杏MAP导航

о. Андр?й Твердохл?б

Попереднього разу ми продовжили розгляд причин скликання Собор?в протягом двох тисячол?ть християнства, зокрема зупинилися на Соборах, скликаних у XV та XVI стол?ттях. Також ми почали розглядати той контекст, в якому перебували Церква загалом та сусп?льство зокрема напередодн? скликання ? Ватиканського Собору. Продовжимо досл?джувати причини скликання та прийняття р?шень п?д час ? Ватиканського Собору, для того щоб краще зрозум?ти як у Церкв? розвивалося розум?ння необх?дност? проведення Собор?в загалом, та чому ?? Ватиканський Собор сутт?во в?др?зня?ться в?д попередн?х.

Р?шення, прийнят? на ? Ватиканському Собор?

Отже стосовно рол? папи римського в управл?нн? Церквою, ? Ватиканський Собор в?дновив ?дею, про яку говорилося на Ферраро-Флорент?йському Собор?, стверджуючи що папа ма? пряму та безпосередню юрисдикц?ю над кожною д??цез??ю. Йдеться про досить вагомий елемент, якому ми сьогодн? можемо не надавати тако? важливост?, однак який насправд? був фундаментальним на час проведення Собору у Флоренц??, оск?льки уточнював та впорядковував стосунки м?ж св?тською владою та Церквою. В такий спос?б було завершено стол?тн? дискус?? щодо призначень ?пископ?в та рол? державно? влади в церковному житт?.

В?дносно рол? папи як вчителя в?ри, ? Ватиканський Собор проголосив, що коли папа римський промовля? ex cathedra, виконуючи сво? обов’язки вчителя ? пастиря вс?х християн щодо питань в?ри та морал?, то в?н користу?ться особистою непомильн?стю, яка не залежить в?д згоди ?нших, а також в?д згоди Собору. Таке р?шення було кульм?нац??ю процесу ?дентиф?кац?? католицько? Церкви, яку очолю? папа римський, у в?дпов?дь на секуляризац?ю та под?л ?нших, зокрема протестантських, Церков.

Стосовно питання в?дносин м?ж розумом та в?рою, то ? Ватиканський Собор п?дтвердив, що розум спроможний досягти певне знання про Бога. Розум ? природньою дорогою до п?знання Бога, однак не до п?знання ц?лковито? правди Божо? та?мниц?, яке можливе лише через об’явлення. ?з можливост? природнього п?знання Бога походить також природня можлив?сть п?знання людини.

Цими р?шеннями Церква визнавала те, чого ?й не могли гарантувати держави ? в такий спос?б вона ставала автономною в сфер? внутр?шньо? орган?зац?? та в сфер? знання як держав, так ? сучасно? науки, як? б?льше не визнавали ?? влади.

? Ватиканський Собор не прийняв жодного р?шення стосовно сприйняття л?беральних режим?в чи автоном?? науки, однак визнав, що Церква ма? право на захист та власну автоном?ю.

До прийняття таких р?шень довелося вдаватися п?сля тривалих та, ?нколи, достатньо жвавих дискус?й. Тягар цих дискус?й залишив глибок? рани як у внутр?шньому житт? само? Церкви, так ? у стосунках з? св?том. У в?дносинах з? св?том Церква д?яла як автономний орган, однак поступово прийшла до думки, що вона ? самодостатньою ? в?докремленою в?д ?стор?? св?ту. Не були сприйнят? ц?нност? свободи сов?ст?, що ? основою л?берально? держави; вони радше сприймалися як свобода робити помилки, заперечення Бога та вседозволен?сть.

У в?дносинах ?з наукою, провалля лише зб?льшувалося, аж до того, що були створен? дв? протилежн? культури: католицька культура, що пропов?дувала християнську в?ру через культурну експрес?ю; та св?тська культура. Д?алог м?ж цими двома культурними св?тами був неможливий, а нав?ть заборонений з обох стор?н.

З одного боку Церква посилилась, але з ?ншого – обмежила сво? поле д?яльност? та впливу ?, в?дпов?дно, залишилася чужою п?д час зм?н, що в?дбувалися у св?т?. Для прикладу, за невеликими винятками, не були зрозум?лими та належно сприйнятими глибинн? процеси ?ндустр?ал?зац??, що мали вплив на зм?ну роб?тничого св?ту та на м?ста. З ?ншого боку, св?т продовжував дорогу сво?? орган?зац?? в пол?тичн?й, економ?чн?й та науков?й сферах ?, водночас, проходив через так? поважн? виклики та кризи, як? лише п?дтверджували найтемн?ш? прогнози церковно? влади.

Секуляризац?я в ХХ стол?тт? та см?ливий погляд Церкви у майбутн?

?? Ватиканський Собор проводиться в Церкв? в той час, коли в св?т? в?дбува?ться стр?мка секуляризац?я. Однак в?н, на в?дм?ну в?д ? Ватиканського Собору, пропону? читати так? знаки часу б?льш виважено. Розум?ючи р?зн? негативн? моменти, п?дкреслю? важлив?сть розп?знання також ? позитивних момент?в ? р?зного роду нових можливостей. Зрештою, завершення епохи християнського сусп?льства дозволя? Церкв? почуватися б?льш в?льною. Це ? тими обставинами, що надають безпрецедентн? можливост? для отримання ново? енерг??, занурюючись у свою традиц?ю та переосмислюючи ??, повертаючись до джерел в?ри: в?дкриття заново Христового ?вангел??, патристично? традиц??, л?тург??. По сут?, Церква отримала можлив?сть в новий спос?б в?дкрити для себе те, що пережила протягом перших трьох стол?ть. В той час, коли християнство не те, що не було оф?ц?йною рел?г??ю, але й взагал? не було визнаною рел?г??ю, а перв?сна Церква не користувалася жодними прив?леями, а навпаки, зазнавала пересл?дувань та гон?нь.

Однак ?? Ватиканський Собор не зупиня?ться лише на цьому. Дивлячись в майбутн? кр?зь призму пророчого погляду, Собор вда?ться до ще б?льш радикальних п?дход?в. В?н см?ливо впроваджу? Церкву в безпосередн? глобал?зац?йн? процеси, занурюючи ?? також в ?сторичн? зм?ни, що характеризу?ться завершенням епохи першост? та центральност? зах?дно? культури ?, водночас, кризою сучасност?. Саме тому можна стверджувати те, що проведення ?? Ватиканського Собору ? справд? епохальною под??ю – под??ю ?сторично? ваги в житт? Церкви у ХХ стол?тт?. Собор фактично сформував критер?? для глибоко? реформи в середин? само? Церкви, в ?? структурах та п?дготував ?? до тепер?шн?х епохальних перем?н.

Отож, цього разу ми досл?джували т? р?шення, що були прийнят? п?д час проведення ? Ватиканського Собору, а також поглянули на те, якою була ситуац?я в св?т? та Церкв? у ХХ стол?тт?. Наступного разу ми розглянемо детальн?ше т? виклики, що постали перед св?том напередодн? скликання ?? Ватиканського Собору ? як католицька Церква наважилася використовувати р?зн? кризов? моменти як можлив?сть пропов?дувати св?тов? Христове ?вангел?? в нових умовах, новими способами та серед нових виклик?в.

Джерело: Marco Pietro Giovannoni, Alessandro Cortesi. Introduzione al Concilio Vaticano II. Padova: Edizioni messaggero, 2022. (сс. 24-27).