрим» та «лаг?дним» папою.

Ввечер?, 11 жовтня, площа була наповнена молодими людьми, як? належали до орган?зац?? «Католицька Акц?я». Вони орган?зували пох?д ?з запаленими смолоскипами, щоб в такий спос?б в?дсвяткувати в?дкриття Собору та в?ддати належну шану як пап?, так ? соборовим отцям. Д?йшовши походом до площ?, така велика к?льк?сть людей зд?йняла над нею чималий гам?р, що долинав до в?кон Апостольського палацу, в якому перебував папа.

«Я не промовлятиму! – сказав ?ван ХХ??? сво?му секретарю. – Я уже все сказав сьогодн? вранц?». Однак, коли секретар о. Лор?с Капов?лла запросив його поглянути через в?кно на площу, папа одразу ж повел?в принести йому столу, щоб уд?лити благословення з?браним на площ? людям. Саме в такий спос?б народилася ця в?дома промова.

Ось як про цей момент того вечора, 11 жовтня 1962 року, в сво?й книз? про ?? Ватиканський Собор розпов?да? Ел?о ?верр’?ро:

“Я мав при?мн?сть бути знайомим та певний час сп?впрацювати ?з кардиналом Лор?сом Капов?ллою [...]. На час Собору отець Лор?с був секретарем ?вана ХХ??? ? розпов?в мен? деяк? детал? того ?сторичного дня. У веч?р в?дкриття ?? Ватиканського Собору папа був втомлений через урочисте ранкове богослуж?ння та численн? зустр?ч?, що в?дбулися оп?сля. З огляду на це в?н вир?шив п?ти спати трохи ран?ше, перед дев'ятою вечора. Секретар ще перебував поруч ?з ним, щоб побажати добро? ноч?, вимкнути св?тло та закрити штори. Власне в той час, коли в?н завершував це завдання, почув, що з площ? Святого Петра долинав гам?р голос?в, що поступово зростав. Це був великий натовп, орган?зований молодими людьми “Католицько? Акц??”, що складався ?з довго? процес??. Несучи запален? смолоскипи, натовп прямував до балкону, з якого зазвичай промовляв папа, щоб в такий спос?б подякувати йому за ?? Ватиканський Собор. Будучи здивованим, секретар пов?домив про це пап?, який однак не бажав п?дн?матися. Але секретар його заохотив: не можна розчаровувати таку велику к?льк?сть людей з добрими нам?рами. Папа п?днявся, зодягнувся та зрештою виглянув ?з в?кна, в той час, як ?з площ? долинали рад?сн? вигуки та голоси, сповнен? ентуз?азму. Це був прекрасний веч?р при повному м?сяц?, що проливав на землю св?тло, схоже до денного. Папа почав говорити та ?мпров?зувати промову, що заслужено стала в?домою.”

Спершу папа бажав лише благословити людей, присутн?х на площ?. Саме тому попросив, щоб йому принесли столу. Однак побачивши такий великий натовп, сповнився ентуз?азмом та промовив слова, що линули напряму ?з його серця.

Ось деяк? фрагменти ?з його промови:

“Дорог? д?тоньки, я чую ваш? голоси. М?й голос ? один, але переда? вс? голоси св?ту; тут представлений увесь св?т. Можемо сказати, що нав?ть м?сяць цього вечора посп?шив, – бачите його вгор?, – щоб побачити це видовище. Ми завершу?мо великий день миру; так, миру: “Слава Богу та мир людям добро? вол?”. [...] Моя особа не означа? н?чого. До вас промовля? брат, який волею нашого Господа став батьком. Тут все разом: батьк?вство й братерство, ? Божа благодать. Продовжуймо, отже, любити один одного; любити один одного так: приймати все те, що нас об'?дну? та залишати в сторон? те – якщо таке ? – те, що може створювати м?ж нами труднощ?. [...] Цього ранку в?дбулося таке видовище, яке нав?ть базил?ка Святого Петра, що ма? чотири стол?ття ?стор??, ще н?коли не могла споглядати. [...] Завершую, уд?ляючи вам благословення. [...] Повертаючись додому, ви зустр?нете д?тей. Приголуб?ть сво?х ? скаж?ть: “Це – любов папи”. Можливо, зустр?нете сльозу, яку потр?бно втерти. Зроб?ть щось, скаж?ть якесь добре слово, мовляв, папа з нами, особливо в час смутку та г?ркоти. А тод? вс? разом п?дбадьорюймо одн? одних, сп?ваючи, з?тхаючи, плачучи, однак завжди, сповнен? дов?ри до Христа, Який нам допомага? та нас вислухову?, прямуймо дал? та поновлюймо нашу мандр?вку.”

П?сля ц??? промови папа уд?лив вс?м присутн?м на площ? сво? благословення з в?кна Апостольського палацу.

Пом?ж рядками ц??? промови можемо пом?тити деяк? вражаюч? аспекти, що характеризують Папу ?вана ХХ???. Передус?м це батьк?вська турбота Папи Ронкалл?, який назива? ус?х «д?тоньки&谤补辩耻辞;, включаючи ?х до ?дино? родини. Також пом?тна покора папи, який назвав себе самого братом, що став батьком з вол? нашого Господа. П?сля аристократизму П?я Х?? так? слова виглядають як н?коли революц?йними: папа, який каже, що н?чого не значить. ? зрештою, сильне бажання шукати аспекти сопричастя б?льше ан?ж в?дм?нност? та р?зниц?, щоб мати можлив?сть пережити важливий досв?д д?яння Святого Духа.

Ось такою була ця промова при м?сячному сяйв?, виголошена в день в?дкриття ?? Ватиканського Собору, 11 жовтня 1962 року. Промова, що народилася глибоко в серц? доброго та лаг?дного Папи ?вана ХХ???. Промова, що залишила сл?д в серцях вс?х, хто того вечора чув ?? на площ? перед базил?кою Святого Петра в Рим? ? яка й дос? в?длуню? у серцях тих, хто знайомиться ?з нею.

В наступних наших передачах ми поговоримо про перш? непорозум?ння, що виникли на початку соборових зас?дань та способи ?х вир?шення, а також про карибську кризу, коли людство наблизилося до загрози початку ядерно? в?йни, ? тод?шн?й заклик папи до миру.

_____________________________

Джерела: Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 87-88.

Elio Guerriero. Il Concilio Vaticano II. Storia e significato per la Chiesa. Shalom editrice, 2022. с. 20-21.

Michele Antonio Corona, Il Concilio Vaticano II spiegato a tutti. Fondazione OasiApp, 2022. с. 41-42.

25 листопада 2023, 16:01