杏MAP导航

о. Андр?й Твердохл?б

Попереднього разу, розглядаючи переб?г четверто? сес?? ?? Ватиканського Собору, ми д?йшли до промови Папи Павла VI, з якою в?н звернувся до соборових отц?в 18 листопада 1965 року, день урочистого проголошення чергових двох соборових документ?в.

Як уже було згадано попереднього разу, у сво?й промов? папа дивився у п?слясоборовий пер?од, зокрема на потребу створення певних ком?с?й. Саме тому на початку сво?? промови в?н сказав: «Цей к?нець ? радше початком багатьох речей!». Адже потр?бно було подбати про створення орган?в, як? б у сп?впрац? з папою могли б опрацювати способи впровадження в життя норм, визначених соборовими декретами. Почати створення таких ?нституц?й в?н бажав якнайшвидше. Папа пов?домив про створення уже трьох п?слясоборових ком?с?й: щодо священно? л?тург??, щодо перегляду кодексу канон?чного права ? т???, яка вже вивча? можливост? запровадження положень декрету про сусп?льн? комун?кац??. Папа оголосив також про створення синоду ?пископ?в, перше скликання якого планувалося на 1967 р?к. Водночас в?н п?дкреслював, що «нов? ?нституц??  будуть в?дкрит? для того нового служ?ння, якого вимагатимуть постулати цього Собору та потреби оновлення життя Церкви», однак це зовс?м не означатиме «формування ново? штучно? ??рарх?йно? концентрац??. Ми хочемо зац?кавити ?пископат у прац? над застосуванням соборових закон?в, ? також хочемо скористатися, наск?льки це буде можливим, його сп?впрацею, щоб краще в?дпов?дати Нашому апостольському служ?нню в управл?нн? вселенською Церквою».

Дал? папа зупинився на рол? римсько? кур??, увага до яко? потребувала окремих сл?в та яка тепер представлялася г?дно, заслуговуючи на дов?ру ус??? Церкви. Зокрема в?н так в?дзначив ?? роль: «Якщо сьогодн? Католицька Церква перебува? в доброму стан?, який, дякуючи Богов?, ми можемо визнати, то це значною м?рою завдяки служ?нню цього активного ? в?рного знаряддя апостольського служ?ння.. […] Ми не ма?мо нам?ру виключати, що римська кур?я також потребу? вдосконалення; все людське ? все, що живе в час?, з легк?стю податливе до недосконалост? ? пад?ння. […] Ми ? першими, хто не т?льки це визна?, але й готу? римську кур?ю до належного оновлення, […] турбуючись про те, щоб автентичний дух ?суса Христа завжди проникав та якнайкраще надихав тих, як? мають честь належати до не?».

Очевидно, римська кур?я потребувала належного оновлення, однак це не стосувалося структурних зм?н: звично? плинност? персоналу, удосконалення прац? та, насамперед, спрощення  в доступ?. Був необх?дний час ? Папа Павло VI не залишався сторонн?м спостер?гачем. Зокрема в?н пов?домив соборовим отцям, що уважно досл?див можлив? реформи римсько? кур??, як? мають п?дтримку та досягли доброго поступу. «Таке бажане перетворення може здаватися пов?льним та частковим; але так ? повинно бути, якщо ми хочемо виявити належну пошану до людей та традиц?й; однак воно прийде. ? щоб надати Нашим словам, для прикладу, певне п?дтвердження, можемо пов?домити, що вже незабаром буде опубл?ковано новий Статут, яким керуватиметься перша з-пом?ж священних римських Кон?ре?ац?й, тобто Священна Канцеляр?я».

Говорячи про важлив?сть реформ римсько? кур??, Папа Павло VI мав на уваз? так? реформи, до яких мали прагнути ус? душпастир?: моральн? та духовн?.

Тод? папа звернув увагу на проведення роб?т ?? Ватиканського Собору та на три р?зн? духовн? моменти, як? були породжен? його скликанням. Перший момент – ентуз?азм; пов?домлення про скликання Собору стало причиною для подиву, радост? та над??. Це стало справжн?м весняним подихом, який доторкнувся до сердець та душ кожного. Другим моментом стало фактичне проведення соборових зас?дань та ус??? роботи, пов’язано? ?з формуванням схем документ?в, як? згодом стали предметом дискус?й та роздум?в. Особливу подяку папа висловлював членам ком?с?й та п?дком?с?й, адже саме в?д ?хньо? кроп?тко? та наполегливо? прац? залежав х?д соборових зас?дань. Трет?м моментом стало власне близьке завершення ус?х роб?т, ? до цього моменту кожен повинен п?дготувати св?й власний дух. Дискус?? завершуються, розпочина?ться сприйняття. Пер?од п?сля Собору, на думку папи, повинен стати моментом сприйняття та оновлення ус??? Церкви. Церква у п?слясоборовий пер?од повинна переналаштуватися в?дпов?дно до нових норм, як? ?й запропонував цей Собор. Тому що це ? ? те справжн? «оновлення», яке пров?щав св?тло? пам’ят? Папа ?ван ХХ???.

Дал? папа роздумував над тим, щоб в?ддати належну пошану його попередникам – Пап? П?ю XII та Пап? ?вану ХХ???, пам’ятати ?хн? слова та приклад. Тому у сво?й промов? в?н пов?домив про канон?чний початок ?хн?х беатиф?кац?йних процес?в. Саме в такий спос?б буде краще збережена для ?стор?? ?хня духовна спадщина, як?й, зокрема, Церква завдячу? сво?м розвитком.

На завершення сво?? промови Папа Павло VI оголосив про ?нш? дв? важлив? ?н?ц?ативи. Перша стосувалася спорудження в Рим? храму, присвяченого Пречист?й Д?в? Мар??, Матер? Церкви. А друга стосувалася проголошення «особливого Юв?лею для ус??? Церкви, в?д завершення Собору до наступного свята П’ятидесятниц?, з метою поширення через пропов?дь послання правди та милосердя самого Собору, та зростання у в?рних почуття сп?льност? навколо Пастиря ?хньо? д??цез??, закликаючи ус?х та кожного скористатися “служ?нням примирення” (2 Кор. 5,18), яке буде якнайширше можливо в?дкритим та запропонованим кожн?й людин? добро? вол?».

Наступного дня (19 листопада), п?сля в?дкритих збор?в та п?сля проголошення двох соборових документ?в, в?дбулися голосування щодо схеми документа про рел?г?йну свободу. Тод? соборова асамблея знову призупинила сво? роботи впродовж наступних десяти дн?в, до 30 листопада, щоб дозволити соборовим ком?с?ям опрацювати пропозиц?? та запропонован? зм?ни до решти схем документ?в, як? оч?кували сво?? черги для голосування за них (одна декларац?я, два декрети та одна конституц?я). Останню робочу фазу ц??? четверто? соборово? сес?? ми досл?димо вже наступного разу.

Джерела:

Giuseppe Alberigo. Breve storia del concilio Vaticano II. Il Mulino, 2021. c. 150.

Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 370-373.