杏MAP导航

о. Андр?й Твердохл?б

Попереднього разу ми розпочали розглядати роботи над документами ?? Ватиканського Собору впродовж його четверто? сес??. Цей розгляд ми завершили згадкою про перше проголошення документ?в п?д час цього соборового пер?оду, яке в?дбулося 28 жовтня 1965 року в присутност? Папи Павла VI. Це були три декрети та дв? декларац??.

Для початку хочемо п?дсумувати лише деяк? нововведення, що були наявн? в щойно проголошених документах вселенсько? Церкви. Декрет про ?пископ?в (Christus Dominus) мав за мету розвинути в практичному сенс? принципи богослов’я ?пископства, що вже були прийнят? на Собор? та виражен? у догматичн?й конституц?? Lumen Gentium. Визнавалася важлив?сть в?дносно? автоном?? м?сцевих Церков, тобто д??цез?й, як автентично? можливост? реал?зац?? вс??? Церкви. Також було передбачено встановлення в?ково? меж? для ?пископ?в. Вагомо? п?дтримки отримувала д?яльн?сть ?пископських конференц?й. Були висловлен? побажання про те, що римська кур?я повинна отримати оновлену структуру, що включатиме в себе також можлив?сть представляти ?пископ?в з ус?х частин св?ту.

Декрет про богопосвячене життя (Perfectae caritatis) сво?ю чергою покликався на ?деал досконалост?, виражений в шостому розд?л? т??? ж догматично? конституц?? Lumen Gentium. Монаш? чини ? чернеч? родини черпали ?з цього декрету глибинний стимул для перегляду свого стану та для зд?йснення конкретних реформ, не без того, щоб так? кроки несли загрозу внутр?шнього напруження або ж наявност? такого напруження у стосунках з? Святим Престолом. Стосовно декрету про формац?ю душпастир?в (Optatam totius), то цей документ був одним ?з найменш в?дпов?дних до актуальних потреб Церкви. ? не лише тому, що в?н не був спроможний глибинно досл?дити та дати в?дпов?дь на актуальне та гаряче питання цел?бату священник?в; як в?домо ?з попередн?х передач – можлив?сть досл?дження та в?дпов?дь на це запитання Папа Павло VI зарезервував за собою. Але передус?м тому, що на соборових зас?даннях бракувало ч?ткого розум?ння серйозно? кризи священничо? ?дентичност?, яка вже впродовж десятил?ть п?дривала формац?ю майбутн?х священник?в та сам стан душпастиря.

Текст декларац?? про християнське виховання (Gravissimum educationis) впродовж зас?дань Собору зм?нювався с?м раз?в. Причиною цього стала трудн?сть у виробленн? ?диного соборового р?шення стосовно питання, на яке мали св?й вплив сутт?в? рег?ональн? в?дм?нност? та зосередження виключно на «католицьких школах», в той час, як значна частина католик?в в?дв?дувала або ж викладала у школах громадських. Врешт? декларац?я про вза?мини Церкви ?з нехристиянськими рел?г?ями (Nostra aetate) ознаменувала поворотний момент в ставленн? католик?в до ?нших рел?г?й в загальному та до юде?в зокрема, незважаючи на те напруження, що виникало п?д час дискус?й, та на недосконалост?, що ще залишилися.

П?сля проголошення п’яти документ?в ?? Ватиканського Собору залишався ще великий обсяг роб?т, як? соборов? отц? повинн? були завершити впродовж наступних п’яти тижн?в соборових зас?дань. Чергов? схеми документ?в, над якими повинн? були дискутувати ?пископи, стосувалися Церкви в сучасному св?т? та Божого об’явлення. Уже 29 жовтня в?дбулося голосування за схему документа про Боже об’явлення (Dei Verbum). Однак перш ан?ж перейти до тривалих дискус?й, зас?дання мали перерву тривал?стю десять дн?в задля того, щоб соборов? ком?с?? могли краще зробити свою роботу, п?дготувавши тексти наступних схем документ?в. Таким чином, 9 листопада роботи були в?дновлен? ? того ж дня в?дбулося голосування щодо документа про апостолят мирян, який отримав схвальн? голоси. А в днях 12-13 листопада в?дбулися дискус?? та голосування щодо документа про життя та служ?ння душпастир?в, за який також були в?ддан? позитивн? голоси соборових отц?в. М?ж 15 та 19 листопада була в?дновлена дискус?я про схему Х???.

Розглянемо т? нововведення, що були присутн?ми в цих двох документах вселенсько? Церкви, як? будуть урочисто проголошеними п?д час наступних в?дкритих збор?в. Документ про Боже слово вносив надзвичайно корисн? зм?ни як для богослов’я, так ? для душпастирства. В?н, зокрема, наголошував на важливост? у християнському житт? Божого слова, яке повинно займати центральне м?сце. Уся Церква перебува? у його слуханн? для того, щоб пот?м його пропов?дувати, аби таким чином кожен хто «слухаючи благов?сть спас?ння, – в?рував, через в?ру – сповнився над??, а через над?ю – любив». Багатство та всеохоплюван?сть цього документа випливають власне ?з т?сного зв’язку пом?ж душпастирською та доктринальною перспективою. Ус?х християн наполегливо заохочу?ться до частого читання Святого Письма, щоб мати можлив?сть краще п?знати ?суса Христа, тому що «незнання Писань ? незнанням Христа».

Декрет про служ?ння мирян став точкою прибуття усього руху щодо залучення мирян до активно? участ? у житт? Церкви, хоча сам текст ще був заручником в?дм?нностей пом?ж мирянами та духовенством. В?н спира?ться на богословськ? фундаменти участ? в?рних у м?с?йному житт? Церкви, вказуючи на мету апостоляту мирян та п?дкреслюючи необх?дн?сть формац?? для зд?йснення такого служ?ння.

Чергов? в?дкрит? збори за участю Папи Павла VI в?дбулися 18 листопада 1965 року. Цього разу були проголошен? ще два документи ?? Ватиканського Собору: догматична конституц?я про Боже Об’явлення (Dei Verbum) та декрет про апостолят мирян (Apostolicam actuositatem). Такому проголошенню передувало голосування за текст кожного ?з документ?в у ц?лому, як? показали наступн? результати: за догматичну конституц?ю проголосувало 2344 соборових отц?в, проти 6; декрет сво?ми голосами п?дтримало 2340 отц?в Собору, а голос?в проти було лише два.

П?сля голосування за остаточний вар?ант документ?в та ще перед ?х проголошенням, Папа Павло VI звернувся до присутн?х у соборов?й зал? з? сво?ю промовою, у як?й в?н наважився заглянути уже в той час, що прийде п?сля завершення Собору. В?н пов?домляв про сво? р?шення та заходи, як? зможуть стати характерною ознакою католицько? Церкви у п?слясоборовий пер?од. Але перш н?ж перейти до перел?ку запланованих ?н?ц?атив, в?н присвятив сво? думки соборов?й асамбле?, кажучи, що тепер ще не час п?дбивати п?дсумки Собору ? що в?н бажа? лише п?дкреслити як в?дбува?ться його переб?г, а саме у спос?б: «орган?зований, впорядкований, своб?дний та мирний». ? такий стан речей можливий завдяки присутност? та «урочист?й, працьовит?й, пл?дн?й ?, звичайно, корисн?й» участ? соборових отц?в. Дал? у сво?му слов? папа п?дкреслив те, що жоден ?нший Собор у Христов?й Церкв? не мав «розм?р?в б?льших, прац? б?льш старанно? та спок?йно?, тем р?зноман?тних та обширного зац?кавлення як життям сво?? власно? Церкви, так ? брат?в-християн, як? ще в?докремлен? в?д сопричастя, та ?нших нехристиянських рел?г?й».

Власне дивлячись у майбутн?, папа говорив про створення п?слясоборових ком?с?й ? передус?м про Синод ?пископ?в, проведення якого оч?кувалося у 1967 роц?. Вже наступного разу ми продовжимо розгляд ц??? промови Папи Павла VI до соборово? асамбле? 18 листопада 1965 року.

Джерела:

Giuseppe Alberigo. Breve storia del concilio Vaticano II. Il Mulino, 2021. c. 143-150.

Marco Pietro Giovannoni, Alessandro Cortesi. Introduzione al Concilio Vaticano II. Padova: Edizioni messaggero, 2022. c. 92.

Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 369-370.