杏MAP导航

Олена Ком?саренко

«На початку в?йни, в перший день, мен? зателефонував м?й колега з Естон??, з яким я сп?впрацювала, щоб допомогти ви?хати мо?й родин?. Ми на той момент перебували в Ки?в?, ? ми по?хали в напрямку кордону, але до?хавши до Ужгорода, вир?шили, що ми не будемо ви?жджати з Укра?ни. Залиша?мося там. Колега, який ?хав до кордону, щоб забрати мене, залишився допомагати ви?жджати ?ншим ж?нкам», – так перший день широкомасштабно? в?йни згаду? Анастас?я Битько, засновниця соц?ального п?дпри?мства «В?льн?».

Початок в?йни став початком нових житт?вих потреб у сусп?льств?

П?дпри?мниця разом з колегою спостер?гали, як дуже багато ж?нок ви?жджа? за кордон чи до б?льш безпечних рег?он?в Укра?ни. Ц? ж?нки були змушен? залишити попередню роботу чи ?нш? джерела забезпечення ? не були п?дготовленими до вимушеного пере?зду. Анастас?я розпов?да?: «Я те саме спостер?гала ? всередин? кра?ни, в Ужгород?, де к?льк?сть населення за перш? два тижн? подво?лася. В б?льшост? це були ж?нки, як? не могли себе швидко забезпечити роботою або взагал? не мали д?джитал-навичок ? потребували яко?сь п?дтримки».

З усв?домлення потреб народилась ?дея проекту «В?льн?». Засновниця под?лилася, що спочатку цей проект називався “Socks for peace” – «шкарпетки для миру». Колега Енд? Патерсон, сп?взасновник проекту, запропонував дати можлив?сть ж?нкам в'язати шкарпетки ? продавати вироби за кордоном.

?днання зусиль заради сп?льно? мети

Анастас?я розпов?да?: «Я ви?хала з мо?ю мамою ? мамою чолов?ка. Моя мама Натал?я в'яже все сво? життя, це вже понад двадцяти рок?в, ? вона розробила першу модель. Ми ?? тестували на реальних людях, щоб все зручно та комфортно с?дало. Мама в?дзняла в?део-урок, щоб ми могли швидко пояснити ?ншим ж?нкам, як в'язати ц? модел?. Вже в кв?тн? ми набрали перших пятнадцять майстринь». Перш? кошти для п?дтримки проекту були отриман? в?д благод?йник?в з ?нд??, як? надали безповоротну ф?нансову допомогу на виплату зарплат цим ж?нкам.

Виробництво почина?ться з того, що пряжа, спиц?, гачки та необх?дн? ?нструменти в?дправляються майстриням «Новою поштою». Ж?нки, отримавши матер?али та ?нструкц??, власноруч зг?дно з шаблонами в’яжуть вироби, пот?м поштою в?дправляють менеджеру виробництва. Контроль якост? в?дбува?ться як поетапно в процес? виробництва, так ? по зак?нченню роботи. Отримавши вже готов? вироби, координатор проводить волого-терм?чну обробку, тобто пере, сушить ? паку? ?х.

Засновниця п?дпри?мства «В?льн?» зазначила, що взагал? н?коли не була п?дпри?мцем ? для не? це була «дуже нова ?стор?я ? дуже складна». Команда пост?йно вчилась у процес? за п?дтримки волонтер?в ? р?зних структур, як? допомогли сформувати виробництво. Ф?нансова п?дтримка компан?? SiLab та «Платформи соц?альних зм?н», а також навчання в?д ?н?ц?ативного центру сприяння активност? та розвитку «?днання», допомогли п?дпри?мству розпочати свою д?яльн?сть та подолати складнощ? та перешкоди, пов’язан? з ураженою в зимовий пер?од внасл?док в?йни ?нфраструктурою. Проект також п?дтриму? майстринь в реал?зац?? продукц??, яку вони в’яжуть не для п?дпри?мства, а як прояв власно? творчост?.

Анастас?я Битько

На в?дстан?, але об’?днан?

«Майстрин? розкидан? по вс?й Укра?н?, – поясню? п?дпри?мниця. – Спочатку ми думали, що зробимо дв? опорн? точки в Ужгород? ? в Ки?в?, але ця ?дея швидко розбилася, тому що внутр?шньо перем?щен? люди швидко зм?нювали сво? локац??. В Ки?в? на той момент були перекрит? дв? р?зн? частини м?ста, неможливо було добиратися, бо нав?ть автобус через в?дкрит? про?зди перем?щався дек?лька годин. Нав?ть збирати людей в одному м?сц? на той момент не вийшло, тому ми зразу вир?шили, що будемо працювати дистанц?йно, в?дправляти через “Нову пошту” вс? необх?дн? матер?али». Для онлайн комун?кац?? з майстринями була сформована группа в “Tелеграм?”, де координатором була мама Анастас?? ? В?ктор?я, яка при?дналася до проекту на самому початку.

Зараз в проект? беруть участь тридцять ш?сть майстринь-в’язальниць, але загалом протягом року було зад?яно б?льше п'ятидесяти ж?нок. Залежно в?д особистих обставин, дехто з них при?днувався лише на дек?лька м?сяц?в, пот?м знаходив ?ншу роботу. Деяк? ж?нки, працюючи в?д початку заснування п?дпри?мства, залишаються ? до сьогодн?, а також ? учасниц?, як? були зад?ян? на початку, але зараз вже змогли повернутись додому.

За словами Анастас??, серед майстринь ? ж?нки з р?зних окупованих територ?й. Одна ж?нка з Херсону ви?жджала, коли м?сто окупували, але пот?м, п?сля визволення територ??, повернулась назад. Також була ж?нка з ?рпеня, яка так само на початку в?йни перебувала в Ужгород?, а зараз вже повернулася додому. Проте, на жаль, ? так? ж?нки, як? вже н?коли не зможуть повернутися додому, ? т?, чи? м?ста дос? перебувають в окупац??. П?дпри?мниця зазнача?, що в проект? працюють ж?нки ? з Голо? Пристан?, ? з Мар?уполя, Харкова, Запор?жжя, Дн?пра та ?нших м?ст.

Житт?дайна роль материнсько? п?дтримки та п?клування

Ключову роль в д?яльност? п?дпри?мства в?д?гра? мама Анастас??. Будучи за осв?тою фармацевтом ? педагогом, вона все життя ц?кавилась психолог??ю. Засновниця п?дпри?мства под?лилась тим, що на початку запуску проекту в'язання являло собою т?льки половину д?яльност?, а дуже багато часу займала комун?кац?я з людьми. «Починаючи з питання: зможеш чи не зможеш? Адже в ж?нки зруйноване життя. ? тод? сам?й потр?бно хоча б у чомусь самовпевнитись: що я щось можу!» – пояснила Анастас?я.

В повсякденн?й д?яльност? п?дпри?мства «В?льн?» комун?кац?я та психолог?чна п?дтримка трива? годинами. Анастас?я та ?? мама завжди п?дтримують майстринь: «Якщо в тебе зараз н?чого не виходить, ти не можеш зв'язати – це н?чого страшного! Для декого це ставало центральним питанням життя: там у мене все зруйновано, ще й тут не вда?ться. На що я взагал? здатна?». За словами Анастас??, для ?? мами цей проект був не т?льки про в’язання, а взагал? став поштовхом до самореал?зац??, тому що вона все життя мр?яла зм?нити напрямок та б?льше присвятити себе психолог??, допомагаючи людям.

«Я думаю, що цей проект став для мами зм?ною не т?льки в план? д?яльност?, а й у план? особистост?», – зазнача? Анастас?я. Коли до проекту були залучен? майстрин?, мати засновниц? пропускала через себе вс? ?хн? емоц?? та складн? житт?в? ситуац??. Сп?лкування з ними та п?дтримка дали ?й особистий поштовх поглибити сво? знання з психолог??. Неодноразово Анастас?? та ?? мам? доводилось переживати разом з майстринями б?ль втрати чолов?ка на фронт? чи тривогу за родич?в на окупованих територ?ях.

Товар як форма самореал?зац?? та св?дчення ?стор?? людського життя

Шаблони моделей шкарпеток також розробляла мама Анастас??. «Розробка шкарпеток для не? було згадкою про маму, про нашу бабусю, яко?, на жаль, вже нема?, але саме вона вчила ?? в'язати», – розпов?ла п?дпри?мниця. За ?? словами, мама у проектуванн? та виготовленн? шкарпеток вт?лила згадку про материнськ? почуття. Перша модель шкарпеток мала назву «Карпатськ? гори», тому що ?хня с?м’я в той час перебувала в Ужгород? в будинку, з якого було видно г?рськ? хребти, що ? стало натхненням у розробц? дизайну. Наступна модель, що ма? назву «Поле», виконана в жовтому кольор? з оздобленням син?ми кв?тками, розроблена за укра?нськими нац?ональним орнаментами.

Кожна пара шкарпеток в?дображу? кроки шляху, пройденого до ?? створення: кожен вир?б м?стить QR-code, який в?дкрива? посилання на ?стор?ю життя майстрин?, яка його зв’язала. «Ми хочемо донести, особливо ?ноземним покупцям, реальн? ?стор?? людей в Укра?н?, щоб це було про ?стор?ю конкретно? людини, – п?дкреслила Анастас?я. – Коли ви купу?те шкарпетки, наприклад, з Херсонсько? област?, там ? ?стор?я та доля ж?нки, яка над ними працювала. Важливо, що вс? вироби говорять не про сам? страждання, а навпаки, про дух та силу вол?, про те, як майстрин? зараз переживають ц? моменти, а тому вони несуть в соб? силу свободи».

Сп?льна ж?нок, що ? серцем п?дпри?мства

Окр?м виробничо? д?яльност?, як частина проекту д?? активна сп?льнота ж?ночо? вза?моп?дтримки «Vilni women’s community», до яко? на початку при?дналось близько 250 ж?нок. Бул? залучен? р?зн? профес?йн? психологи та ж?нки, як? д?лились сво?м особистим досв?дом для того, щоб, об’?днуючись, здолати страждання та жахи в?йни. Анастас?я зазначила, що п?дпри?мство поки що не може дати роботу вс?м потребуючим, тому сп?льнота також орган?зувала навчання про те, яким чином виробляти та реал?зовувати товари самост?йно. Вона п?дкреслила: «У нас в перел?ку оч?кування майстринь пост?йно близько ста людей, ? в?н безупинно т?льки зб?льшу?ться».

«Для декого в’язання критично важливе, бо це можлив?сть до виживання, тому що вони заробляють грош?, але окр?м цього для багатьох – це медитац?я, це спос?б в?двол?ктися», – под?лилась з нами п?дпри?мниця. Одна з майстринь, що весь пер?од в?йни перебувала в Ки?в?, пост?йно розпов?да? в сп?льнот?, що п?д час кожно? пов?тряно? тривоги вона в’яже, бо так ?й легше це переносити.

«Насправд? вважливим ? той момент, коли ти да?ш людям можлив?сть подивитися на як?сь процеси разом, обговорити, ? нав?ть просто банально п?дтримати один одного. – додала Анастас?я. – В чат? з ж?нками у нас дуже багато фотограф?й д?тей, кв?т?в, як? вони виростили, куди вони з'?здили, як вони зустр?лися з близькими, тобто звичайних житт?вих процес?в. Це да? силу ? натхнення, що життя продовжу?ться ? сп?льно можна зробити набагато б?льше».

?стор?я в?дкриття та повсякденно? д?яльност? соц?ального п?дпри?мства «В?льн?» св?дчить, наск?льки глибокий соц?альний та духовний внесок може робити п?дпри?мництво. У складн? часи в?йни в Укра?н?, сол?дарн?сть у сусп?льств? стала пр?оритетною нав?ть для п?дпри?мницько? д?яльност?, яка забезпечуючи необх?дний для виживання матер?альний прибуток, сфокусована також ? на вир?шенн? соц?альних проблем та плеканн? сп?льного блага.