杏MAP导航

о. Андр?й Твердохл?б

Попереднього разу ми коротко розглянули ?стор?ю проведення Собор?в в першому тисячол?тт? та в пер?од середньов?ччя, в?д IV до XIV стол?ття. Дал? продовжу?мо це ?сторичне вивчення та досл?дження причин скликання Собор?в в пер?од в?д XV стол?ття ? до нашого часу. Оск?льки нас ц?кавлять виключно причини, задля яких в?дбувалося скликання цих Собор?в, матимемо лише короткий огляд цих ?сторичних под?й, не заглиблюючись безпосередньо в ?хн?й переб?г, т?льки поглянувши на них в св?тл? наших передач задля того, щоб краще розум?ти ?? Ватиканський Собор.

Собори у XV та XVI стол?ттях

До Собор?в, що в?дбулися в середовищ? зах?дного християнства та визнаються Римом, зараховуються наступн? Собори, проведен? в XV та XVI стол?ттях: Собор у Констанц? (п?вденна Н?меччина, 1414-1418); Собор у Базел?, Феррар? та Флоренц?? (1431-1439); V Латеранський Собор (1512-1517).

Пров?дною темою, задля вир?шення яко? вони скликалися, було зрозум?ння рол? папства та в?дносини Папи ?з Собором. На Флорент?йському Собор? була розвинута думка, що зародилася ще на ?? Л?онському Собор? (1274) стосовно об’?днання ?з Церквою в?зант?йською традиц??. Водночас цей Собор зробив внесок в часткове розум?ння на Заход? богословсько? та культурно? ц?нност? сх?дного християнства. 6 липня 1439 року було п?дписано декрет Laetentur coeli, в якому йшлося про повне возз’?днання «грек?в» ? «латинян». Под?бн? висновки щодо ?дност? були досягнут? з сир?йцями, коптами та в?рменами. Досягнення тако? ?дност?, однак, не привело до бажаного тривалого результату. Церква на Сход? переживала натиск турк?в та, зрештою, захоплення Константинополя у 1453 роц?.

В середин? XVI стол?ття було скликано Тридент?йський Собор (1545-1563), як в?дпов?дь католицько? Церкви на протестантську реформац?ю. На цьому Собор? в?дбулося поглиблене богословське вивчення та досл?дження тем, як? були порушен? протестантськими реформаторами, уточнюючи та пробуючи зрозум?ти способи наближення до християнства, враховуючи культурний та рел?г?йний контекст того часу. Тридент?йський Собор стверджу?, що наблизитися до Христа можливо не лише через Святе Письмо, але ? через пропов?дь ?вангел?я.

Собори XV та XVI стол?ть в?дбуваються в Церкв? в той час, коли ?вропа проходить через пер?од формування та орган?зац?? нац?й у сучасн? держави. Тому перед Церквою загалом, та зокрема перед папою римським, постало питання пошук?в нових способ?в, щоб стати загальним ор??нтиром в такому зах?дному св?т?, який вже б?льше не був об’?днаний в ?дину пол?тичну систему.

Протестантська реформац?я та зародження нових конфес?й зробили внесок в ?дентичн?сть нац?й та сучасних держав, як?, в свою чергу, визначаються в?дпов?дно до в?роспов?дання як держави католицьк?, лютеранськ?, реформаторськ?… Тридент?йський Собор не обмежився лише визначенням та уточненням доктринальних аспект?в, але також запустив важливий процес душпастирського оновлення, п?дкреслюючи роль ?пископ?в та священник?в. Зм?ни, що ?х запропонував цей Собор, по р?зному були сприйнят? в р?зних католицьких кра?нах, а ?хн? сприйняття м?сцями в?дбувалося надто пов?льно.

Ситуац?я у св?т? перед Ватиканськими Соборами

П?сля французько? революц?? кра?ни ?вропи почали впроваджувати в життя сво?х сусп?льств так? критер?? та правила, що б?льше не базувалися на в?р?, але на рац?онал?зм? та були в?дмежован? в?д влади Церкви. Модель християнського св?ту, яка мала сво? кор?ння в ?сторично далекому, константин?вському християнств?, прийшла до поступового занепаду. Пояснити це можна двома причинами: через наявн?сть р?зних конфес?й рел?г?я перестала бути тим гарантом, що забезпечував мирне сп?вжиття; науков? досл?дження про людину, св?т та сусп?льство б?льше не опиралися на ексклюзивний авторитет Церкви.

?сторичний пер?од в?д 1789 року (французька революц?я) до 1848 року (весна народ?в) позначився в ?вроп? процесом, що сформував модель л?берально? держави. Така державна модель передбачала розмежування м?ж безпосередньо державою та Церквою. Зрештою, така модель згодом була перейнята ус?ма ?ншими державами св?ту. Церковна ??рарх?я в?дчувала так? зм?ни та пояснювала ?х як в?дкинення Бога. Кр?м того, так? процеси досить часто супроводжувалися антиклерикальним та антихристиянським зм?стом.

Впродовж тривалого понтиф?кату Папи П?я IX (1846-1878, тобто 31 р?к ? 236 дн?в) засуджувалися теоретики л?берально? держави та в?дстоювалося право на життя конфес?йно? держави. Католицька Церква була переконана, що жодне сусп?льство ? жодний м?жнародний порядок не матиме можливост? втриматися, якщо не буде базуватися на правд?. А гарантом тако? правди, з огляду на ?? божественну м?с?ю, ? лише католицька Церква.

? Ватиканський Собор (1870) був скликаний власне серед таких сусп?льних зм?н, щоб обдумати та п?дсилити спос?б католицького погляду на можлив?сть наближення до християнства в контекст? кризи християнського сусп?льства.

Незважаючи на те, що ? Ватиканський Собор був противником та в?дкинув л?беральн? теор??, було б помилкою вважати, що цей Собор загалом був противником модерност?. Папа, який в?дкидав свободи  в тому розум?нн?, як вони були стверджен? починаючи в?д французько? революц??, зум?в за допомогою ? Ватиканського Собору показати, що Церква також ? структурою, в як?й присутня свобода. Такого розум?ння вдалося досягнути за допомогою двох важливих р?шень. По перше, було уточнено роль папи як оч?льника Церкви, який в жодному раз? не залежав в?д ?нших держав ? який мав доктринальний авторитет. По друге, було вказано на визначальну роль у сп?вв?дношенн? м?ж розумом та в?рою.

В дан?й передач? ми продовжили вивчення та досл?дження причин скликання Собор?в в XV та XVI стол?ттях. А також почали розглядати контекст, в якому перебували Церква та сусп?льство напередодн? скликання ? Ватиканського Собору. Наступного разу ми продовжимо вивчення причин скликання та р?шень, прийнятих п?д час проведення ? Ватиканського Собору, для того щоб краще зрозум?ти як у Церкв? розвивалося розум?ння необх?дност? проведення Собор?в загалом, та чому ?? Ватиканський Собор сутт?во в?др?зня?ться в?д попередн?х Собор?в.

Джерело: Marco Pietro Giovannoni, Alessandro Cortesi. Introduzione al Concilio Vaticano II. Padova: Edizioni messaggero, 2022. (сс. 22-24).