杏MAP导航

о. Андр?й Твердохл?б

Зосередившись попереднього разу на промов? Папи Павла VI в день в?дкриття другого соборового пер?оду, словах, що стали програмою подальшого розвитку ?? Ватиканського Собору, переходимо до розгляду переб?гу ц??? сес??, знайомлячись ?з пропозиц?ями соборових отц?в, прийнятими остаточними р?шеннями та под?ями, що в?дбувалися у св?т? впродовж цього соборового пер?оду.

Для початку статистична ?нформац?я. Другий соборовий пер?од тривав в?д 29 вересня до 4 грудня 1963 року. В?дкрит? збори, в яких брав безпосередню участь Папа Павло VI, в?дбулися 29 вересня та 4 грудня, тобто в день в?дкриття та в день закриття ц??? сес??. П?д час соборових дискус?й загалом взяли слово 614 отц?в, представивши допов?д? на р?зн? теми (323 про Церкву, 149 про ?пископ?в та д??цез??, 142 про екумен?зм). Також було представлено 849 письмових зауважень. Пом?тною под??ю п?д час цього соборового пер?оду була присутн?сть вперше спостер?гач?в мирян, участ? яких сильно бажав папа. Йдеться лише про призначених чолов?к?в, як? в свою чергу подали запит про участь також ? ж?нок. Тому починаючи в?д третього соборового пер?оду, будуть присутн? ? спостер?гачки. Ще одн??ю новинкою було те, що окр?м богослуж?нь в латинському обряд?, в?дбувалися богослуж?ння й в ?нших обрядах, як от амброз?анський; копто-александр?йський; в?зант?йсько-румунський; в?зант?йсько-укра?нський; в?зант?йсько-грецький; ант?ох?йський марон?тський; халдейський; сиро-малабарський та ?нш?.

Чимало досл?дник?в ?? Ватиканського Собору погоджуються ?з тим, що його друга сес?я була найважлив?шою серед ус?х ?нших. Однак, збираючись брати участь у другому соборовому пер?од?, чимало ?пископ?в, прямуючи до Риму, запитували себе: чого прагне Папа Павло VI? Як ми уже зна?мо, впродовж першого м?жсес?йного пер?оду в католицьк?й Церкв? в?дбулися значн? зм?ни – було обрано нового папу римського. ? хоч кардинал Монт?н? неодноразово виступав п?д час першого соборового пер?оду, чимало ?пископ?в перебували в нев?домост? щодо його повед?нки тепер уже в якост? наступника апостола Петра.

Проте новообраний папа бажав надати Собору таких ознак, як свобода у вибор? та зр?л?сть в колег?альност?. Впродовж другого соборового пер?оду Папа Павло VI обрав позиц?ю, схожу до т???, яку мав його попередник Папа ?ван ХХ??? п?д час першого соборового пер?оду восени 1962 року. Його втручання в переб?г соборових зас?дань було м?н?мальним. Окр?м двох виступ?в, як? в?н мав п?д час в?дкриття та закриття ц??? соборово? сес??, Папа Монт?н? жодного разу б?льше не втручався в соборовий процес.

Соборова асамблея ще не була готовою до тако? автоном?? та зр?лост?, щоб пост?йно не оглядатися на авторитет папи римського. Призначивши чотирьох кардинал?в до Презид?? Собору, Папа Павло VI обрав в?дсторонену позиц?ю споглядання за переб?гом соборових зас?дань. Водночас в?н активно ц?кавився тим, як в?дбувалися дискус?? та як? пропозиц?? подавалися п?д час збор?в. В такий спос?б в?н бажав заохотити ус?х соборових отц?в до щирого та в?двертого д?алогу пом?ж собою. Ця його позиц?я в жодному раз? не була мотивована незац?кавлен?стю Собором, але мала на мет? дозволити ус?м, як в?н сам казав «крокувати власними ногами». В?н з великою уважн?стю стежив за тим, як проходять соборов? зас?дання, вивчаючи схеми документ?в та зустр?чаючись ?з соборовими отцями поза загальними зборами. Все, що стосувалося соборових роб?т, в?н ц?лковито дов?ряв наступним призначеним органам: Презид?? Собору, кардиналам модераторам та координац?йн?й Рад?. Такою ж широкою автоном??ю користувалися ? Соборов? Ком?с??.

Чимало ?пископ?в почувалися розгубленими, тому що ?м бракувало централ?зму, основаного на авторитет?. Однак з плином часу вони зрозум?ли, що така тактика, обрана папою, дозволила д?йти до ф?нальних результат?в ?? Ватиканського Собору. Кожен ?пископ, кожна ?пископська конференц?я, вся соборова асамблея мали можлив?сть пропонувати св?й богословський п?дх?д, погляд чи думку ус?м присутн?м на Собор? отцям. В такий спос?б заохочувалося до широкого та пл?дного вивчення р?зних актуальних питань. Очевидно, що не вс? пропозиц?? врешт? були прийнят?. Документи Собору, як ми ?х бачимо сьогодн?, в окремих сво?х частинах зазнавали сутт?во?, а ?нод? й досить бол?сно? критики та дискус??.

Папа Павло VI, окр?м уже згаданих в попередн?х передачах зм?нах, також вв?в ще одну, досить значну новизну: по?нформован?сть для журнал?ст?в. В?дсутн?сть будь-яких пов?домлень для преси впродовж першо? сес?? Собору породила витоки ?нформац??, що в свою чергу стало причиною для новин б?льш-менш правдопоб?дних та не завжди ц?кавих. Публ?кац?я оф?ц?йного комюн?ке стосовно тем, про як? йшлося на щоденних загальних зборах, дозволили принаймн? частково уникнути дез?нформац??, що провокувала зам?шання.

П?д проводом модератор?в впродовж друго? сес?? Собору в?дбулося передус?м вивчення схеми конституц?? Lumen Gentium, одного ?з найб?льших соборових документ?в, що говорив про Церкву, про ?? сприйняття само? себе, ?? духовних функц?й та ?? орган?зац??. Також були прийнят? невелик? зм?ни до л?тург?чно? конституц??, над якою в переважн?й б?льшост? вже було продискутовано та текст яко? було затверджено п?д час першо? соборово? сес??. Також в?дбулися дискус?? стосовно документа про екумен?зм, щодо якого, однак, велося чимало дебат?в.

Впродовж щоденних дискус?й ?нод? виникали опозиц?йн? бачення, що приводили загальн? збори до безвиход?. Тому, наприклад, п?д час сес?? восени 1963 року було прийняте фундаментальне р?шення, щоб якось послабити досить велику опозиц?ю в рамках дискус?й про Церкву. Так, 15 жовтня кардинал Суененс запропонував в?д ?мен? колег?? презид?? проголосувати за п’ять пункт?в, що ставали предметом найб?льшо? дискус?? та суперечок серед соборових отц?в. Його пропозиц?я передбачала голосування щодо таких питань: 1) ?пископська х?ротон?я ? найвищим ступенем священства? 2) кожен висвячений ?пископ, перебуваючи в сопричаст? ?з папою та ?ншими ?пископами, автоматично ста? також членом колег?? ?пископ?в? 3) колег?я ?пископ?в, будучи наступниками святих апостол?в та перебуваючи в сопричаст? ?з папою, пос?да? найвищу владу в Церкв?? 4) така влада може вважатися владою з Божого права? 5) чи доречно в?дновити пост?йний дияконат як виразне та пост?йне служ?ння? Цих п’ять запитань отримали ствердну в?дпов?дь п?д час голосування 30 жовтня. Голоси на ?хню користь були в?д 2100 щодо першого питання, ? до 1600 стосовно останнього. Тенденц?я соборових отц?в була ч?тко зрозум?лою. Таким чином схема документа про Церкву була передана до Ком?с?? разом ?з цими важливими пропозиц?ями та побажаннями.

Дорог? рад?ослухач?, попереднього разу ми ознайомилися ?з початком другого соборового пер?оду та д?зналися про деяк? новинки, як? запровадив Папа Павло VI. Цього разу ми продовжимо та завершимо розглядати другий соборовий пер?од, д?знавшись про його здобутки, що були досягнут? на час його завершення.

П?сля тривалого пер?оду напруженого та ?нтенсивного д?алогу, пропозиц?й та роздум?в, ?? Ватиканський Собор п?д?йшов до моменту проголошення свого першого документа. 4 грудня 1963 року Папа Павло VI виступив ?з так оч?куваною соборовими отцями промовою щодо затвердження Конституц?? про л?тург?ю. З одного боку, це був перший пл?д сп?льних зусиль ус??? соборово? асамбле?, а з ?ншого – в?дпов?дь на найб?льш актуальне питання. Назва документа латинською мовою звучить як Sacrosanctum Concilium, тобто Священний Собор. Вже з? само? назви можна зрозум?ти, що документ не вказу? на аргумент, про який в ньому йдеться, але про те, що цим документом в урочистий спос?б в?дкрива?ться сезон зр?лих плод?в соборово? прац?. П?д час голосування за цей документ 2147 соборових отц?в в?ддали св?й позитивний голос, четверо проголосували проти, один утримався в?д голосування. Папа Павло VI, проголошуючи цей документ, закликав ?м’я Пресвято? Тройц? та, зокрема, промовив так? слова: «Усе те, що загалом та зокрема встановлено у ц?й Конституц??, сподобалося отцям Собору. А ми, апостольською владою, наданою нам Христом, разом ?з шанованими отцями, у Святому Дус? затверджу?мо, проголошу?мо та постановля?мо. ? те, що було у соборовий спос?б встановлено, наказу?мо, щоб було проголошено на Божу славу». Дана формула, яку буде використано також ? п?д час проголошення ?нших документ?в та над якою теж роздумували, м?стить у соб? папський уряд та, водночас, повну владу над соборовими р?шеннями.

Того ж самого дня також було затверджено декрет про засоби сусп?льно? комун?кац?? – Inter mirifica. Однак тут опозиц?йних голос?в було б?льше: 1960 соборових отц?в в?ддали св?й позитивний голос, а 164 були проти.

У сво?й промов? Папа Павло VI п?дкреслив отриман? результати та працю, яку ще сл?д зробити. Попередив теж ? про те, щоб п?д час впровадження л?тург?чно? реформи не було зловживань чи сумн?вних ?н?ц?атив. Цей документ згодом було взято за основу п?д час реформ, як? впроваджував Папа Павло VI.

Основна частина прац? Собору восени 1963 року була зосереджена над документом про Церкву. Увесь жовтень соборов? отц? були зайнят? вивченням ново? редакц?? проекту De ecclesia. 1 жовтня текст було прийнято як основу для дискус?й. На його користь було в?ддано 2231 голос, а 43 було проти.

Дискус?? розвивалися поступово, покроково роздумуючи над кожним ?з чотирьох розд?л?в, ?з яких складався запропонований проект. Так, в першому розд?л? йшлося про та?нство Церкви в ?стор?? спас?ння, починаючи в?д задуму Отця ? до ?? паломництва на земл?. Другий розд?л роздумував над встановленням церковно? ??рарх?? та над ?пископами, як? покликан? через х?ротон?ю до управл?ння Церквою, будучи в сопричаст? м?ж собою, тобто перебуваючи в колег?альност?. В третьому розд?л? йшлося про Божий народ та в?рних Церкви, про визнання участ? ус?х охрещених в м?с?йн?й д?яльност?. Четвертий розд?л говорив про покликання до святост? як про загальне запрошення для ус?х в?руючих.

В?д 4 до 16 жовтня виступили майже 130 соборових отц?в. Чимало ?з них п?дкреслювали т?сний зв’язок м?ж колег??ю апостол?в та ?пископською колег??ю, як ?хн?х наступник?в. Також були думки стосовно того, що ?пископськ? свячення ? окремою святою тайною. Саме завдяки цьому новий ?пископ бере участь в колег?? ?пископ?в ?з метою та владою не лише уд?ляти та?нства, але також ? для того, щоб навчати та управляти Церквою. Таку владу в?н ма? у м?сцев?й Церкв?, яку очолю?, ?, перебуваючи в сопричаст? з ?ншими ?пископами та папою, також ? стосовно вс??? вселенсько? Церкви.

Деяк? соборов? отц?, в першу чергу прац?вники римсько? кур??, виявляли свою стурбован?сть тим, що коли надати б?льше повноважень колег?? ?пископ?в, може ослабнути авторитет римського папи. Вони дотримувалися т??? думки, що владу управляти ?пископ отриму? п?д час призначення, яке нада? папа, як це вже попередньо неодноразово стверджував Папа П?й XII, а не п?д час ?пископсько? х?ротон??. Кожна ?з позиц?й соборових отц?в покликалася на в?рн?сть традиц??. Не бракувало також ? вза?мних звинувачень у нев?рност? автентичн?й доктрин? Церкви. Звучали також ? думки про те, що Церква повинна бути орган?зована у монарх?чний спос?б, на чол? яко? сто?ть ?? ?диний глава – папа римський. Однак опозиц?я до цього твердження, яка дедал? б?льше зростала, дотримувалася думки, що монарх?чна модель ? застар?лою в сучасному св?т?; натом?сть тепер сл?д в?дновити розум?ння сп?льного усв?домлення, за прикладом того, як це було в перших стол?ттях християнства.

Не об?йшлося без жвавих опозиц?йних дискус?й ? п?д час роздум?в над впровадженням ?нститутуту пост?йного дияконату. ?пископи Церков, у яких сутт?во в?дчувався брак священства, стверджували про те, що ?нститут дияконату ма? повернутися до того стану, як це було в перших в?ках християнства. Тобто, щоб це було пост?йне служ?ння для церковних потреб, а не лише етап п?дготовки до пресв?терства. Ба б?льше, велика частина ?з них говорила про те, що дияконат можна уд?ляти також ? одруженим чолов?кам. Очевидно, що в опозиц?? до такого погляду були т?, хто боявся за послаблення цел?бату для священства.

В?д 4 жовтня в?дбувалися дискус?? щодо теми, яку сам папа вважав першочерговою: стосунки м?ж папою та ?пископами. Те, що не п?ддавалося жодним сумн?вам, це ствердження з? сторони ус?х присутн?х першост? папи. Залишалося лише уточнити та визначити, в який спос?б так? стосунки мали б бути впорядкован?. Церква була ведена колег??ю апостол?в, як? в свою чергу не могли д?яти окремо в?д свого нар?жного каменю, тобто апостола Петра, оск?льки в такий спос?б вони б не були б?льше колег??ю. Водночас ? наступник святого Петра не м?г д?яти окремо, не перебуваючи у стосунках ?з колег??ю апостол?в.

В?д 5 д 15 листопада розглядалися питання, що стосувалися стосунк?в ?пископ?в ?з римською кур??ю; рол? ?пископа-пом?чника; компетентн?сть ?пископських конференц?й; меж? д??цез?й. Серед ус?х дискус?й щодо цих питань, найб?льше запам’ятався виступ мелх?тського патр?арха Максима IV. В?н, зокрема, нагадав асамбле?, що завдання управляти Церквою разом ?з папою належить ?пископам, а не римськ?й кур??. ? саме тому необх?дно провести терм?нову р?шучу реформу вс??? кур??.

В?д 18 листопада до 4 грудня, соборов? отц? дискутували стосовно схеми документу про екумен?зм, про стосунки з юда?змом та про рел?г?йну свободу. Як основу для подальших дискус?й затвердили перших три розд?ли тексту, що стосувалися виключно екумен?зму. Четвертий, щодо в?дносин Церкви ?з ?вреями, та п’ятий, що стосувався рел?г?йно? свободи, були в?дкинут?.

В той час як в?дбувалися соборов? зас?дання, Папа Павло VI протягом жовтня та листопада проводив зустр?ч? з ус?ма зац?кавленими темою ?? Ватиканського Собору. Так, 1 жовтня в?н прийняв на ауд??нц?? журнал?ст?в, акредитованих при Пресбюро Собору. Сп?лкуючись ?з ними, в?н звернув увагу на те велике та непросте завдання, до якого вони ? покликан? – нести усьому св?тов? правдиву та достов?рну ?нформац?ю про цю велику под?ю в житт? Церкви. 17 жовтня Папа Монт?н? прийняв спостер?гач?в в?д православних Церков, англ?кансько? Церкви та протестантських сп?льнот. До них в?н звернувся з? словом вдячност? за те, що прийняли запрошення бути спостер?гачами ? що в такий спос?б поклали початок непростому екумен?чному д?алогу. 29 листопада Папа Павло VI зустр?вся ?з спостер?гачами мирянами, заохочуючи ?х до участ? в якнайширшому поширенн? у св?т? ?вангельсько? благов?ст?.

Отож в дан?й передач? ми розглянули другий соборовий пер?од, що тривав в?д 29 вересня до 4 грудня 1963 року, ознайомилися ?з переб?гом збор?в та пропозиц?ями соборових отц?в та д?зналися про прийнят? остаточн? р?шення. Наступного разу ми розглянемо слова папи в день закриття другого пер?оду, а також д?зна?мося про деяк? под??, що в?дбувалися у св?т? впродовж цього соборового пер?оду.

________________________

Джерела:

Elio Guerriero. Il Concilio Vaticano II. Storia e significato per la Chiesa. Shalom editrice, 2022. с. 32-34.

Michele Antonio Corona, Il Concilio Vaticano II spiegato a tutti. Fondazione OasiApp, 2022. с. 63-65, 69-70.

Giuseppe Alberigo. Breve storia del concilio Vaticano II. Il Mulino, 2021. c. 71-74.

Marco Pietro Giovannoni, Alessandro Cortesi. Introduzione al Concilio Vaticano II. Padova: Edizioni messaggero, 2022. c. 81-83.

Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 109-111.