Другий Ватиканський Собор. Модерний св?т: пер?од кризи чи еволюц?я людства
о. Андр?й Твердохл?б
Поверта?мося до наших роздум?в про причини скликання, контекст проведення та плоди Другого Ватиканського Собору, якому в контекст? 60-р?ччя його проведення присвячений 2023 р?к в рамках приготування до Святого Року 2025. П?сля того, як попереднього разу ми, зокрема, говорили про причини скликання та прийняття р?шень п?д час проведення ? Ватиканського Собору, як також поглянули на ситуац?ю, в як?й перебував св?т та Церква у ХХ стол?тт?, цього разу детальн?ше розглянемо т? виклики, що постали перед св?том напередодн? скликання ?? Ватиканського Собору ? в який спос?б католицька Церква спромоглася використовувати певн? кризов? моменти як можлив?сть пропов?дувати св?тов? Христове ?вангел?? новими способами, в нових умовах та серед нових виклик?в.
Говорячи про ?? Ватиканський Собор, не можемо обмежити його значення лише тим, що в?н ствердив завершення епохи християнського сусп?льства. В?н був скликаний та проведений в ?сторичному контекст?, який був позначений також завершенням тривало? епохи ?вропейсько? експанс?? та кризою сучасност?. Властиво Собор повинен був рахуватися не лише ?з плюрал?змом ц?нностей модерного та постмодерного сусп?льства, але також ? з культурним та рел?г?йним плюрал?змом у св?т?, що поступово перетворювався на «глобальне селище».
Тож ?? Ватиканський Собор не примирив Церкву ?з модерним св?том, як це могло б здатися на перший погляд. В?н радше поставив Церкву в так? обставини, у яких жив сучасний св?т, що позначався ознаками глобал?зац?? та пост?йно? еволюц??. Завдяки Собору Христова Церква, як човен серед розбурханого моря, отримала ще б?льшу здатн?сть вистояти, тримаючись як над?йного якоря сво?? основи – ?вангел?я ?суса Христа.
Зробивши такий вступ, можемо проанал?зувати ?сторичний контекст незадовго п?сля двох св?тових во?н та становище Церкви перед ?? Ватиканським Собором. Одним ?з важливих прояв?в такого ?сторичного контексту було завершення ?вропейсько? експанс?? у св?т? та зах?дного централ?зму. П?д ?вропейською експанс??ю ма?ться на уваз? демограф?чний, соц?альний, економ?чний та в?йськовий процеси, як? розпочалися хрестовими походами та досягли сво?? кульм?нац?? в XVI-XIX стол?ттях ?з в?дкриттям та захопленням нового св?ту та колон?зац??ю безмежних територ?й в Аз?? та Африц?.
У ХХ стол?тт?, п?сля двох св?тових во?н, ?вропейська експанс?я припиня?ться, а кра?ни ?вропи поступово починають втрачати контроль над сво?ми колон?ями. ?вропа, у як?й спалахнули обидв? св?тов? в?йни, показала неспроможн?сть регулювати свою в?йськову м?ць. В роки п?сля Друго? св?тово? в?йни м?ж США та СРСР розпочалося протистояння, яке назвали «холодною в?йною». Таке протистояння в?дбувалося на р?зних фронтах одночасно: швидке переозбро?ння; технолог?чне, наукове, комерц?йне, дипломатичне, ?деолог?чне протистояння. Також не обходилося без збройних сутичок, хоча ? в непрямий спос?б за посередництвом локальних конфл?кт?в.
Ослаблення впливових сил кра?н ?вропи з одного боку, та зростання могутност? двох вищезгаданих кра?н з ?ншого, мало вплив також ? на рухи спрямован? на зв?льнення та отримання незалежност? кра?нами на обширних аз?атських та африканських територ?ях, як? в той чи ?нший спос?б залежали в?д ?вропейських кра?н. Боротьба за незалежн?сть мала сво? прояви вже п?сля завершення Першо? св?тово? в?йни та розпаду Османсько? ?мпер??. Однак п?сля завершення Друго? св?тово? в?йни бажання здобути незалежн?сть отримало додатковий потужний ?мпульс серед практично ус?х колон?альних територ?й. Отож завдяки таким зм?нам на пол?тичн?й карт? св?ту у ХХ стол?тт? наступило завершення ?вропейсько? експанс?? та зах?дного централ?зму.
Говорячи про модерний св?т, думки р?зних автор?в розходяться. Для одних ера модерн?зму ? завершена; натом?сть на думку ?нших – вона перебува? на стад?? еволюц??. ?диний факт, на чому погоджуються ус? автори, це те, що св?т, який ?снував до ери модерн?зму, б?льше не ?сну?. ?, в?дпов?дно до зм?ни св?ту, також зм?нилася й св?дом?сть сучасно? людини та ?? погляд на св?т, в якому ми тепер живемо. Сучасна людина усв?домлю? неможлив?сть досягнення ун?версального знання. Кожне знання сприйма?ться як частина та залежить в?д точки зору того, хто таке знання здобува?. Не ?сну? б?льше ?диного погляду науки на всесв?т, але безк?нечна к?льк?сть таких погляд?в, в?дпов?дно до к?лькост? спостер?гач?в за всесв?том.
Католицька Церква не була здивована викликами, що ?х породив процес деколон?зац?? та ера модерн?зму. Саме тому Папа Римський ?ван ХХ???, користуючись душпастирською розсудлив?стю та маючи пророчий погляд у майбутн?, закликав усю повноту Церкви до роздум?в на Собор? над тим, в який спос?б проголошувати ?вангел?? в св?т?, який б?льше не ? ?вропоцентричним.
Викликом для Церкви не було, та й не ? тепер, виходити на перифер?ю цього св?ту. Викликом для Церкви ? в?дчути себе частиною тако? перифер??. П?д час свого проведення, ?? Ватиканський Собор зум?в знайти в?дпов?дь на непросте завдання, яке йому доручив папа – використовуючи увесь скарб в?ри, говорити та навчати про милосердя, а не про осудження.
Якою, отже, була Церква до ?? Ватиканського Собору?
Задля того, щоб коротко описати стан Церкви до початку 60-х рок?в ХХ стол?ття, можемо вдатися до трьох терм?н?в, що в найкращий спос?б передають увесь внутр?шн?й динам?зм церковного життя. Розум?ючи водночас, що ц? терм?ни не ? в?докремленими один в?д одного, але т?сно перепл?таються м?ж собою. Цими терм?нами ?: оборона, д?я, реформа.
Оборона. Можна однозначно сказати, що ?стор?я Церкви в модерну епоху ? ?стор??ю оборони. У в?дпов?дь на протестантизм була тридент?йська реформа з ?? душпастирським оновленням та п?дкресленням рол? римського папи та ?пископ?в в доктринальних питаннях та в управл?нн? Церквою. Просв?тництво та французька революц?я з ?хн?ми в?дверто антирел?г?йними настроями, а згодом ? завоювання Наполеона, стали новим викликом для Церкви. Спершу Папа Григор?й XVI, а пот?м ? П?й IX виступили ?з тезами антил?берал?зму та зробили особливий акцент на централ?зованост? папсько? влади в Церкв?. Комун?зм був останньою та серйозною загрозою, що також базувався на вченн?, яке в?дкидало Бога ? будь-як? основи сусп?льного авторитету й став причиною зубож?ння, жад?бност?, несправедливост?, байдужост? та бунтарського духа.
Д?я. Д?яльн?сть Церкви, зосереджена на оборон? в?д протестантизму, просв?тництва та комун?зму була спрямована як на сусп?льн? верстви (молодь, прац?вники, управл?нц?), так ? на сферу м?жлюдських в?дносин (економ?чне життя, соц?альне життя, статеве виховання). У в?дпов?дь на загальний контекст невизначеност?, породжений в?йнами та тотал?таризмами, Церква знову пропону? ?дею християнського св?ту. Така ?дея сутт?во в?др?знялася в?д середньов?чного поняття та була пристосована до модерного л?берального сусп?льства. Християни покликан? нести Боже Слово у св?т, в якому живуть та працюють, формуючи в такий спос?б християнську св?дом?сть в пол?тичному та сусп?льному житт?.
Реформа. В середин? Церкви також розвивалися р?зн? рухи, що прагнули реформ. Серед особливо пом?тних можна виокремити так? рухи: л?тург?чний, б?бл?йний, патристичний, екумен?чний, за апостолят мирян. Представники таких рух?в перебували в д?алоз? ?з церковною владою. Також ? в середин? ватикансько? кур?? в?дбувалися певн? дискус?? стосовно зм?н чи перегляд?в тих або ?нших позиц?й, що ?х можемо назвати реформами. Йдеться про кур?альну реформу з? сторони Папи П?я Х та душпастирсько? практики частого причастя для д?тей, якщо вони беруть участь в богослуж?нн?. Йдеться про заснування Конгрегац?? для Сх?дних Церков та Папського Сх?дного ?нституту з? сторони Папи Бенедикта XV. А також заохочення з? сторони Папи П?я Х?, що надало поштовх для розвитку «Католицько? Акц??».
Отож у дан?й передач? ми детальн?ше розглянули виклики, що постали напередодн? скликання ?? Ватиканського Собору, а також те, в який спос?б Церква намагалася використовувати р?зн? кризов? моменти як можлив?сть пропов?д? Христового ?вангел?я серед нових умов та новими способами. У наступн?й передач? ми ближче приглянемося до р?зного роду рух?в, що розвивалися в середин? Церкви ? як? мали вагомий вплив на переб?г соборових зас?дань, а саме л?тург?чного, б?бл?йного, екумен?чного та за апостолят мирян.
Джерело: Marco Pietro Giovannoni, Alessandro Cortesi. Introduzione al Concilio Vaticano II. Padova: Edizioni messaggero, 2022. (сс. 27 - 33).
