?? Ватиканський Собор - новий подих Церкви. Слово ?вана ХХ??? в день в?дкриття

Церква

?? Ватиканський Собор - новий подих Церкви. Слово ?вана ХХ??? в день в?дкриття

У цьому випуску детальн?ше розглянемо ?навгурац?йну промову святого ?вана ХХ???, якою в?н 11 жовтня 1962 року в?дкрив працю Другого Ватиканського Собору.

о. Андр?й Твердохл?б

У попередн?й передач? ми розпов?ли про день урочистого в?дкриття ?? Ватиканського Собору та почали розглядати промову Папи ?вана ХХ???, виголошену цього дня в базил?ц? святого апостола Петра. У даному випуску ми детальн?ше зупинимося над р?зними частинами ц??? промови та спробу?мо зрозум?ти в чому поляга? ?? важлив?сть та вплив не т?льки на розвиток зас?дань Собору, але й подальший розвиток вс??? католицько? Церкви.

Ауд?оверс?я

?навгурац?йна промова, якою Папа ?ван ХХ??? в?дкрив ?? Ватиканський Собор, розпочина?ться словами «Рад?? Мати Церква» (Gaudet mater Ecclesia). ? б?льш?сть досл?дник?в того церковного пер?оду вважають цю промову найважлив?шою працею усього понтиф?кату Папи Ронкалл?. Без переб?льшення можна сказати, що вона стала серцем дня урочистого в?дкриття Собору, у як?й папа запропонував основн? напрямн? для його проведення. Ц??ю промовою в?н не обмежувався лише урочистим в?дкриттям першо? робочо? сес?? Собору, але задавав нового стилю на час вс?х сес?йних зас?дань. Говорячи про зм?ну стилю, ма?ться на уваз? не щось зовн?шн?, але глибоке переосмислення та сприйняття Церкви, як Божо? ?нституц?? та нов? способи у ставленн? до ?нших та до ново? реальност? у св?т?. Слова Папи ?вана ХХ??? на початку Собору заохочують до пошуку нових координат та можливостей бути Церквою ? бути християнами у св?т?.

У сво?й промов? папа спершу п?дкреслив важлив?сть вселенських собор?в у житт? Церкви. А тод? пригадав як у нього народилася думка про скликання ?? Ватиканського Собору:

“Вперше прийшла мен? думка про цей Собор досить неспод?вано ? в подальшому пов?домив ?? простими словами Священн?й Колег?? Отц?в Кардинал?в того знаменного 25 с?чня 1959 року, у свято навернення святого Павла в його патр?арш?й базил?ц? на вулиц? Ост??нзе. Т?, хто почув це неспод?ване оголошення, були зворушен? до глибини свого серця […]. Через деякий час уже по всьому св?ту зростало неабияке зац?кавлення ц??ю под??ю. Наст?льки, що багато людей почало з нетерп?нням оч?кувати в?дкриття та проведення Собору.”

Дал?, у сво?й промов?, папа п?дкреслю? наступне:

“Впродовж цих трьох рок?в було докладено чимало зусиль та прац?, щоб належним чином приготувати Собор. Так, щоб в?н м?г детально та якнайширше досл?дити, в якому стан? в нашу епоху перебува? в?ра, рел?г?йн? практики, становище християнсько?, ? насамперед, католицько? сп?льноти.”

Папа ?ван ХХ??? згаду?, що «цей вселенський Собор проводиться саме в той час, коли для цього склалися сприятлив? обставини». Хоча й в?дкрито критику? повед?нку тих, хто поводиться як пророки загибел? та «завжди в усьому вбачають негатив, так наче б уже близько був к?нець св?ту».

“Часто трапля?ться так, як ми пересв?дчилися п?д час щоденного виконання апостольського служ?ння, не без кривди для наших вух, доводиться чути голоси деяких ос?б, як? хоч ? сповнен? рел?г?йним завзяттям, однак оц?нюють факти та под?? без достатньо? об’?ктивност? та розважливого судження. У тепер?шн?х обставинах людського сусп?льства так? особи не здатн? бачити щось ?нше, як лиш ру?ну та лихо. Вони поширюють таку думку, що наш? часи, в пор?внянн? з минулими стол?ттями, ? г?ршими. Вони поводяться так, наче не мали б чому повчитися в ?стор??, яка ? вчителькою життя, ? так, наче в часи попередн?х Собор?в все в?дбувалося легко та гладко в тому, що стосу?ться християнсько? доктрини, морал? та свободи Церкви. Нам доводиться р?шуче не погодитися ?з такими пророками загибел?, як? завжди в усьому вбачають негатив, так наче б уже насувався к?нець св?ту.”

Оп?сля думка папи ? спрямована до ус?х тих ?пископ?в, як? звершують сво? ?пископське служ?ння в таких кра?нах як Китай, СРСР та в кра?нах поза зал?зною зав?сою. До ?пископ?в, як? зазнають на соб? р?зного роду приниження людсько? г?дност?: виключен? ?з сусп?льного життя, ув’язнен?, пересл?дуван?. ? для частини таких ?пископ?в справд? було неможливо прибути до Риму, щоб взяти участь в ?? Ватиканському Собор?.

“Признаюся, що сьогодн? в?дчуваю великий б?ль у мо?му серц? через те, що пом?ж вами браку? чимало дорогих мен? Пастир?в Церкви, як? через в?ру в Христа закут? в кайдани або ж яким заважають прибути ?нш? перешкоди. Пам'ять про них спонука? нас п?дносити до Бога наш? палк? молитви. В кожному раз?, не без над?? та велико? вт?хи, сьогодн? можемо спостер?гати той факт, що Христова Церква, врешт? зв?льнена в?д р?знор?дних св?тських перешкод минулих в?к?в, може ?з цього ватиканського храму, немов ?з друго? апостольсько? Св?тлиц? Тайно? Вечер?, через вас та завдяки вам п?днести св?й голос, сповнений владою та величчю.”

Основною та важливою точкою Собору для Папи ?вана ХХ???, була «священна скарбниця християнсько? доктрини», яку потр?бно не лише зберегти, але, передус?м «передати в найб?льш ефективний спос?б». «Ця доктрина – продовжу? папа – охоплю? усю людину, що склада?ться як ?з душ?, так ? з т?ла. ? нас, як? прожива?мо на ц?й земл?, зобов’язу? прямувати як паломники до небесно? батьк?вщини». Отож, ?? Ватиканський Собор для Папи ?вана ХХ??? повинен мати першим завданням «збереження та передання в ц?л?сност?, без втрат та спотворень, католицько? доктрини, яка незважаючи на труднощ? та суперечки, стала сп?льним надбанням усього людства». Папа застер?гав:

“Ми не повинн? лише збер?гати цей ц?нний скарб, так наче ми турбу?мося т?льки про його стародавн?сть […]. Потр?бно, щоб ця доктрина, ч?тка та незм?нна, з якою нам належить в?рно погоджуватися, була поглиблювана та виражена в?дпов?дно до того, як цього вимага? наш час. Чимось одним ?, зрештою, скарбниця В?ри, тобто т? правди, що м?стяться у наш?й високодостойн?й доктрин?, а чимось ?ншим ? спос?б, у який ц? правди проголошуван?. При цьому завжди збер?гаючи той самий зм?ст ? значення.”

Говорячи про р?зного роду фальшив? доктрини, як? також присутн? в модерному св?т?, Папа ?ван ХХ??? вдавався до «медицини милосердя»: «Оск?льки в тепер?шньому час? Церква Христова в?дда? перевагу використовувати медицину милосердя, зам?сть брати на озбро?ння сувор?сть, думаю, що нам сл?д рухатися в напрямку потреб сьогодн?шнього часу та ч?тк?ше висловлювати ц?нн?сть Христового вчення, ? менше осуджувати».

Завершальним закликом у ц?й промов?, був заклик до ?дност? ус?х християн. Папа, зокрема, звернув увагу на таке:

“На жаль, уся сп?льнота християн ще не досягла повн?стю та досконало ц??? видимо? ?дност? у правд?. Католицька Церква вважа? сво?м обов’язком активно трудитися для того, щоб зд?йснилося велике та?нство тако? ?дност?, яку ?сус Христос так гаряче випрошував в сво?х молитвах до Небесного Отця.”

Отож у дан?й передач? ми зупинилися над деякими моментами промови Папи ?вана ХХ???, виголошено? в день урочистого в?дкриття ?? Ватиканського Собору. Однак цього дня, 11 жовтня 1962 року, папа виголосив також ?ншу промову. Промову, до яко? в?н не готувався так, як до ц???, виголошено? вранц?. Промову, яка народилася спонтанно, споглядаючи великий натовп в?рних, що ввечер? з?бралися на площ? перед базил?кою Святого Петра в Рим? при м?сячному сяйв?. Промову, п?сля ознайомлення з якою ста? ще б?льше зрозум?ло, чому Папу ?вана ХХ??? називали «добрим» та «лаг?дним» папою. ? про цю промову ми поговоримо наступного разу.

______________________

Джерела: Marco Pietro Giovannoni, Alessandro Cortesi. Introduzione al Concilio Vaticano II. Padova: Edizioni messaggero, 2022. c. 67.

Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 85-87.

11 листопада 2023, 17:17