Другий Ватиканський Собор – новий подих Церкви. В?дкриття третьо? сес??
о. Андр?й Твердохл?б
Розглянувши попереднього разу важлив? та визначн? моменти, що в?дбулися впродовж другого м?жсес?йного пер?оду ?? Ватиканського Собору, який був сповнений р?зноман?тних нововведень та под?й, що згодом в?добразилися на наступних сес?ях, дал? зосередимося на промов? Папи Павла VI, яку в?н виголосив у день в?дкриття третьо? сес?? собору, що в?дбулося 14 вересня 1964 року.
Однак спершу наведемо деяку статистичну ?нформац?ю щодо ц??? соборово? сес??. Дата в?дкриття третьо? сес?? ?? Ватиканського Собору була визначена 3 липня п?д час ауд??нц?? державного секретаря кардинала Амлето Джованн? Ч?коньян?. Натом?сть дата закриття була встановлена на 21 листопада, що мало б уможливити соборовим отцям, а також пап? римському, взяти участь у 38-му М?жнародному ?вхарист?йному Конгрес?, що в?дбувався в м?ст? Бомбей в ?нд?? в?д 28 листопада до 8 грудня 1964 року. В?дпов?дно до ?нформац??, що була надрукована у часопис? L’Osservatore Romano в?д 12 вересня, к?льк?сть соборових отц?в, як? пов?домили про свою участь у трет?й сес?? Собору, становила 2513 ?з 3070, як? мали таке право. Про зв?льнення в?д цього обов’язку просили 557 отц?в ? причини на це були р?зними: поважний в?к, стан здоров’я або ж перешкоди, створен? урядом тих кра?н, у яких вони зд?йснювали сво? ?пископське служ?ння – кра?ни сх?дно? ?вропи, Китай та ?нш?.
Впродовж третього соборового пер?оду Папа Павло VI трич? виступав перед з?браною асамбле?ю: 14 вересня, з нагоди в?дкриття; 6 листопада п?д час обговорення схеми документа про м?с??; та 21 листопада в день закриття. Можлив?сть виступити мали назагал 650 отц?в, в той час як письмових зауважень стосовно р?зних схем документ?в над?йшло 1586. П?д час цього пер?оду в базил?ц? святого апостола Петра в?дслужено 51 ?вхарист?йне богослуж?ння, два з яких очолив Папа Павло VI – у день в?дкриття та закриття ц??? соборово? сес??, 37 – в римському обряд?, ? по одному в сиро-ант?ох?йському, халдейському, греко-мелх?тському, румунсько-в?зант?йському, марон?тському, амброз?анському, еф?опському, в?зант?йському за участю р?зних представник?в в?зант?йсько? традиц??, малабарському та в?рменському. Також 28 жовтня секретар Собору Пер?кл Фел?ч? сп?вслужив ?з 12 парохами, а 29 жовтня кардинал Дьопфнер ?з 12 ?пископами.
Отож, 14 вересня 1964 року, в день в?дкриття третього соборового пер?оду Папа Павло VI виголосив свою промову. Под?бно як ? в день в?дкриття попереднього пер?оду, в?н зосередився на пастирському та богословському р?внях. Зокрема говорячи про Церкву в?н сказав:
У сво?й промов? папа використовував слова, як? ще б?льше п?дкреслювали обличчя Церкви, тому говорячи про ?? Ватиканський Собор, в?н стверджував: «тут звершу?ться ?дн?сть, свят?сть, апостольське обличчя Церкви», а отже «якщо тут ? Церква – тут ? присутн?й також ? Дух Ут?шитель». Для того, щоб продовжити та завершити свою м?с?ю – додав папа – Христос дарував Церкв? апостольське служ?ння та Святого Духа. ? якщо для того, щоб звершити перше завдання, Христос сформував так би мовити матер?альне т?ло Церкви, якому надано видимост?, то для досягнення другого В?н «д?? всередин? та проявля? свою силу не лише в душах окремих ?ндив?д?в, але й у вс?й сп?льнот?, оск?льки ?? оживля? та освячу?».
Апостольське служ?ння та об?цянка Святого Духа в розум?нн? Папи Павла VI ? основними опорами, на яких Христос заснував свою Церкву:
Цими словами Папа Павло VI хот?в звернути увагу на схему документа про Церкву, який у його думках займав перше м?сце. В?н вважав, що неможливо дискутувати над ?ншими питаннями, якщо спершу Церква не висловиться про себе саму, не скаже про себе те, що Христос бажав при ?? заснуванн?. На думку папи, впродовж цього третього соборового пер?оду потр?бно було п?дсумувати та доповнити те, що вже було сказано про Церкву впродовж попередн?х двох пер?од?в, а також розвинути думки на цю тему ?з попереднього вселенського Собору. Папа пригадував соборовим отцям реальн?сть того, що Церква ? посередницею м?ж Христом та людською сп?льнотою, а не зосереджена на сам?й соб?. Саме тому, на думку папи, центральним питанням ма? бути ??рарх?чний уклад Церкви та походження, природа, завдання ? влада ?пископату.
На завершення сво?? промови, яка в основному стосувалася Церкви, папа скерував свою думку до церковних громад усього св?ту, до священник?в, до богопосвячених ос?б, до в?рян, до убогих, до пересл?дуваних ?, передус?м, до тих, що були позбавлен? свободи. Оп?сля прив?тав присутн?х спостер?гач?в та спостер?гачок, яким вперше була надана можлив?сть брати участь у деяких соборових зас?даннях. Зрештою звернувся до спостер?гач?в в?д некатолицьких церков та церковних сп?льнот висловлюючи над?ю що одного дня будуть усунут? будь-як? перешкоди, що стоять на досягненн? ?дност? ус?х християн.
Такими були основн? думки та моменти промови Папи Павла VI, виголошен?й 14 вересня 1964 року, у день в?дкриття третьо? сес??. Наступного разу ми розглянемо переб?г третьо? сес?? ?? Ватиканського Собору.
Джерела:
Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 191-196.
