Другий Ватиканський Собор – новий подих Церкви. Завершення четверто? сес??
о. Андр?й Твердохл?б
Шановн? рад?ослухач?, у попередн?х передачах ми детальн?ше зосередилися на четверт?й сес?? ?? Ватиканського Собору, яка була досить продуктивною у вивченн?, досл?дженн? та проголошенн? соборових документ?в. Загалом плодом прац? ц??? сес?? стало одинадцять документ?в Собору. В попередн? рази ми розглянули в?дкриття цього соборового пер?оду, досл?дили проголошення перших п’яти документ?в ц??? сес??, вивчили п?дготовку та проголошення ?нших двох та ознайомилися з? словами заохочення, з якими Папа Павло VI звернувся до соборових отц?в. Тепер же ми наблизилися до завершального етапу ц??? останньо? сес?? ?? Ватиканського Собору, який детальн?ше розглянемо в дан?й передач?.
Отож, п?сля голосування 19 листопада 1965 року щодо схеми документа про рел?г?йну свободу, соборова асамблея призупинила сво? роботи на десять дн?в, щоб дозволити соборовим ком?с?ям опрацювати пропозиц?? та запропонован? зм?ни до решти схем документ?в, як? оч?кували сво?? черги для голосування. Так? пром?жн? голосування за окрем? частини майбутн?х документ?в, п?сля попереднього ознайомлення ?з оновленим текстом, в?дбулися за кожен документ окремо в?дпов?дно другого, четвертого та шостого грудня. П?д час голосування щодо схеми документа про життя та служ?ння душпастир?в його текст ? дал? викликав чимало незадоволень. А останн?й день загальних соборових збор?в (168-й) був присвячений голосуванню за текст конституц?? про Церкву в сучасному св?т?. Вже наступного дня, 7 грудня, в?дбулися в?дкрит? збори, у яких брав участь також Папа Павло VI. Цього дня ?? Ватиканський Собор завершував свою працю, голосуючи в ц?лому за кожен ?з останн?х чотирьох соборових документ?в. Наведемо статистику по кожному ?з них. Декларац?я про рел?г?йну свободу (Dignitatis humanae) отримала 2308 голос?в «за», 70 «проти» та 8 утрималося в?д голосування. Декрет стосовно м?с?онерсько? д?яльност? Церкви (Ad gentes) отримав п?дтримку 2394-х соборових отц?в ? п’ятеро проголосували проти. Декрет про життя та служ?ння душпастир?в (Presbyterorum ordinis) п?дтримало 2390, а проти проголосувало четверо соборових отц?в. ?, врешт?, душпастирська конституц?я про Церкву в сучасному св?т? (Gaudium et spes) отримала 2309 голос?в «за», 75 голос?в «проти», а семеро утрималися в?д голосування.
П?сля завершення голосування Пер?кл Фел?ч?, генеральний секретар ?? Ватиканського Собору, в?д ?мен? присутн?х звернувся до Папи Павла VI з? словами прив?тання та вдячност? за те, що усп?шно допровадив цей вселенський Собор до його завершення. Тод? Йоганнес В?ллебрандс (Johannes Willebrands), секретар Секретар?ату у справах ?дност? християн, зачитав сп?льну декларац?ю Павла VI та патр?арха Атенагора про вза?мне в?дкликання екскомун?к, що майже тисячу рок?в перед цим були вза?мно накладен? м?ж Римською та Константинопольською Церквами. Сп?льна декларац?я була прочитана французькою мовою. Це була справд? под?я ?сторично? ваги! Адже у 1054 роц? Папа Лев IX та Константинопольський патр?арх Михайло ? Керулар?й проголосили вза?мн? екскомун?ки, що призвело до велико? схизми та розриву ?дност? сх?дних та зах?дних християн. Текст ц??? декларац?? було одночасно зачитано також в Стамбул? п?д час особливо? церемон?? у катедральному храм? святого Юр?я на Фанар?. Прочитан? акти висловлювали справжн? прагнення християн та ?х Церков подолати та усунути давн? незгоди, щоб в?дновити пл?дний братерський д?алог, який би прив?в до ?дност?, будучи в?льними в?д т?ней обумовлень минулого. Текст декларац?? зокрема м?стив так? слова: Папа Павло VI та Атенагор ? «шкодують за образлив? слова, за безп?дставн? докори, за жести вза?много поборення, як? з обох стор?н супроводжували сумн? под?? того пер?оду. Вони однаково шкодують та вилучають з пам’ят? та з середовища Церкви вироки в?длучення, що стали насл?дком цих под?й, пам’ять про як? аж до наших дн?в становить перешкоду для зближення в любов?».
Також в Рим? та в Стамбул? одночасно було вчинено ?нший акт. У присутност? соборових отц?в, ?пископ Риму вручив митрополиту Мел?тону, представнику православно? Церкви на ?? Ватиканському Собор?, документ, яким проголошував екскомун?ку та в?длучення 1054 року нед?йсними. Також у храм? святого Юр?я в Стамбул? патр?арх Атенагор передав представнику Секретар?ату у справах ?дност? християн томос, в?дпов?дно до якого патр?арх зн?мав екскомун?ку та в?длучення ?з католицько? Церкви. В цей момент собор святого апостола Петра у Рим? наповнився тривалими та жвавими оплесками, як? супроводжували об?йми м?ж Папою Павлом VI та митрополитом Мел?тоном. Ще не вс? труднощ?, що виникли впродовж стол?ть, були подолан?, однак було розпочато новий шлях, шлях братерства.
П?сля цього папа очолив Святу Месу, п?д час яко?, п?сля прочитання ?вангельського уривку, виголосив промову, якою закривав працю ?? Ватиканського Собору. В?н нагадав, що в цьому Собор? взяла участь така к?льк?сть соборових отц?в, яка не була присутньою п?д час жодного попереднього вселенського собору. Папа стверджував, що Собор мав можлив?сть роздумувати над численними питаннями доктринально? спадщини. В?н зокрема сказав:
На завершення того ж таки дня, 7 грудня 1965 року, Папа Павло VI опубл?кував Motu Proprio Integrae servandae, яким зм?нював як назву Священно? Канцеляр?? на Священну Кон?ре?ац?ю доктрини в?ри, а також ре?ламент ц??? дикастер??. Водночас, Апостольською конституц??ю Mirificus eventus, заслухавши думки Ради кардинал?в, папа проголосив надзвичайний Юв?лей у вс?х д??цез?ях св?ту на пер?од в?д 1 с?чня до 29 травня 1966 року.
Отож у дан?й передач? ми розглянули завершальний етап останньо? сес?? ?? Ватиканського Собору, детальн?ше представивши статистику голосування за соборов? документи та переб?г останнього дня соборово? прац?, який в?дбувся 7 грудня 1965 року. Наступного разу розглянемо закриття Собору, що в?дбувся одразу ж наступного дня.
Джерела:
Elio Guerriero. Il Concilio Vaticano II. Storia e significato per la Chiesa. Shalom editrice, 2022. с. 44-45.
Giuseppe Alberigo. Breve storia del concilio Vaticano II. Il Mulino, 2021. c. 150-151.
Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 374-382.