杏MAP导航

о. Андр?й Твердохл?б

28 жовтня 1958 року кардинали, з?бран? на конклав? п?сля смерт? Папи П?я Х??, обрали Наступником святого Петра кардинала Анджело Джузеппе Ронкалл?, який був Патр?архом Венец?? та обрав соб? ?м’я ?ван ХХ???. На момент обрання в?н уже мав 77 рок?в. Попереднього разу ми сказали, що першою неспод?ванкою став виб?р папського ?мен? – ?ван ХХ???. ?м’я, що було досить популярним серед Римських ?пископ?в аж до початку XV стол?ття. Однак п?сля тод?шнього Папи ?вана ХХ??? (1410-1415), який вважа?ться антипапою, це ?м’я перестали обирати.

Другою великою неспод?ванкою стало пов?домлення папи про р?шення п?дготувати та провести Собор. Таке сво? р?шення в?н проголосив менш як за три м?сяц? п?сля свого обрання. ?ван ХХ??? обрав датою пов?домлення про Собор 25 с?чня 1959 року, свято Навернення апостола Павла. М?сцем такого пов?домлення стала папська базил?ка святого Павла поза мурами. Однак, перш н?ж пов?домити колег?? кардинал?в сво? р?шення, в?н бажав почути думку державного секретаря кардинала Домен?ко Тард?н?, який прийняв цю думку з великим ентуз?азмом.

У сво?му щоденнику Папа Ронкалл? так описав зустр?ч ?з кардиналом Тард?н?: «15 с?чня, четвер. П?д час розмови ?з Тард?н? я хот?в засягнути його думки стосовно ?де?, яку маю нам?р запропонувати членам колег?? кардинал?в, як? прибудуть до базил?ки святого Павла 25 с?чня. (...) ?дея про Вселенський Собор ?з можлив?стю допов?дей ус?х католицьких ?пископ?в кожного обряду та кожного рег?ону св?ту. Мо? серце було сповнене ваганням та невпевнен?стю. В?дпов?дь, що я ?? одразу ж отримав, була для мене наст?льки хвилюючою, що я нав?ть не м?г розраховувати на такий при?мний сюрприз: “О! Та це ж ? св?тла та свята ?дея. Вона походить направду з небес. Свят?ший Отче, ?? потр?бно розвинути, опрацювати та поширювати. Це буде великим благословенням для усього св?ту”. Я був щасливий. Дякував Господев?, що мо? плани отримали таку печатку п?дтвердження».

Будучи впевненим в правильност? свого р?шення, п?сля завершення богослуж?ння в базил?ц? святого Павла, Папа ?ван ХХ??? на коротк?й зустр?ч? ?з кардиналами, як? також були присутн? на ц?й молитв?, у приватний спос?б пов?домив ?м про сво? потр?йне р?шення: проведення д??цезального Синоду в Рим?, скликання вселенського Собору католицько? Церкви та оновлення кодексу канон?чного права. На ц?й зустр?ч? були присутн? 17 кардинал?в ?, за винятком двох, ус? були ?тал?йцями.

Оф?с особистого секретар?ату папи запросив кардинал?в взяти участь у молитв? веч?рньо? та затриматися п?сля не?, оск?льки Папа повинен оголосити деяк? ц?кав? пов?домлення. Б?льш?сть кардинал?в були не надто уважними до ц??? зв?стки, думаючи, що л?тнього в?ку папа захоче провести духовн? роздуми над под??ю навернення святого Павла в день його л?тург?йного згадки та розпов?сти про стосунки з ?ншими християнськими конфес?ями. Т?льки три особи знали про справжн?й зм?ст сл?в, як? мали бути проголошен? того вечора: папа, його особистий секретар та державний секретар кардинал Тард?н?.

Отже, новий папа пов?домив про сво? р?шення деяким кардиналам у кап?тульн?й зал? при базил?ц? святого Павла поза мурами п?сля завершення богослуж?ння в рамках тижня молитов за ?дн?сть християн. Ув?йшовши до базил?ки, в?н пом?тив, що група присутн?х кардинал?в була досить нечисельною ? йшлося передус?м про прелат?в старших в?ком та таких, як? не мали обов’язк?в в римськ?й кур??.

Ця новина про р?шення папи була сприйняти з певною прохолодою з? сторони римсько? кур??. Водночас вона досить швидко облет?ла кожен куток нашо? планети, породжуючи оч?кування та зац?кавлення як серед сильних св?ту цього, так ? серед звичайних мешканц?в. Попередн?й Собор в?дбувся майже сто рок?в назад ? в Церкв? назбиралося чимало питань, на як? потр?бно було знайти адекватну в?дпов?дь.

Новина про скликання Собору була опубл?кована в L’Osservatore Romano за 26-27 с?чня, однак без особливого наголосу. Так, наче йшлося про якусь другорядну под?ю в житт? католицько? Церкви. Хоч вона й була розм?щена на перш?й стор?нц?, однак внизу на мар??нес?, майже схована та в к?лькох словах: «Що стосу?ться проведення Вселенського Собору, в?н, зг?дно думки Свят?шого Отця, ма? нам?р не лише збудувати народ Божий, але також хоче бути запрошенням до Сп?льнот нез’?динених у пошуках ?дност?, до чого прагне так багато душ з ус?х куточк?в земл?».

За проханням Папи ?вана ХХ??? кардинали мали б подати йому у письмовий спос?б ?хн? враження в?д новини про скликання Собору. Такого листа ?з запрошенням було над?слано в?д ?мен? кардинала Тард?н?. Варто згадати, що в?дпов?дей на цього листа над?йшло лише 26 ?з 74. Б?льш?сть ?з них м?стили формальну в?дпов?дь про те, що кардинали отримали текст звернення промови папи. Вс? ?нш?, натом?сть, дотримувалися режиму тиш?.

Одним ?з перших лист?в, у якому висловлювалася п?дтримка такого р?шення, був лист до кардинала Тард?н? в?д Арх??пископа М?лану кардинала Джованн? Батт?ста Монт?н?, датований 2 лютого 1959 року. Цей лист м?стив звернення арх??пископа Монт?н? до М?лансько? д??цез?? в?д 26 с?чня, в якому в?н давав св?й коментар щодо проголошення Свят?шим Отцем Собору. Наведемо лише деяк? важлив? думки, що м?стилися у ньому:

«Наближа?ться ?сторична под?я надзвичайно? ваги. Не под?я, що породжу? ненависть чи терор, якими можуть бути в?йни з? сво?ми надзвичайно жахливим насл?дками. Не под?я, що може мати вплив на пол?тичн? стосунки, якими часто ? швидкоплинн? надзвичайн? людськ? зусилля. Не под?я, що може мати вплив на науков? в?дкриття чи тимчасову вигоду, якими часто ? сумн?вн? надзвичайн? винаходи нашо? цив?л?зац??. Але надзвичайна под?я, сповнена миру та правди. ?сторична под?я, що дивиться у завтрашн?й день. Надзвичайна под?я для народ?в та людських сердець, для Церкви загалом та для усього людства зокрема.

Цей Собор буде великим у вс?х розум?ннях цього слова. Н?чого схожого до цього часу Церква ще не мала за двадцять стол?ть сво?? ?стор??. Великим як за чисельн?стю, так ? за духовним ?днанням. Великим за всеохоплюючою ?дн?стю сво?? ??рарх??. Великим за вселенськ?стю свого вим?ру через залучення всього св?ту як географ?чного так ? цив?льного. ?стор?я в?дкрива?ться нашим поглядам за посередництвом великих та стол?тн?х бачень. Христова Церква постане перед нами з?браною довкола ?диного справжнього пастиря, в?кар?я ?вангельського Доброго Пастиря. Вона в?дкри? сво? двер?, запрошуючи та оч?куючи на загублене стадо, яке, можливо, буде готовим до доленосного великого повернення».

Оп?сля першого моменту загально? неспод?ванки, почалися попередн? кроки з п?дготовки до Собору. Хоча, варто зауважити, що так? кроки були досить пов?льними. Буде справедливим, однак, згадати ? про те, що два безпосередн?х попередники Папи ?вана ХХ??? – П?й Х? та П?й Х?? – розпочали процедури ?з досл?дження умов та обставин з метою п?дготовки до скликання Собору в 1923 та в 1949 роках в?дпов?дно. Однак так? плани не д?йшли до свого лог?чного завершення. Причиною цьому були под?? в м?жнародн?й пол?тиц? тих рок?в ?, як насл?док, боязнь того, що можливий Собор доведеться перервати, як це сталося в часи Папи П?я ?Х п?д час проведення Першого Ватиканського Собору (1869-1870).

Джерела:

Piero Doria, Storia del Concilio ecumenico vaticano II;
Michele Antonio Corona, Il Concilio Vaticano II spiegato a tutti;
Marco Pietro Giovannoni, Introduzione al Concilio Vaticano II.