Ювілей 2025: зустріч віри, міста і спільного майбутнього
Олена Комісаренко
У 2025 році католицький світ відзначає Ювілей – особливий рік молитви, прощення і навернення. Це час, коли відкриваються Святі Двері Папських базилік у Римі, а ще більше – коли відчиняється серце. Паломники з усіх континентів вирушають до Риму, щоб пережити дорогу віри й оновлення. Проте, Ювілей – це не лише церковна подія. Це момент, коли віра торкається культури, економіки та міського середовища.
Повернення до витоків у дусі надії
Цьогоріч, коли Церква відкрила Святі Двері у головних базиліках Риму, світ знову звертає погляд на Вічне місто. Це не лише духовна подія, бо її присутність відчутна в реальності щоденного життя: у транспорті, зайнятості, міському просторі Риму. Молитви та процесії переплітаються з відкриттям нових пішохідних маршрутів. Ювілей 2025 року стане наймасштабнішою паломницькою подією десятиліття. Очікується понад тридцять мільйонів прочан. Для порівняння, під час Ювілею 2000 року їх було близько двадцяти п’яти мільйонів. Тоді це принесло Італії п’ять мільярдів євро прибутку, а у 2025 прогнозують понад п’ятнадцять.
Ці цифри свідчать про серйозний економічний ефект, але за ними стоїть дещо важливіше. У центрі цього Ювілею є надія. Вона лунає як відповідь на втому, розгубленість і втрату довіри, які вразили суспільства в останні роки. У час зневіри та розколу Ювілей звертається до кожного з простим, але сильним закликом рушити вперед. Папа Франциск назвав цей рік паломництвом надії, і це визначення влучно відображає суть. Надія не є мрією про ідеальні обставини. Вона зростає у відповідальності та в готовності діяти попри страх і невизначеність. Це джерело внутрішньої сили, яка не лише підтримує окремо кожного, а здатна змінювати цілі спільноти.
У біблійному сенсі Ювілей – це рік звільнення і милосердя, рік повернення на свою землю, час оновлення життя. Ювілей запрошує відновити зв’язки, пробачити борги, побачити в іншому не конкурента, а брата.
Ювілей, що змінює місто
Коли Папа Боніфацій VIII проголосив у 1300 році перший Ювілей, паломники з західнохристиянського світу вирушили до Риму. Шлях до прощення і оновлення тіла та душі тоді проходив через відвідини семи римських базилік, що згодом стали частиною сталого маршруту. Відтоді Ювілей повторювався що п’ятдесят, а через деякий час – що двадцять п’ять років, і кожен залишав у місті слід не лише в серцях людей, але й у камені, у мостах, у вулицях міста.
Базиліка Святого Петра, римські дороги та інфраструктура міста загалом – все це відновлювалося або будувалося саме в очікуванні на ювілейні роки. Саме в той період коли до міста приходили мільйони вірян, і треба було зробити Рим доступним. Цей досвід повторюється і зараз. Підготовка до Ювілею 2025 року включала масштабні інвестиції в інфраструктуру. Були реконструйовані історичні пам’ятки, модернізовані транспортні лінії, розширені пішохідні зони навколо базилік. Особливу увагу приділено тому, щоб паломники могли пересуватися безпечно і вільно, не порушуючи ритм міського життя.
Але Ювілей – це більше, ніж великі будівельні проєкти. Це час, коли місто налаштовується на прийняття та зустріч. Міські служби працюють над розширенням систем громадського транспорту. Малі кав’ярні поруч із святинями розширюють меню, додають багатомовні вивіски. Місто змінюється через увагу до того, хто приходить. Через готовність служити. Через відкритість до іншого, навіть якщо він говорить іншою мовою. І саме в цьому моменті Рим стає іконою Церкви не як інституції, а як простору прийняття та спільнотою, що не боїться відкрити двері.
Паломництво, що оживляє економіку
Очікуване прибуття тридцяти мільйонів паломників до Риму впродовж 2025 року вже сьогодні формує нову динаміку в економіці міста. Для Італії це шанс, що трапляється не часто, не лише через потенційне подвоєння доходів від туризму, а передусім через можливість переглянути, якою має бути економіка у служінні людині. Сфера гостинності розгортається як велика сцена зустрічі. Готелі розширюють площі, кафе готуються працювати без вихідних, туристичні сервіси переорієнтовуються на релігійні маршрути. На вулицях, що ведуть до базилік, оживають крамниці.
Однак, як і кожне велике явище, Ювілей має свою тінь. У мешканців з’являється втома від переповненого транспорту, черг та шуму. Підвищення цін на оренду житла змушує багатьох залишати центральні райони. Туризм, що на перший погляд є благословенням, водночас вимагає розсудливого управління. Активно розвивається мережа громадського транспорту, посилюється контроль за якістю повітря, впроваджуються інновації у сфері утилізації сміття.
Ідея полягає не в тому, щоб уникнути впливу, а в тому, щоб відповісти на нього гідно. Щоб економічне зростання не перекреслювало духовний сенс дороги, а розкривало його ще глибше. У центрі Ювілейного року стоїть не статистика і не урочистості, а дорога. Кожен, хто вирушає в паломництво, пройде її по-своєму, але зміст у ній буде спільним. Це шлях, що веде до Божого милосердя. Шлях, у якому людина визнає свою вразливість і водночас відкриває здатність любити, служити та прощати.
Папа Франциск окреслив Ювілей 2025 року гаслом «Паломники надії». Це визначення глибоко резонує з часом, у якому ми живемо. У світі, що переживає війну, екологічну нестабільність, кризу довіри, втому від слів і обіцянок, надія стає ресурсом, який не можна виробити, лише віднайти. Людина, яка ступає на цю дорогу, вступає в духовний ритм, який має силу переосмислити не тільки її особисте життя, а й устрій суспільства.
Коли людина вирушає в паломництво, вона ще не знає, ким повернеться. Але дорога, труднощі, відкритість до нових облич і досвідів змінюють її. І що важливо – не лише її особисто. Ця зміна має силу переформовувати суспільства. Через шлях до святині християнин знову вчиться бачити, слухати, бути вдячним та служити. Це саме те, що необхідне для оздоровлення нашого економічного життя. Паломництво вчить нас говорити «ми», замість «я».
Сьогодні, коли надто багато рішень приймається в ім’я вигоди, а не в ім’я людини, паломництво нагадує: найважливіші речі не продаються і не купуються. Їх можна тільки пережити разом. Ювілейний рік – це можливість переосмислити, яким має бути наше суспільство. Не лише багатшим, а більш людяним.
