II Ватиканський Собор – новий подих Церкви. Перш? непорозум?ння та вир?шення
о. Андр?й Твердохл?б
Попередн?ми разами ми говорили про в?дкриття ?? Ватиканського Собору 11 жовтня 1962 року та про дв? промови святого Папи ?вана ХХ???, виголошен? того дня: перша, ?навгурац?йна, була в урочистий спос?б проголошена вранц? перед ус?ма соборовими отцями в базил?ц? святого апостола Петра, а друга, що ув?йшла в ?стор?ю п?д назвою «Промова при м?сячному сяйв?», була спонтанно проголошена ввечер? з в?кна Апостольського палацу, в?дпов?даючи на присутн?сть велико? к?лькост? молодих людей, що заповнили площу перед базил?кою. В ц?й статт? звернемо нашу увагу на деяк? перш? непорозум?ння, що виникли на початку Собору.
Очевидно, коли йдеться про таке велике з?брання, де присутн? понад дв? тисяч? учасник?в, як? прибули з р?зних кра?н св?ту, маючи свою ?стор?ю, культуру та традиц??, уникнути непорозум?нь неможливо. Саме тому важливо ?х не ?гнорувати, але шукати способи ?хнього вир?шення. Вже перш? дн? Собору були позначен? деякими кроками, що назовн? виглядали незначними, однак як? мали важлив? насл?дки.
Питання «першост?»
Питання першост? м?ж патр?архами та кардиналами стало причиною першого та справжнього непорозум?ння. Впродовж ?стор?? проведення ус?х попередн?х Собор?в оч?льники чотирьох патр?арших ос?дк?в (Константинопольського, Олександр?йського, Ант?ох?йського та ?русалимського) йшли одразу ж п?сля папи. Однак уже п?д час проведення ? Ватиканського Собору патр?архи зайняли м?сце п?сля кардинал?в. Основним захисником прерогатив сх?дних патр?арх?в був мелх?тський Ант?ох?йський патр?арх Максим IV Сай?х. В?н протестував проти такого критер?ю розпод?лу м?сць п?д час соборових зас?дань, в?дпов?дно до якого надавалася перш?сть кардиналам перед патр?архами сх?дних Церков. Сл?д зауважити, що об’?ктом такого протесту не були форми чи правила етикету. В?дстоюючи це питання, патр?арх Максим IV наводив глибинн? еклез?олог?чн? та екумен?чн? причини. Якщо кардинали, як? ? сп?вроб?тниками папи римського, випереджають у першост? патр?арх?в, то це вигляда? так, наче римська Церква не визна? перед патр?аршими Церквами ?хнього простору та ?хньо? ?дентичност?, що мають сво?ю основою стародавню ?стор?ю. Патр?арх доводив, що тут йдеться про питання ц?нност? Церков, що не належать до латинсько? традиц??, тобто пом?сних Церков та про питання екумен?зму. Говорячи про питання першост? м?сць на соборов?й асамбле?, йшлося радше про можливе зближення пом?ж Церквами: якщо сх?дн? нез’?динен? патр?арш? Церкви в майбутньому матимуть бажання повернутися в лоно вселенсько? католицько? Церкви, то вони повинн? п?дпорядкуватися римськ?й Церкв? чи ?дн?сть Христово? Церкви означа? радше визнання р?зних ?дентичностей, прямуючи до сп?льного сопричастя?
Патр?арх Максим IV брав участь у вс?х чотирьох зас?даннях Собору, п?д час яких виголошував сво? допов?д? французькою мовою, зам?сть латинсько?. Незважаючи на св?й похилий в?к (в 1962 роц? йому виповнилося 84 роки), в?н досить часто брав слово, стаючи на захист р?зних справ. Окр?м питань, згаданих в ц?й передач?, в?н також закликав до примирення м?ж католицькою Церквою та сх?дними православними Церквами, а також активно захищав сх?дн? християнськ? традиц??. Його в?ддан?сть та посл?довн?сть зайнят?й позиц?? викликали велику повагу серед православних спостер?гач?в, присутн?х на Собор?.
Як згаду? у сво?й книз? П’?ро Дор?я (Piero Doria) вперше цей патр?арх звернувся з приводу питання першост?, написавши довгого листа до Папи ?вана XXIII ще 8 жовтня 1959 року. Однак цей лист залишився без в?дпов?д?. Тод? 20 вересня 1962 року, менше ан?ж за м?сяць до в?дкриття Собору, цей же патр?арх написав листа до монсеньйора Пер?кла Фел?ч?, генерального секретаря Собору. В цьому лист? в?н наводить причини на захист свого твердження, зокрема посила?ться на канони перших вселенських собор?в, зг?дно яких сх?дним патр?архам належить перше м?сце п?сля папи. Однак ? така спроба не мала бажаних насл?дк?в. В?дпов?дно до Регламенту Собору (арт. 24), патр?архи в урочист?й процес?? йшли п?сля кардинал?в та перед архи?пископами.
Питання використання латинсько? мови
П?д час п?дготовчих роб?т перед Собором було вир?шено, що латинська мова ? ?диною мовою для використання на соборових зас?даннях. Однак не вс? ?пископи мали достатн? знання ц??? мови в так?й м?р?, щоб мати можлив?сть виступати та розум?ти вс? л?нгв?стичн? та богословськ? тонкощ?.
Вже згаданий патр?арх Максим IV також в категоричний спос?б в?дкидав обов’язков?сть говорити латиною. Саме розум?ючи його позиц?ю, що сх?дн? Церкви не повинн? п?дпорядковуватися римськ?й Церкв?, а радше перебувати з нею у сопричаст?, ста? зрозум?лим ? те, чому в?н в?дкинув можлив?сть говорити на ?? Ватиканському Собор? латиною. Його позиц??ю було бажання запоб?гти засво?нню римо-центрично? еклез?олог??, тому в?н ч?тко вказував, що католицька Церква це не те саме що й римська Церква.
М?келе Антон?о Корона в сво?й книз? наводить слова, записан? в щоденнику арабського ?пископа Неоф?тоса Еделб? (Nèophytos Edelby), який на Собор? був богословським експертом в?д мелк?тсько? Церкви. Що стосу?ться питання використання латинсько? мови, то цей ?пископ згаду? полум’яну промову свого патр?арха Максима IV. Зокрема в?н пише наступне: «Патр?арх Максим IV ще перед Собором наполягав у розмов? з генеральним секретарем монсеньйором Фел?че, щоб соборов? отц? могли використовувати якусь живу мову, обрану ними у в?льний спос?б з пом?ж 4 чи 5 мов, що ? найб?льш використовуваними на м?жнародних конгресах. Не отримавши адекватно? в?дпов?д?, в?н представив дане питання перед папою». ? дал? Еделб? циту? слова патр?арха: «Собор без сумн?ву повинен мати оф?ц?йну мову; ? ? природньо, що такою оф?ц?йною мовою буде латина. Однак поруч ?з ц??ю оф?ц?йною мовою необх?дно, щоб ?пископи, як? не ? здатн? достатньо добре висловлюватися ц??ю мовою, могли б користуватися одн??ю ?з мов, як? на сьогодн? визнан? як ун?версальн?. Чому ми ма?мо виключати ?з д?алогу наступник?в апостол?в, як? мають, з Божого права, здатн?сть управляти та навчати, ? зарезервувати таке право для знавц?в латини, багато з яких можуть не бути наступниками апостол?в?».
Отже в дан?й передач? ми звернули нашу увагу на т? перш? кроки, що ?х робили учасники ?? Ватиканського Собору. Кроки, як? часто були пов’язан? ?з р?зного роду викликами та непорозум?ннями серед присутн?х представник?в р?зних кра?н, культур та традиц?й. Виклики, на як? соборов? отц? не боялися вказувати та сп?льно шукати вир?шення, враховуючи ?дн?сть у в?дм?нност? вс??? Христово? Церкви. Наступного разу ми б?льш детально розглянемо призначення член?в соборових ком?с?й серед учасник?в Собору.
______________________
Джерела: Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 85.
Michele Antonio Corona, Il Concilio Vaticano II spiegato a tutti. Fondazione OasiApp, 2022. с. 33-34.
Marco Pietro Giovannoni, Alessandro Cortesi. Introduzione al Concilio Vaticano II. Padova: Edizioni messaggero, 2022. c. 67-68.
