II Ватиканський Собор – новий подих Церкви. Послання до р?зних стан?в (2)
о. Андр?й Твердохл?б
Попереднього разу ми розпочали ознайомлення ?з посланнями, якими Собор п?сля свого завершення звернувся до певних категор?й людей. У кожному ?з них м?ститься короткий п?дсумок проведених впродовж чотирьох рок?в соборових роб?т, з якими Собор бажа? звернутися до св?ту. Ц? послання в?д ?мен? учасник?в Собору до всього людства були прочитан? кардиналами католицько? Церкви, а тексти були вручен? представникам в?дпов?дних стан?в, до яких вони були звернен?. У попередн?й передач? ми розглянули послання до урядовц?в, до мислител?в та науковц?в, до митц?в та до ж?нок. Цього разу ми завершимо знайомство ?з цими посланнями та розглянемо послання до роб?тник?в, до убогих та недужих, до молод?.
Послання до роб?тник?в зачитав кардинал Зуграна (Zoungrana) ? розпочиналося воно такими словами:
Дал? в текст? йдеться про те, що Церква усв?домлю? страждання, боротьбу та над??, як? роб?тники переживають у сво?му житт?. А також що вона високо ц?ну? чесноти, як? облагороджують ?хн? душ?: см?лив?сть, самов?ддан?сть, профес?йне сумл?ння та любов до справедливост?. Церква визна? ус? т? заслуги, як? кожен прац?вник на сво?му м?сц? вносить назагал у сусп?льство та висловлю? подяку голосом соборових отц?в.
Завершувався текст послання до роб?тник?в запевненням того, що Церква намага?ться якнайкраще ?х зрозум?ти. Але й вони, у свою чергу, повинн? зрозум?ти те, чим Церква ? для них.
У Посланн? до убогих та недужих, яке прочитав кардинал Меуш? (Meouchi), йшлося про те, що Собор ма? до них «особливе послання», адже в?дчува? спрямован? на нього ?хн? благальн? погляди, що марно шукають причину людських страждань, запитуючи про те коли ? зв?дки прийде розрада. ? хоч соборов? отц? не в змоз? забезпечити т?лесне здоров’я, ан? зменшити ф?зичний б?ль, все ж вони бажають под?литися чимось глибшим та ц?нн?шим: «Лише ?стина здатна в?дпов?сти на та?нство страждання та принести вам полегшення без ?люз?й: в?ра та ?дн?сть ?з Людиною бол?в, з Христом, Божим Сином, роз?п’ятим на хрест? за наш? гр?хи ? за наше спас?ння. Христос не усунув страждання; В?н також не захот?в ц?лковито в?дкрити нам його та?нство: В?н узяв його на Себе ? цього достатньо, щоб ми могли зрозум?ти всю його ц?нн?сть». Адже кожен, хто бере участь в терп?ннях Христа – йдеться дал? у посланн? – кожен, хто у сво?му житт? в?дчува? тягар його хреста, кожен убогий, покинутий, пересл?дуваний за правду, хто терпить б?ль: ус? ми ста?мо братами та сестрами у Його спасенн?й м?с??. Ось такою ? християнська мудр?сть страждання, яка приносить мир.
Кардинал А?аджанян (Agagianian) прочитав Послання до молод?, уривки якого наводимо дал?:
П?сля завершення прочитання ус?х послань, Пер?кл Фел?ч?, генеральний секретар ?? Ватиканського Собору, прочитав документ п?д назвою In Spiritu Sancto, яким закривалися соборов? зас?дання:
Дал? документ нагадував про скликання, початок та переб?г соборових роб?т, в урочистий та оф?ц?йний спос?б проголошуючи ?хн? завершення, п?дкресливши наступне: «Постановля?мо та наказу?мо, щоб усе, про що було у синодальний спос?б вир?шено Собором, сумл?нно та ретельно дотримувалося ус?ма в?рними, на Божу славу, на честь свято? Матер? Церкви та задля спокою ? миру ус?х людей».
Тод?, п?сля л?тург?йно? молитви, що включала вияв послуху соборовим документам, Папа Павло VI уд?лив Апостольське благословення, завершуючи таким чином увесь обряд.
Ось такими були послання в?д ?мен? учасник?в Собору до всього людства, зм?ст яких ми розглядали у ц?й та в попередн?й передачах. Послання, актуальн?сть яких не втратила сво?? важливост? ? дос?, незважаючи на те, що в?д моменту ?хнього проголошення минуло 60 рок?в. Наступного разу ми розглянемо реформи, як? м?стилися у соборових документах та оч?кування Церкви в?д ?хнього проведення.
Джерело:
Piero Doria. Storia del Concilio ecumenico vaticano II. Tau editrice, 2016. c. 389-392.
