杏MAP导航

Олена Ком?саренко

У с?чн? 1901 року Папа Лев XIII опубл?кував енцикл?ку Graves de Communi Re, присвячену поняттю християнсько? демократ??. Цей документ став продовженням соц?ального вчення, започаткованого енцикл?кою Rerum Novarum (1891), але зосередився на одному з найважлив?ших насл?дк?в християнського сусп?льного мислення – участ? християн у соц?альному житт?. В центр? енцикл?ки сто?ть прагнення уточнити й убезпечити християнське розум?ння сусп?льно? активност? в?д небезпеки пол?тичних ман?пуляц?й. Лев XIII наполяга?, що терм?н «християнська демократ?я» не сл?д розум?ти як пол?тичну теч?ю, ? тим паче не ототожнювати ?з соц?ал?змом чи революц?йним демократизмом. Християнська демократ?я, за його словами, це форма служ?ння, яка вироста? з ?вангел?я ? вкор?нена в справедливост?, любов? й рел?г?йн?й в?р?.

?вангельський зм?ст християнсько? демократ??

Одн??ю з головних тез енцикл?ки ? думка про те, що будь яке справжн? християнське соц?альне зусилля повинно мати джерело у в?р?. Папа наголошу?, що християнська демократ?я – це не пол?тична програма, а форма ?вангельсько? д??, спрямовано? на те, щоб пол?пшити становище народу. Вона покликана надавати перевагу б?дним ? працюючим людям, допомагаючи ?м не лише матер?ально, а насамперед морально ? духовно.

Ця д?я охоплю? створення орган?зац?й вза?модопомоги, кооператив?в, навчальних ? ф?нансових ?н?ц?атив, але не з метою перерозпод?лу влади, а як вияв братерсько? любов?. У цьому контекст? Папа вважа? шк?дливим будь-яке зловживання поняттям демократ??, яке би виводило християнське служ?ння на шлях ?деолог?чно? боротьби. Християни, стверджу? в?н, покликан? п?дтримувати законний порядок та поважати владу.

Папа Лев XIII ч?тко протиставля? християнську демократ?ю соц?ал?зму. На його думку, ц? два п?дходи розд?ля? не просто в?дм?нн?сть у методах, а глибока антрополог?чна р?зниця. Соц?ал?зм, зазнача? в?н, заперечу? надприродний вим?р життя людини, зводячи ?? щастя до матер?ального добробуту. В?н прагне усунути вс? соц?альн? в?дм?нност?, в?дкида? приватну власн?сть ? ставить акцент на конфл?кт? м?ж класами.

Натом?сть християнська демократ?я визна? законн?сть власност?, природний порядок у сусп?льств? та важлив?сть морального зростання особи. Вона не руйну? структуру, а реформу? ?? зсередини. В?дтак ?? м?с?я – не боротьба з владою, а служ?ння народов? в дус? ?вангел?я.

Моральне оновлення як передумова соц?ально? трансформац??

Одним ?з найважлив?ших наголос?в енцикл?ки ? твердження про те, що соц?альне питання не може бути зведеним лише до економ?ки. Папа р?шуче застер?га? в?д спокуси зосередити всю увагу лише на зароб?тн?й плат?, тривалост? робочого дня чи вартост? продукт?в, нехтуючи духовними ? моральними чинниками. В?н зауважу?, що нав?ть якщо матер?альн? умови покращуються, але людина втрача? моральну ор??нтац?ю, це не наближа? ?? до справжнього щастя.

Цей висновок ? особливо важливим у св?тл? сучасного соц?ального життя, яке часто п?дм?ню? добро економ?чною ефективн?стю, а г?дн?сть –функц?ональн?стю. Лев XIII наполяга? на тому, що кор?нь сусп?льного лиха це в?дх?д в?д рел?г??, занепад в?ри та знец?нення морального закону. ? навпаки, справжн?й розвиток почина?ться там, де оновлю?ться серце людини. Без стриманост?, передбачливост?, ощадност?, пом?ркованост? ? жертовност? не буде ан? тривалого добробуту, ан? соц?ального миру.

Таким чином, християнська демократ?я – це не т?льки соц?альна практика, а насамперед форма духовного св?дчення. ?? джерело у внутр?шньому наверненн?, у в?дпов?дальност? перед Богом, у в?р?, що всяке справжн? життя почина?ться з любов?. ? ця любов вт?лю?ться у щоденному служ?нн?, у др?бних, але конкретних справах милосердя, у побудов? структур п?дтримки, як? не принижують, а п?дносять.

Церква як чинник ?дност? ? соц?ального миру

У контекст? численних сусп?льних конфл?кт?в к?нця Х?Х стол?ття Папа Лев XIII наголошу? на миротворч?й рол? Церкви. В?н заклика? католик?в не вплутуватись у парт?йн? суперечки, не розпалювати соц?альний антагон?зм, а навпаки, бути св?дками ?дност?. Католики, каже в?н, повинн? бути зразком слухняност? законн?й влад?, прикладом чесноти, людьми, як? несуть мир, а не протистояння.

Особливо? уваги в енцикл?ц? нада?ться потреб? вза?моповаги м?ж соц?альними групами. Християнська любов, на думку Папи, охоплю? вс?х: ? заможних, ? б?дних, ? сильних, ? слабких. Ус? ? членами одн??? духовно? родини, вс? покликан? до одного спас?ння. Цей богословський принцип ма? безпосередн? сусп?льн? насл?дки: зам?сть боротьби за перевагу, сл?д шукати шлях?в сп?впрац?. Саме такою ма? бути стратег?я Церкви, що поляга? в тому щоб не нав'язуватися сусп?льству, а п?дтримувати його зсередини.

Папа наголошу? на особлив?й в?дпов?дальност? мирян: саме вони, як члени громад, прац?вники, п?дпри?мц?, вчител?, посадовц?, здатн? вт?лювати у сво?х профес?йних сферах принципи справедливост? ? милосердя. Але ц? д??, п?дкреслю? в?н, повинн? бути скоординован? з ?пископами ? п?д ?хн?м кер?вництвом. Християнська демократ?я, якщо вона втрача? церковну ?дн?сть, перетворю?ться на самочинну ?н?ц?ативу, яка б?льше шкодить, н?ж допомага?.

В?д Graves de Communi Re до Fratelli tutti: безперервн?сть ? розвиток соц?ального вчення

Енцикл?ка Graves de Communi Re стала важливою в?хою у формуванн? соц?ального вчення Церкви. Вона уточнила меж? м?ж справжньою християнською сусп?льною д??ю та пол?тичними чи ?деолог?чними рухами, заклала фундамент для концепц?? християнського соц?ального служ?ння, а також поглибила розум?ння зв’язку м?ж рел?г??ю, справедлив?стю та сусп?льним добром.

Ц? ?де? отримали подальший розвиток у численних папських документах. Передус?м, у 1931 роц?, Папа П?й XI в енцикл?ц? Quadragesimo Anno переосмислив соц?альн? проблеми вже в умовах тотал?таризму та економ?чно? кризи. В?н поглибив поняття сол?дарност? ? субсид?арност?, п?дкреслюючи важлив?сть м?жособист?сного вим?ру сусп?льних структур. Цей документ уже б?льш системно закр?плю? бачення Церкви не як стороннього спостер?гача, а як активного учасника процес?в, що формують сусп?льство.

Наступним важливим кроком стала енцикл?ка Mater et Magistra (1961) ?вана ХХ???, яка перенесла акцент ?з класово? боротьби на глобальну нер?вн?сть ? проблеми кра?н, що розвиваються. Тут християнська демократ?я набува? б?льш ун?версального звучання, а основн? принципи так? як г?дн?сть особи, сп?льне благо, справедлив?сть, участь формуються у системний п?дх?д.

У 1967 роц? Павло VI в енцикл?ц? Populorum Progressio вперше говорить про ц?л?сний людський розвиток як про суть справжньо? емансипац??. Тут соц?альне вчення виходить за меж? класичних понять «багат? - б?дн?» ? зверта?ться до глибинного питання розвитку особи ? народ?в. ?дея, започаткована Левом XIII допомогти б?дним, не принижуючи, а п?дносячи, в Павла VI поста? як заклик до всесв?тньо? справедливост?.

У ХХ? стол?тт? Папа Бенедикт XVI в енцикл?ц? Caritas in Veritate (2009) нада? соц?альному вченню глибокого богословського забарвлення, п?дкреслюючи нерозривний зв’язок м?ж любов’ю та ?стиною. В?н розвива? думку про те, що жоден сусп?льний лад не може бути справедливим без морального та духовного вим?ру. ? це пряма спадко?мн?сть Graves de Communi Re, де соц?альна д?я розум??ться як пл?д в?ри.

Врешт?, Fratelli tutti Папи Франциска (2020) ? найнов?шим ?, мабуть, найб?льш всеохопним бачення християнсько? присутност? у св?т?, що стражда? в?д ?ндив?дуал?зму, роз’?днаност? та духовно? втоми. У цьому документ? знову звучить в?длуння Graves de Communi Re: братерство як в?дпов?дь на класовий конфл?кт, любов як альтернатива насильству, м?жособист?сна дружба як альтернатива ?деолог??.

Таким чином, енцикл?ка Папи Лева XIII була не завершенням, а початком великого ? тривалого процесу. ?? ?де? проникли в усе сучасне соц?альне вчення Церкви, що сьогодн? ста? важливим ресурсом не лише для католик?в, але й для вс?х, хто шука? справедлив?шого, людян?шого та вкор?неного у духовност? св?ту.