杏MAP导航

Олена Ком?саренко

У попередньому випуску нашо? рубрики ми говорили про такий феномен, як ан?малотерап?я, що поляга? у вза?мод?? з тваринами, що сприя? ф?зичному та психолог?чному зц?ленню. Зокрема, ми зупинилися на тому, як такий п?дх?д нагаду? нам про вза?мозв’язок людини з Божим створ?нням. Сьогодн? пропону?мо ваш?й уваз? конкретний приклад тако? д?яльност?, а саме – зд?йснення в Одес? кан?стерап??, тобто терап?? за участю собак. Про св?й досв?д в ?нтерв?ю для ватиканських мед?а розпов?да? Олена Величенко.

Олено, розкаж?ть нам, будь ласка, про себе та свою профес?ю.

Я народилася та жила в Херсон?. Мо?ю дитячою мр??ю було створити великий к?нолог?чний центр, куди могли б приходити доросл? та д?ти з? сво?ми собаками, або д?ти, як? взагал? не мають собак, але хочуть навчитися правильному сп?лкуванню з ними. А також д?ти й доросл?, як? могли би навчитися правильно виховувати свого собаку або навчати якимось трюкам послуху. ? я створила такий центр завдяки п?дтримц? однодумц?в та друз?в, в якому ми працювали, мр?яли, будували плани, але пот?м почалося повномасштабне вторгнення, ? нам довелося закрити його. Коли ми пере?хали до Одеси, то ми тут, скаж?мо, продовжили цю свою д?яльн?сть. Нас почали запрошувати р?зн? благод?йн? фонди, б?бл?отеки. Так, ми ?здимо до д?тей в б?бл?отеки, де д?ти для собак читають. Коли ми почали викладати пости з в?део наших заход?в на стор?нках в соцмережах, нам зателефонували з Кар?тасу Одеси, запропонували при?хати познайомитися. ? так почалася наша сп?впраця, ? я дуже рада, що ми ма?мо змогу сп?впрацювати з Кар?тасом. Коли я вперше туди ?хала, я дуже хвилювалася, тому що в мене був досв?д сп?лкування з одн??ю дитиною з ментальною ?нвал?дн?стю, а тут йшлося про групу з восьми чи десяти д?тей. Це був м?й перший досв?д сп?лкування з б?льшою аудитор??ю. Але все пройшло чудово. Були д?тки ВПО з Херсону, з мого р?дного м?ста. Я познайомилася з мамами цих д?ток, ? це дуже важливо, коли не т?льки дитина, але й мама може в?дпочити та отримати якесь задоволення та емоц?йне розвантаження в?д сп?лкування з собакою, бо в б?льшост? випадк?в п?клування про дитину з ?нвал?дн?стю лежить на плечах матер?. Й там було багато мам, як? теж сп?лкувалися з нашими собаками, розпов?дали ?стор?? свого пере?зду в ?нше м?сце. Для мене це був прекрасний досв?д, ? я дуже рад?ю ц??ю сп?впрацею з Кар?тасом.

Розкаж?ть, будь ласка, що собою явля? кан?стерап?я?

Кан?стерап?я – це метод психосоц?ально? та ф?зично? реаб?л?тац?йно? допомоги за участю спец?ально в?д?браних та навчених собак. Вона да? людям можлив?сть отримати психоф?з?олог?чну допомогу, яка поляга? в тому, що вза?мод?я з собаками нормал?зу? роботу нервово? системи, зн?ма? артер?альний тиск, знижу? р?вень психолог?чного стресу, тривожн?сть та багато ?ншого, де вона може бути корисною.

А як в?дбува?ться п?дготовка собак, як? собаки залучаються до кан?стерап??? Ви ж казали, що ?х в?дбирали. Чи ? як?сь критер?? в?дбору?

Так, собака для кан?стерап?? не може бути агресивним до людей, до ?нших тварин. В?н повинна йти на контакт, бути емоц?йно стаб?льним ? ми в?дбира?мо саме таких собак ? ?х навча?мо. Чим б?льше в арсенал? собаки ? трюк?в або вправ, тим краще. Бо д?тям дуже ц?каво погратися з собакою, подивитися як?сь навички. В?дпов?дно, в кан?стерап?ю йдуть собаки, як? отримують задоволення в?д сп?лкування з людиною, яким додаткове стимулювання для цього не потр?бно.

Яким чином в?йна в Укра?н? вплива? на повед?нку собак загалом ? зокрема, тих, яких ви залуча?те до кан?стерап???

В повед?нц? наших собак майже н?чого не зм?нилося, тому що ми в?дбира?мо собак, ст?йких до стресу, як? можуть та будуть витримувати дуже велик? психолог?чн? навантаження. Тому наш? собаки не реагують н? на обстр?ли, н? на вибухи. Собака працю? завжди з рад?стю, завжди йде на контакт з дитиною. Наприклад, собаки розум?ють, що ми склада?мо наше обладнання, яким микористу?мося на заняттях. ? коли вони розум?ють, що ми ?демо до д?тей або до дорослих ? вони будуть зараз працювати, це в них виклика? неймов?рне щастя. Це потр?бно бачити. Вони дуже задоволен?, вони хочуть ?хати, вони застрибають в автомоб?ль. Тому повед?нка наших собак не зм?нилася, але загалом собаки зараз дуже дуже бояться, як ? вс? тварини. Вони дуже бояться цих вибух?в, постр?л?в. ? ми н?чого з цим не можемо зробити. Ми вс? спод?ва?мося, що скоро настане мир.

Як зм?ню?ться повед?нка собак п?сля вза?мод?? з д?тьми?

Собаки сплять! Собаки сплять, тому що дуже виснажен?, бо вони викладаються. Вони розум?ють, що треба викладатися. Дуже часто, коли ?деш, наприклад, до ?нклюзивного осередку, то часто дуже багато перейма?ш на себе. Кан?стерапевти дуже часто приймають на себе як?сь там особист? обставини, як? сп?ткали ту чи ?ншу родину. А собака зчиту? наш? емоц??, наш стан. ?, коли, наприклад, я починаю трошки нервувати, то собака теж це все в?дчува?, ? нав?ть якщо це може ? не показу?, але це виснажу? його. Тому п?сля таких занять собаки сплять, в?дпочивають.

Олено, повертаючись до головно? мети кан?стерап??, розкаж?ть нам, як? зм?ни ви пом?чали в д?тях п?сля ваших терапевтичних зустр?чей?

П?сля наших сеанс?в д?ти залишаються дуже задоволен?. Вони роблять фото, вони гладять, об?ймають собак, наших терапевт?в, вони завжди питають, коли ми наступного разу при?демо? В мене був такий випадок, коли в мене зламалася машина, ? коли я ?хала громадським транспортом в Одес?, зайшла д?вчинка з татом ? вона посм?ха?ться, через увесь трамвай почина? мен? махати рукою. Я вп?знаю, що це Катюша з Кар?тасу, з ?нклюзивного центру. Вона майже не говорить, але все розум??. Вона була всього на одному занятт? в мене, але через три або чотири м?сяц? мене вп?знала. ? це так при?мно, коли ти розум??ш, що ти подарувала дитин? або дорослий людин? якусь частинку добра.

Дивлячись в майбутн?, окр?м тих момент?в радост?, частинки добра, про як? ви т?льки згадували, як? риси характеру в дитин? здатна розвинути кан?стерап?я ? сп?лкування з собаками?

Д?ти стають б?льш впевненими в соб?. Багато хто з д?тей почувають себе самотн?см. Особливо зараз, в наш? часи, коли в тебе були друз?, якесь сво? оточення, а тебе виривають з цього оточення, ти при?жджа?ш в ?нше м?сце. Дуже важко! Я по соб? це знаю, що це важко… Важко починати все спочатку. Важко шукати нових друз?в, знаходити якесь нове сп?лкування. Тому д?ти завдяки нашим заняттям стають б?льш активними, знаходять друз?в. В нас ? командн? ?гри за участю д?тей та собак, в яких д?ти починають б?льшу комун?кац?ю м?ж собою. Тому тривожн?сть та депрес?я в?дходять кудись на ?нший план.

Загалом, чим для вас ? усп?шн?сть у ваш?й д?яльност? ? як ви ?? в?дчува?те?

Якщо я зможу допомогти комусь стати б?льш щасливим, я буду дуже задоволена. ? я бачу ц? щаслив? оченята д?тей, нав?ть дорослих. Дуже часто я бачу щаслив? оч?, як? пот?м питають: коли? Коли ж ви ще при?дете? Коли ми ще побачимось? Також коли ми зустр?ча?мося десь в м?ст? з цими д?тьми, ? вони тебе вп?знають, вони завжди питають: «Коли ж, коли ви до нас при?дете?». ? я розум?ю, що ми на правильному шляху, ? ми все робимо правильно. ? це мене дуже надиха?.

Кр?м сп?впрац? з Кар?тасом, у вас ? власний к?нолог?чний центр. Як у зв'язку з в?йною зм?нилась ваша д?яльн?сть?

До в?йни це були б?льше так? запити на послух, а зараз б?льш, може, корекц?йн? так?, бо багато собак бояться постр?л?в, бояться всього того, що в?дбува?ться, тих звук?в, як? зараз ми можемо почути, на жаль. Тому б?льш така корекц?йна робота зараз проводиться з повед?нкою.

Який досв?д з проведення кан?стерап?? п?сля початку в?йни вам найб?льше запам'ятався?

У нас ? такий прост?р «В?льна». До цього ми до д?тей ?здили, а там ? денний центр ? вони нас запросили, кажучи: «При?дьте, в нас ? бабус?». Ми ? досв?ду не мали, але думаю, можемо спробувати. ? якщо спочатку я туди ?хала, думачи: «Боже, куди я ?ду? Що ж це буде?». Але вони тепер такими мо?ми подружками стали, вони мен? телефонують, щось питають, у одн??? собачка, а в ?ншо? к?т… Вони кажуть, що д?ти по?хали, коли це повномасштабне вторгнення почалося, й сп?лкування такого нормального не стало. ? вони кажуть нам, що ?м так не вистача? цього сп?лкування. Коли а поверталася зв?дт?ля, я зрозум?ла, що вони д?йсно були щаслив? в?д цього сп?лкування з собаками. Це був прекрасний досв?д.

А як орган?зована кан?стерапевтична робота з людьми похилого в?ку?

Ми коли ?хали, то думали, що спробу?мо разом зробити якийсь декупаж, або щось таке, щоб ?м там на згадку лишилося. Але вони ст?льки ставили питань, вони нас не в?дпускали. Ми зам?сть години там були в них майже дв?. Ми не робили н?чого, н?якого декупажу, н?чого, що ми планували, бо це були питання, питання, питання… ? вони розпов?дали щось сво?. Вони розпов?дали, що там загинула киця, наприклад, улюблена десь у Донецьку чи ще щось под?бне. Було важко це все слухати. Важко, але ми дуже довго сп?лкувались. Це було щось б?льше. Пот?м п?сля сп?лкування вони тримали на руках цих собак. Вони насолоджувались в?дчуттям дотику, коли гладили собак та робили фото, як? дехто пот?м викладав на сво?х стор?нках у соц?альних мережах. Вони мен? ? зараз дзвонять та питають, коли ми при?демо, та чи буде ще щось таке.

Чи Ви ран?ше стикалися з досв?дом кан?стерап?? для л?тн?х людей?

Коли я була в Черн?вцях в терапевтичному табор?, при?жджали поляки проводити трен?нг, ? вони показували в?део з л?карн? в Польщ?, де л?тн? люди, майже вс? з хворобою Альцгеймера. Там я побачила чудов? результати тако? терап??. Коли людина, наприклад, не пам’ята? кол?р, а завдяки собац?, вони, граючись, намагаються пригадати, який кол?р це ? або ще щось, ? л?тня людина це робить з задоволенням, бо робить це все разом з собакою. ? дуже багато р?зноман?тних вправ, але зараз в нас у Херсон?, на жаль, знищено все наше обладнання, яким ми користувалися для цього. Але ми зараз потрошечки будемо це все в?дтворювати.