杏MAP导航

о. Андр?й Твердохл?б

Як було сказано попереднього разу, трет?й пер?од ?? Ватиканського Собору проходив в напружен?й та ?нтенсивн?й прац? над текстами соборових документ?в. Так? зусилля соборових отц?в привели до великих крок?в вперед. Уже можна було серйозно думати про четверту сес?ю як про завершальний пер?од Собору. Саме тому в с?чн? 1965 року Папа Павло VI оголосив про дату початку четверто? сес??, що повинна була розпочатися 14 вересня. В?н також пов?домив про те, що це буде завершальна сес?я ?? Ватиканського Собору.

Однак, нараз? повернемося до третьо? соборово? сес??, закриття яко? в?дбулося 21 листопада 1964 року. У цей день, п?сля тривалих виправлень, численних пропозиц?й та багатьох голосувань, в?дбулося урочисте проголошення трьох соборових документ?в: догматично? конституц?? про Церкву Lumen gentium (2151 голос на п?дтримку та 5 голос?в проти), декрету про екумен?зм Unitatis redintegratio (2137 голос?в за та 11 проти) та декрету про сх?дн? Церкви Orientalium ecclesiarum (2110 за ? 39 проти). Така майже одностайна п?дтримка кожного ?з цих документ?в, а особливо конституц?? про Церкву та декрету про екумен?зм, св?дчила про бажання соборових отц?в оновити еклез?олог?ю. Розглянемо тепер детальн?ше кожен ?з цих проголошених документ?в.

Догматична конституц?я Lumen gentium, що укра?нською мовою звучить «Св?тло народ?в», ? одн??ю ?з чотирьох конституц?й, проголошених ?? Ватиканським Собором та одн??ю ?з двох догматичних конституц?й, разом ?з т??ю, що стосу?ться Божого Слова. Вона розпочина?ться таким твердженням:

Ця догматична конституц?я ма? сво? сильн? сторони у перших трьох розд?лах, у яких Собор представля? Церкву як Та?нство в Христ? ? як св?тло народ?в, тобто як ключовий момент в ?стор?? спас?ння, метою яко? ? досягнення Божого Царства. ?? Ватиканський Собор вдало використав образ Церкви, який був дуже близьким для святого апостола Павла – Церква як Христове т?ло, подавши його водночас в контекст? багатьох б?бл?йних прообраз?в Церкви: народ на шляху до зд?йснення спас?ння. ?з цим народом Господь в?дновив в?чний союз, що досяг сво?? кульм?нац?? на хрест? та у воскрес?нн? Божого Сина. Через ?суса та д?ю Святого Духа ус? члени Церкви беруть участь у в?р? в ?диному священств?, яке вони зд?йснюють передус?м у Та?нствах, у вза?мному сопричаст?, у служ?нн? людям в?дпов?дно до отриманх харизм. В?дпов?дно до постанов Собору:

Дал? документ говорить про те, що церковна сп?льнота живе в людському сусп?льств? та бере участь в його ?стор??, ? саме завдяки тому, що вона ? вселенською та м?с?онерською – не ототожню? себе з жодними особливими станами: соц?альними, культурними чи расовими. Христова Церква у сво?й повнот? реал?зу?ться в католицьк?й Церкв?, яку очолю? римський архи?рей, який водночас ? центром колег?? ?пископ?в, однак вона не вичерпу? себе лише цим. В?дпов?дно до Собору, у Церкв? з Божо? вол? перебувають служител?, влада яких поляга? у служ?нн?. Як наступники апостол?в, встановлен? самим Христом, ?пископи продовжують ?хн? служ?ння та творять ?дину колег?ю.

Догматична конституц?я «Св?тло народ?в» явля? собою крок вперед, у пор?внянн? ?з р?шеннями ? Ватиканського Собору та ?з деякими жорсткими папськими постановами наступних десятил?ть.

У свою чергу соборовий декрет «Unitatis redintegratio» (В?дновлення ?дност?) досить вдало виводив католицизм ?з багатов?ково? в?дсутност? зусиль для в?дновлення християнсько? ?дност?. Затверджений п?д час голосування остаточний вар?ант тексту розпочинався ?з такого твердження:

Зг?дно ?з цим духом, Собор визнавав необх?дн?сть подолати протиставлення в?дпов?дних доктринальних систем, визнаючи, що спос?б та метод зв?щення в?ри можуть бути р?зними, вза?модоповнюючи одне одного, ? що ?стини християнсько? доктрини мають р?зн? ступен? наближення до сут? Божого об’явлення. Вони в жодному раз? не повинн? стояти на перешкод? екумен?чному д?алогов? з ?ншими християнами. Застар?лий п?дх?д, в?дпов?дно до якого ?дн?сть можна досягнути лише через «повернення ?ретик?в та схизматик?в» до римсько? Церкви, нарешт? був в?дкинутий. Особливо знаковим було окреслення модел? ?дност?, засновано? на р?зноман?тност? дар?в та вза?модоповненн? р?зних традиц?й, зам?сть одноман?тност? та поглинання.

Врешт?, короткий соборовий декрет про «Сх?дн? Церкви» (Orientalium ecclesiarum) оц?нив особлив?сть сх?дних Церков, що перебувають в ?дност? з Римом. Вони були визнан? як пом?сн? Церкви, що над?лен? законною р?зноман?тн?стю як на л?тург?йному р?вн? (обряди, використання мови), так ? на р?вн? ?нституц?йному (патр?архати, синоди, виб?р ?пископ?в) та дисципл?нарному (одружене священство).

Отже цього разу ми зосередилися над трьома документами, як? були затвердженн? та проголошен? на завершення третього пер?оду ?? Ватиканського Собору. Наступного разу розглянемо промову Папи Павла VI у день закриття цього соборового пер?оду.

Джерела:

Elio Guerriero. Il Concilio Vaticano II. Storia e significato per la Chiesa. Shalom editrice, 2022. с. 42.

Michele Antonio Corona, Il Concilio Vaticano II spiegato a tutti. Fondazione OasiApp, 2022. с. 81.

Giuseppe Alberigo. Breve storia del concilio Vaticano II. Il Mulino, 2021. c. 119-124.