杏MAP导航

о. Андр?й Твердохл?б

Попереднього разу ми представили думки Папи Павла VI, як? в?н висловив в день завершення свого паломництва до Свято? Земл?, промовляючи до в?рних на площ? Святого Петра та до Колег?? кардинал?в. Ми також звернули увагу на насл?дки, до яких призвела ця подорож, що в?дбулася впродовж другого м?жсес?йного пер?оду ?? Ватиканського Собору, протягом якого в?дбулися також ?нш? важлив? та визначн? моменти.

Друга сес?я Собору досягла добрих результат?в. Однак серед деяких ?пископ?в римсько? кур??, як також ? серед ?ноземних ?пископ?в, виникали серйозн? побоювання стосовно того, що залишалася ще велика к?льк?сть документ?в для опрацювання. П?сля двох соборових пер?од?в були затвердженими та проголошеними лише два документи ?? Ватиканського Собору. Сторонн?й спостер?гач м?г би зробити висновок, що такий результат прац? ? надто м?зерним. Виглядало на те, що Собор ризикував тривати занадто довго. Натом?сть саме п?д час друго? соборово? сес?? восени 1963 року була зроблена надвелика робота для синтезу вс?х пропозиц?й, висловлених як соборовими Ком?с?ями, так ? соборовими отцями. Саме впродовж першого соборового пер?оду, а особливо впродовж другого, ?пископи мали можлив?сть познайомитися м?ж собою. Увесь механ?зм Собору саме розпочав злагоджено працювати ? схеми текст?в поступово починали набирати форм соборових документ?в. Уся ця праця призвела до результат?в п?д час третього соборового пер?оду, коли були проголошен? ?нших три документи, а особливо п?д час четвертого ? останнього пер?оду, коли було затверджено одинадцять документ?в.

Розум?ючи, що уся соборова праця може справд? затягнутися ще на тривалий час, Папа Павло VI порадився з приводу цього питання ?з деякими кардиналами, ? разом вони вир?шили дов?рити кардиналу Дьопфнеру, одному ?з модератор?в Собору, завдання переглянути план численних запропонованих документ?в для ?хнього сутт?вого зменшення, враховуючи те, що значна частина ?з них повторювали одне одного. Досить швидко н?мецький кардинал запропонував новий план, що в загальному був прийнятий для подальшо? прац?. Його пропозиц?я полягала в зменшенн? к?лькост? схем документ?в, що ?х потр?бно було розглядати та над якими проводити дискус?? п?д час соборових зас?дань, до шести: про Церкву, про ?пископ?в, про мирян, про Боже об’явлення, про екумен?зм та про Церкву ? сучасний св?т. ?нш? схеми документ?в повинн? б були бути подан? для голосування без дискус?й над ними: про м?с??, про духовенство, про богопосвячених ос?б та ?нш?.

?пископи ?з крила прогресист?в побоювалися, що такий крок призведе до зменшення свободи. Однак папа, п?дтвердивши з одного боку необх?дн?сть пришвидшити соборовий процес, з ?ншого запевнив бажання зд?йснити необх?дн? реформи, яких прагнули отц? ?? Ватиканського Собору. Тому тепер р?зн? соборов? ком?с?? мали зосередитися над схемами, визначеними зг?дно плану Дьопфнера. Нов? схеми документ?в в середин? л?та 1964 року були над?слан? ус?м ?пископам, перш н?ж вони знову зустр?нуться в Рим?, для того, щоб мати можлив?сть вивчити ?х та, при потреб?, завчасно приготувати власн? пропозиц?? та виправлення.

Незважаючи на невпевнен?сть деяких соборових отц?в та на обмеження к?лькост? схем документ?в, другий м?жсес?йний пер?од став доброю основою для подальшого розвитку ?? Ватиканського Собору та для зростання католицького усв?домлення, яке ще дек?лька рок?в перед тим год? було уявити. На початку осен? 1964 року Собор перетнув половину свого шляху, нав?ть б?льше – пройшло вже п’ять з половиною рок?в в?д моменту його проголошення в 1959 роц?. Вже зникла думка про те, що ?? Ватиканський Собор буде коротким та швидким. Натом?сть утвердилося уявлення про те, що цей Собор стане доброю нагодою для оновлення Церкви. Водночас з’явилося розум?ння, що його результати не зможуть задовольнити ус?х.

П?сля зак?нчення друго? соборово? сес?? попереду залишалася ще величезна праця. Станом на середину кв?тня 1964 року Координац?йна Ком?с?я мала з десяток приготованих схем документ?в, вже переглянутих в?дпов?дними Ком?с?ями, що оч?кували на те, щоб бути над?сланими соборовим отцям для ?хнього попереднього вивчення. Деяк? ?з цих схем були особливо близькими для ?пископ?в, наприклад тексти про Церкву, про Боже об’явлення, про екумен?зм та про стосунки Церкви з? св?том. Також залишалися ще ?нших дв? схеми, як? хоч ? були досить оч?куваними, однак сповнен? труднощ?в – про рел?г?йну свободу та про ?врейський народ. Ц? дв? останн? схеми документ?в були сформульован? як окрем? повноц?нн? декларац??, вилучен? з проекту документа про екумен?зм.

Впродовж другого м?жсес?йного пер?оду також були внесен? деяк? зм?ни до регламенту, з метою кращо? ефективност? прац? та економ?? часу. Щоб зменшити к?льк?сть виступ?в, модераторам дозволялося заохочувати отц?в Собору, як? мали нам?р виступати з того самого питання, делегувати одного чи двох з-посеред них для виступу в?д ?мен? вс??? групи. ?нша зм?на стосувалася можливост? виступити п?сля закриття дебат?в на конкретну тему – тепер, щоб отримати таку можлив?сть, потр?бно було представляти позиц?ю щонайменше с?мдесяти ?пископ?в, а не п’ятьох як ран?ше. Ще одн??ю новизною було те, що загальний текст виступу повинен був бути представлений не три дн?, а п’ять дн?в заздалег?дь; п?д цю норму п?дпадали також ? кардинали.

В с?чн? 1964 року були передан? петиц?? до Генерального Секретар?ату, до Папи Павла VI ? до секретаря Собору Пер?кла Фел?ч?, в яких м?стилося прохання про призначення ж?нок в якост? спостер?гачок на Собор?, поруч ?з спостер?гачами-чолов?ками, присутн?ми уже п?д час попереднього пер?оду. 21 с?чня цього ж року В?ттор?но Веронезе, ?тал?йський пол?тик ? сусп?льний д?яч, активний член Католицько? Акц?ю, яку очолював 1946-1952 роках, передав Пер?клу Фел?ч? прохання про зб?льшення к?лькост? мирян спостер?гач?в, включаючи також призначення деяких ж?нок. Будучи в якост? спостер?гача на зас?даннях ?? Ватиканського Собору в?н, зокрема, наголосив на тому, що нов? призначення повинн? зважати на те, щоб на Собор? були представлен? ус? континенти; щоб кандидати мали наукову та профес?йну компетенц?ю; та щоб були присутн? р?зн? категор?? та соц?альн? середовища. Водночас В?ттор?но Веронезе подав список ?з восьми ж?нок, з яких п’ять походили ?з ?вропи, одна з Аз??, одна з Австрал?? та одна ?з п?вн?чно? Америки.

Уже незадовго до в?дкриття третьо? сес?? ?? Ватиканського Собору, Папа Павло VI, промовляючи у пропов?д? до черниць, як? 8 вересня 1964 року з?бралися в Кастель-?андольфо на Святу Месу з нагоди свята Народження Пречисто? Д?ви Мар??, сказав:

Впродовж цього м?жсес?йного пер?оду, 6 серпня 1964 року, було також опубл?ковано першу енцикл?ку Папи Павла VI Ecclesiam suam, в як?й увага була зосереджена на сут? Церкви та ?? стосунках ?з сучасним св?том. У н?й йшлося про три дороги Церкви: духовну, моральну ? апостольську. Перша дорога стосувалася власного сумл?ння, яке Церква повинна мати та п?дживляти щодо само? себе. Друга дорога стосувалася аскетичного, практичного та канон?чного оновлення, яке Церква повинна проводити, щоб бути чистою, святою, сильною та автентичною. ? третя дорога стосувалася д?алогу з? св?том через мистецтво, творч?сть ? креативн?сть. Тема д?алогу якраз добре вписувалася в оновлення вчення Церкви ?, в?дпов?дно, в порядок денний ?? Ватиканського Собору. Про ?? публ?кац?ю папа пов?домив п?д час загально? ауд??нц?? в середу, 5 серпня 1964 року. А вже наступного дня у Ватикан?, в присутност? деяких прелат?в Державного Секретар?ату, п?дписав першу енцикл?ку свого понтиф?кату.

Ось таким був другий м?жсес?йний пер?од, сповнений р?зноман?тних под?й та нововведень, що в?добразилися згодом на трет?й ? четверт?й сес?ях ?? Ватиканського Собору, про як? ми поговоримо в наступних передачах

Джерела:

Elio Guerriero. Il Concilio Vaticano II. Storia e significato per la Chiesa. Shalom editrice, 2022. с. 39-40.

Giuseppe Alberigo. Breve storia del concilio Vaticano II. Il Mulino, 2021. c. 93, 95-96, 98.

Marco Pietro Giovannoni, Alessandro Cortesi. Introduzione al Concilio Vaticano II. Padova: Edizioni messaggero, 2022. c. 84-85.

Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 169, 172-174, 185-186.