杏MAP导航

о. Андр?й Твердохл?б

Перебува?мо на пороз? 2023 року. Серед ?нших святкувань, згадок под?й чи ?мен, цей р?к нас, як Христову Церкву, також готу? до Юв?лею 2025 року. Протягом цього пер?оду п?дготовки як один ?з важливих ор??нтир?в для в?рних Церква пропону? краще зрозум?ти Другий Ватиканський Собор, що в?дбувся 60 рок?в тому. У цих наших передачах запрошу?мо сп?льно пережити п?дготовку, проведення, завершення та результати ц??? величаво? под??, яка мала м?сце в житт? Церкви з 11 жовтня 1962 року до 8 грудня 1965.

Папа Франциск у сво?му вступ? до сер?? книг, присвячених роздумам та поясненню документ?в даного Собору, говорить наступне: «Приготування до Юв?лею 2025 року, беручи до рук фундаментальн? тексти ?? Ватиканського Собору, ? завданням, яке прошу вс?х прийняти як момент зростання у в?р?. Проминуло ш?стдесят рок?в ?з початку ц??? под??, яка дозволила Церкв? оновити сво? обличчя та знову постати перед св?том як нос?й т??? Новини, що виходить поза будь-як? обмеження. ?вангел?? ?суса Христа, власне, ? спов?щенням наст?льки ун?версальним, що не може мати сво? меж?. У сво?х чотирьох Конституц?ях ?? Ватиканський Собор закарбував новий розвиток двотисячол?тнього навчання Церкви, дозволяючи на те, щоби майбутн? було просв?тлене глибиною та спонен?стю цього вчення. Настав час знову в?дкрити красу того навчання, як? й сьогодн? ? викликом в?ри для християн та запрошу? ?х бути б?льш в?дпов?дальними та робити св?й внесок у зростання всього людства» (Il Concilio Vaticano II. Storia e significato per la Chiesa, Shalom: 2022).

Часовий пром?жок в ш?стдесят рок?в, що в?дд?ляють нас в?д проведення ?? Ватиканського Собору, м?г накласти св?й в?дбиток та сприяти тому, що в?н став, можливо, дещо призабутим. А такий стан справ був би досить прикрим, хоча б тому, що даний Собор був найважлив?шим моментом для Католицько? Церкви, ? не лише для не?, у ХХ стол?тт?.

Саме тому протягом цього циклу передач ми разом поглянемо на ?? Ватиканський Собор п?д р?зними кутами зору: на час його п?дготовчо? фази ? початки Собору; на ?сторичний та соц?альний контексти; розвиток соборових зас?дань та ?хн? перш? насл?дки. Щоб у такий спос?б мати загальну ?дею та водночас зрозум?ти його найважлив?ш? моменти.

Будучи обмеженими рамками наших випуск?в, спробу?мо передати атмосферу, якою були сповнен? цих дек?лька рок?в к?нця 50-х та першо? половини 60-х рок?в минулого стол?ття, не оминаючи також складних та критичних ?, водночас, переломних момент?в. При можливост? згадуючи ?мена ключових постатей – кардинал?в, ?пископ?в, богослов?в – як тих, хто сприяв доброму розвитку Собору, так ? тих, хто вносив деяк? непорозум?ння та стримував проголошення соборових р?шень.

Постанови та р?шення ?? Ватиканського Собору не втрачають сво?? актуальност? й сьогодн?, тож нам, християнам початку третього тисячол?ття, не буде зайвим уважно взятися до ?хнього прочитання та досл?дження. Належне вивчення та розум?ння цього соборового вчення ? св?дченням живучост? та пл?дност? Церкви. Адже воно сприя? як оновленню християнських сп?льнот, так ? душпастирському наверненню.

Ось лише деяк? моменти, що допоможуть Церкв? Христов?й, а отже ? кожному з нас, усв?домити для себе та показати ?ншим, що означа? бути живими, оновленими та вдосконаленими протягом нашо? подорож? до власного освячення: Слово Боже як осердя нашого християнського життя; оновлення богослуж?нь; розум?ння та в?дчуття бути Божим Народом, що мандру? до небесного ?русалиму; потреба розд?ляти радост? та над?? усього людства, а передус?м б?льш потребуючих.

Саме про таке значення соборових постанов та документ?в, котр? сповнен? життям, говорив свого часу святий Папа Павло VI в промов? п?д час сьомо? сес?? Собору: «Церква живе! ? ось цьому доказ; ось цього подих; голос, сп?в. (…) Церква живе! Церква дума?, Церква промовля?, молиться, Церква зроста?, Церква буду?ться. (…) В?д Христа Церква походить, до Христа пряму?; ? це ? ?? кроки, ?? вчинки, якими вона вдосконалю?ться, утверджу?ться, розвива?ться, оновлю?ться, освячу?ться. ? вс? ц? зусилля для вдосконалення Церкви, якщо придивитися добре, ? н?чим ?ншим, як вияв любов? Христа Господа.»

Ц? слова й сьогодн? стимулюють та заохочують нас вважати документи ?? Ватиканського Собору важливими. ?хн? прочитання та застосування в?дпов?дно до виклик?в сьогодення можуть принести добр? плоди для оновлення наших християнських сп?льнот. Ознайомлення ?з текстами документ?в та роздуми над ними як з? сторони ?пископ?в, священик?в, так ? з? сторони катехит?в ? християнських с?мей, сприятимуть формуванню в?дпов?дних умов для надання актуальност? соборовому вченню у перспектив? п?дготовки до майбутнього юв?лею 2025 року Божого.

Чи можна зарахувати ?? Ватиканський Собор до категор?? ?сторично важливих «под?й»?

На думку р?зних досл?дник?в цього Собору, "под??ю" ? не те, що просто в?дбува?ться, а лише те, що нас диву? та вража?. П?д таким кутом отже, нема жодного сумн?ву стосовно того, що пов?домлення Папи ?вана XXIII про бажання скликати вселенський Собор стала сюрпризом та пробудила емоц?? й над??. Саме тому Папа ?ван Павло ??, описуючи цей Собор як важливу под?ю, скаже про нього, що це була не лише «велика ласка, якою Церква принесла користь у ХХ стол?ття», але в?н ? справжн?м безпечним компасом, що вказу? дорогу Церкв? сьогодн? (пор. Novo Millennio Ineunte, 57).

Промовистий жест Папи Франциска, яким в?н по?днав Надзвичайний Юв?лей Милосердя та п’ятдесяту р?чницю завершення Другого Ватиканського Собору, не ? всього лише звичайним хронолог?чним зб?гом. Це щось значно б?льше. Щоб зрозум?ти зв’язок пом?ж Собором та Милосердям, варто пригадати слова, якими Папа Павло VI проголосив його завершення: «Давня ?стор?я про милосердного Самаритянина була парадигмою духовност? Собору. В?н був пронизаний проявом величезного сп?вчуття. В?дкриття людських потреб (як? стають наст?льки б?льшими, наск?льки б?льшим ста? дитя земл?) привернуло увагу нашого З?брання». Саме тому Папа Франциск бажав продовжити пророцтво Собору, кажучи, що «наш час ? часом милосердя» (пор. Piero Doria, Storia del Concilio Ecumenico Vaticano II, с. 14)

Ми тепер прожива?мо зм?ну покол?нь: уже залишилось не так ? багато тих, хто, мабуть, ?з достатн?м ентуз?азмом пережив соборовий пер?од. Тих, хто в?дчули силу зм?н як в л?тург?ц?, так ? у новому в?дкритт? Святого Письма, як б?льшо? участ? в?рних у житт? Церкви, так ? зм?ни самого церковного стилю повед?нки. Тому поста? потреба передати новим покол?нням значення того, що в?дбулося 60 рок?в тому, зокрема через розпов?дь под?й та пояснення тих причин, що могли стати п?дставою для вибору саме таких богословських та душпастирських р?шень.

Не лише на богословських факультетах чи в ?нститутах, де вивчають рел?г?йн? науки, в?дчува?ться потреба у представленн? та анал?з? цього Собору, але також ? для кожного християнина, який ц?кавиться богословськими питаннями, ?стор??ю християнства або ж просто шука? пояснення та зм?ст власно? в?ри та церковно? приналежност?. Саме важливо тепер, в цю 60-ту р?чницю його проведення, мати можлив?сть зрозум?ти контекст соборових зас?дань, ознайомитися ?з документами, пригадати ?мена ключових ос?б, ?пископ?в та богослов?в, розпов?сти про значим? кроки, що мали вплив на загальну динам?ку Собору.