杏MAP导航

Шукати

II Ватиканський Собор – новий подих Церкви. Послання до р?зних стан?в (2)

Розглядом друго? частини послань, з якими Другий Ватиканський Собор звернувся до р?зних сусп?льних стан?в у день свого закриття, завершу?мо ознайомлення з переб?гом ц??? поворотно? под?? в ?стор?? вселенсько? Церкви.

о. Андр?й Твердохл?б

Попереднього разу ми розпочали ознайомлення ?з посланнями, якими Собор п?сля свого завершення звернувся до певних категор?й людей. У кожному ?з них м?ститься короткий п?дсумок проведених впродовж чотирьох рок?в соборових роб?т, з якими Собор бажа? звернутися до св?ту. Ц? послання в?д ?мен? учасник?в Собору до всього людства були прочитан? кардиналами католицько? Церкви, а тексти були вручен? представникам в?дпов?дних стан?в, до яких вони були звернен?. У попередн?й передач? ми розглянули послання до урядовц?в, до мислител?в та науковц?в, до митц?в та до ж?нок. Цього разу ми завершимо знайомство ?з цими посланнями та розглянемо послання до роб?тник?в, до убогих та недужих, до молод?.

Ауд?оверс?я

Послання до роб?тник?в зачитав кардинал Зуграна (Zoungrana) ? розпочиналося воно такими словами:

“Впродовж цього Собору, ми, католицьк? ?пископи п’яти континент?в, розм?рковували разом серед багатьох ?нших тем про серйозн? питання, як? ставлять перед сумл?нням людства економ?чн? та соц?альн? умови сучасного св?ту, сп?в?снування нац?й, проблеми озбро?ння, в?йни та миру. ? ми ц?лковито усв?домлю?мо вплив, який вир?шення цих виклик?в може мати на конкретне життя прац?вник?в та прац?вниць усього св?ту. Саме тому ми бажа?мо на завершення наших зас?дань над?слати ус?м вам послання дов?ри, миру та дружби.”

Дал? в текст? йдеться про те, що Церква усв?домлю? страждання, боротьбу та над??, як? роб?тники переживають у сво?му житт?. А також що вона високо ц?ну? чесноти, як? облагороджують ?хн? душ?: см?лив?сть, самов?ддан?сть, профес?йне сумл?ння та любов до справедливост?. Церква визна? ус? т? заслуги, як? кожен прац?вник на сво?му м?сц? вносить назагал у сусп?льство та висловлю? подяку голосом соборових отц?в.

Завершувався текст послання до роб?тник?в запевненням того, що Церква намага?ться якнайкраще ?х зрозум?ти. Але й вони, у свою чергу, повинн? зрозум?ти те, чим Церква ? для них.

“Прийм?ть отже це послання Церкви. Прийм?ть в?ру, яку вона вам пропону?, щоб осв?тлити ваш шлях: це ? в?ра наступника Петра та двох тисяч ?пископ?в, з?браних на Собор?, це ? в?ра усього християнського народу. ? нехай вона просв?тить вас! Нехай провадить вас! Нехай допоможе вам п?знати ?суса Христа, вашого товариша в прац?, Учителя, Спасителя усього людства.”

У Посланн? до убогих та недужих, яке прочитав кардинал Меуш? (Meouchi), йшлося про те, що Собор ма? до них «особливе послання», адже в?дчува? спрямован? на нього ?хн? благальн? погляди, що марно шукають причину людських страждань, запитуючи про те коли ? зв?дки прийде розрада. ? хоч соборов? отц? не в змоз? забезпечити т?лесне здоров’я, ан? зменшити ф?зичний б?ль, все ж вони бажають под?литися чимось глибшим та ц?нн?шим: «Лише ?стина здатна в?дпов?сти на та?нство страждання та принести вам полегшення без ?люз?й: в?ра та ?дн?сть ?з Людиною бол?в, з Христом, Божим Сином, роз?п’ятим на хрест? за наш? гр?хи ? за наше спас?ння. Христос не усунув страждання; В?н також не захот?в ц?лковито в?дкрити нам його та?нство: В?н узяв його на Себе ? цього достатньо, щоб ми могли зрозум?ти всю його ц?нн?сть». Адже кожен, хто бере участь в терп?ннях Христа – йдеться дал? у посланн? – кожен, хто у сво?му житт? в?дчува? тягар його хреста, кожен убогий, покинутий, пересл?дуваний за правду, хто терпить б?ль: ус? ми ста?мо братами та сестрами у Його спасенн?й м?с??. Ось такою ? християнська мудр?сть страждання, яка приносить мир.

Кардинал А?аджанян (Agagianian) прочитав Послання до молод?, уривки якого наводимо дал?:

“Тепер до вас, юнаки та д?вчата усього св?ту, Собор бажа? звернути сво? останн? послання. Тому що саме ви в?зьмете смолоскип ?з рук ваших батьк?в ? будете жити у св?т? в момент найб?льших перетворень у його ?стор??. Саме ви, з?бравши все найкраще з прикладу та навчання ваших батьк?в та ваших вчител?в, сформу?те сусп?льство завтрашнього дня: у ньому ви вряту?теся або ?з ним загинете. Церква впродовж чотирьох рок?в працювала над тим, щоб омолодити сво? обличчя, для того, щоб краще в?дпов?дати задуму свого Засновника, […] в?чно молодого Христа. ? на завершення ц??? вражаючо? «рев?з?? життя» вона зверта?ться до вас: саме для вас, молоде, передус?м для вас, вона з? сво?м Собором запалила св?тло, яке б осв?тлювало майбутн?, ваше майбутн?. Церква прагне, щоб сусп?льство, яке ви збира?теся будувати, поважало г?дн?сть, свободу та права людей: ? цими людьми ? ви. […] Будьте: щедрими, чистими, шанобливими та щирими. Та з ентуз?азмом будуйте св?т, кращий за тепер?шн?й. Церква дивиться на вас з дов?рою та любов’ю. […] Гляньте ? ви на не?, ? в?днайдете у н?й обличчя Христа, справжнього героя, смиренного та мудрого, пророка ?стини та любов?, супутника та друга молод?. ? саме в ?мен? Христа ми вас в?та?мо, напоумля?мо, благословля?мо.”

П?сля завершення прочитання ус?х послань, Пер?кл Фел?ч?, генеральний секретар ?? Ватиканського Собору, прочитав документ п?д назвою In Spiritu Sancto, яким закривалися соборов? зас?дання:

“Скликаний у Святому Дус? та перебуваючи п?д оп?кою Пречисто? Д?ви Мар??, яку ми проголосили Мат?р’ю Церкви, святого Йосифа, ?? мужнього Обручника, та святих апостол?в Петра ? Павла, ?? Вселенський Ватиканський Собор сл?д безсумн?вно зарахувати до найб?льших под?й Церкви; направду в?н був найб?льш численним за к?льк?стю отц?в, як? з?бралися у Петров?й столиц? з ус?х частин земл?, нав?ть ?з тих, де ??рарх?я була створена нещодавно; в?н був найб?льш всеохоплюючим за к?льк?стю тем, як? уважно та детально розглядалися впродовж чотирьох сес?й; зрештою, в?н був найб?льш слушним, бо беручи до уваги потреби, викликан? ц??ю епохою, в?н зайнявся душпастирськими потребами та, п?дживлюючи полум’я милосердно? любов?, в?н р?шуче старався досягнути з братерським духом християн, як? ще в?докремлен? в?д сопричастя з Апостольською Столицею, ба б?льше – досягнути увесь людський р?д.”

Дал? документ нагадував про скликання, початок та переб?г соборових роб?т, в урочистий та оф?ц?йний спос?б проголошуючи ?хн? завершення, п?дкресливши наступне: «Постановля?мо та наказу?мо, щоб усе, про що було у синодальний спос?б вир?шено Собором, сумл?нно та ретельно дотримувалося ус?ма в?рними, на Божу славу, на честь свято? Матер? Церкви та задля спокою ? миру ус?х людей».

Тод?, п?сля л?тург?йно? молитви, що включала вияв послуху соборовим документам, Папа Павло VI уд?лив Апостольське благословення, завершуючи таким чином увесь обряд.

Ось такими були послання в?д ?мен? учасник?в Собору до всього людства, зм?ст яких ми розглядали у ц?й та в попередн?й передачах. Послання, актуальн?сть яких не втратила сво?? важливост? ? дос?, незважаючи на те, що в?д моменту ?хнього проголошення минуло 60 рок?в. Наступного разу ми розглянемо реформи, як? м?стилися у соборових документах та оч?кування Церкви в?д ?хнього проведення.

Джерело:

Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 389-392.

19 жовтня 2024, 17:12