杏MAP导航

Олена Ком?саренко

Продовжуючи розмову про сп?льноту Номаделф?я, ?тал?йську громаду, що живе за ?вангельським братерством, пропону?мо ваш?й уваз? ?нтерв’ю з ?? представником Паоло Маттераццо. У щир?й розмов? в?н под?лився особистим досв?дом допомоги укра?нським д?тям-сиротам та викликами прийняття укра?нських родин у Номаделф??. Це ?стор?я про в?ру, що д??, про братерство, яке не ма? кордон?в, ? про над?ю, яка залиша?ться нав?ть в часи в?йни.

Допомога, народжена з молитви

Коли 24 лютого 2022 року Укра?на здригнулася в?д повномасштабного рос?йського вторгнення, католицька сп?льнота Номаделф?я в ?тал?? одразу зрозум?ла, що не може стояти осторонь. Нагада?мо, що Номадельф?я – це громада католицьких родин в ?тал??, яку заснував о. Дзено Салт?н?. ?? покликання поляга? в тому, щоб жити братерством, як у перших християнських сп?льнотах: «У них було одне серце ? одна душа». Сп?льне життя, сп?льна праця та дов?ра Божому Провид?нню ? основою ?хнього св?дчення у св?т?. ?хня в?дпов?дь на в?йну в Укра?н? почалася там, де почина?ться все справжн? християнське д?яння – з молитви.

«Молитва була нашим першим кроком, – згаду? Паоло, один ?з багатод?тних батьк?в громади. – Однак, як нас учив наш засновник, молитва без д?? часто бува? порожньою. Тож ми запитали себе: як? конкретн? д?? ми можемо зробити, щоб хоча б частково в?дпов?сти на несправедлив?сть ? допомогти тим, хто стражда??».

?тал?йськ? родини об'?дналися для збору продукт?в харчування власного виробництва, медикамент?в та одягу для постраждалих укра?нц?в. Сп?льними зусиллями орган?зували гуман?тарну м?с?ю, в як?й Паоло сам с?в за кермо вантаж?вки, щоб особисто доставити допомогу до тих, хто цього найб?льше потребував.

Шлях для допомоги укра?нським д?тям-сиротам

У ?нтерв'ю для Рад?о Ватикану Паоло Маттераццо розпов?в нам про особистий досв?д допомоги укра?нським д?тям-сиротам, що через в?йну перебували на територ?? Румун??. В?н зазначив: «На кордонах ми зустр?ли в?дкрит?сть. На вантаж?вц? було написано гуман?тарна допомога, поруч –укра?нський та ?тал?йський прапори. Нас майже н?де не зупиняли. Лише на кордон? з Румун??ю нас попросили показати документи, але не перев?ряли вм?ст. Деяк? кра?ни нав?ть не брали плату за про?зд. Наприклад, Словен?я та Румун?я дозволили перетнути всю територ?ю без оплати».

Подорож через усю ?вропу – через Словен?ю, Угорщину, Румун?ю – вела до дитячого притулку в передм?ст? Брашова. Там, на третьому поверс? буд?вл?, розм?стили понад сорок укра?нських сир?т, евакуйованих ?з Одеси. ?хн? обличчя, ще дитяч?, але вже позначен? в?йною, говорили б?льше, н?ж слова.

«Ми привезли продукти, одяг, медикаменти… Але хочеться сказати, що ми хот?ли би привезти ще б?льше! Подарувати ?м не т?льки реч?, а й любов, над?ю, хоча б в?дчуття безпеки. Т? д?ти здавались спок?йними, завдяки неймов?рн?й прац? доглядальниць, як? стали для мене справжн?м прикладом безумовно? любов?. Але водночас було видно, що д?ти пережили величезну травму – втрату безпечного м?сця. Це буквально перехоплювало подих».

Малюнки миру: серце, що говорить без сл?в

Попри б?ль, укра?нськ? д?ти-сироти зберегли г?дн?сть, п?дкреслив Паоло: «Це, мабуть, головне слово, яке я б використав – г?дн?сть! Вони були без злост?, без мови ненавист?. У них була справжня жага до миру». Укра?нц? зустр?чали ?тал?йц?в ?з вдячн?стю, з глибокою внутр?шньою силою, що стала справжн?м знаком Божо? присутност? серед ру?н в?йни.

Прагнучи п?дтримати укра?нських д?тей, д?ти з Номаделф?? передали ?м малюнки з? словами п?дтримки: «Нав?ть якщо ми вас не зна?мо, ми вас любимо. Ми молимося за мир». Цей жест, простий за формою, був глибокий за зм?стом: у кольорах та словах д?ти передавали свою молитву та сво? братерство.

Укра?нськ? д?ти, незважаючи на втому й шок, не залишилися байдужими до цього жесту. Одна маленька д?вчинка нав?ть наполягла на вза?мност?: вона розбудила сво?х товариш?в, аби вс? могли намалювати у в?дпов?дь сво? малюнки для ?тал?йських друз?в. Паоло згаду?: «Маленька д?вчинка повернулася з ц?лою папкою малюнк?в у в?дпов?дь нашим д?тям. Вони написали сво? ?мена, розпов?ли про себе, подякували. Пот?м ус? вийшли нас проводжати дуже стримано, з г?дн?стю. Це мене дуже глибоко вразило». Так через дитяч? руки ? серця народжувалося справжн? братерство, яке говорить мовою ?вангел?я.

В?дкрите серце: виклик ? дар

У ?россето сп?льнота прийняла чотири с?м’?, та ще чотири в Рим?. Паоло вважа?, що це був важливий досв?д тому, що не все було ?деально ? це нормально адже ми вс? люди, а ?деальних людей не бува?. Особливо близькою для нього стала одна с?м’я – мама, бабуся й маленька д?вчинка на ?м’я М?ла. Вона прибула до ?тал?? налякана, сором’язлива, дуже стримана. Але швидко потягнулася до Паоло, до його батьк?вського тепла. «У мене ? син ?? в?ку, трохи молодший. ? коли вона приходила до мене на руки, я бачив у н?й свою дитину. ?? тато залишився в Ки?в? ? думка про те, що дитина не може об?йняти батька лише через амб?ц?? й жад?бн?сть дорослих, ця думка розбила мен? серце», – д?литься в?н. Саме так? мит? стали точкою переосмислення про те, що означа? бути в?дчиненими дверима, дверима, через як? може ув?йти будь-хто, нав?ть ?з болем, страхом чи розгублен?стю. «Я б зробив це знову, – каже в?н. – Бо якщо щось под?бне трапиться з нами, я хочу, щоб хтось ?з в?дкритим серцем прийняв мо?х д?тей». ? нав?ть коли щось не виходило, через мовний бар’?р чи культурн? р?зниц?, сп?льнота продовжувала п?дтримувати укра?нц?в.

Для Паоло життя в сп?льнот? – це завжди виб?р. ? якщо цей виб?р не зроблено св?домо, життя у сп?льному ритм? може стати викликом. Адже тут усе сп?льне: прост?р, час, молитва, побут. Деяк? укра?нськ? родини з часом в?дчули потребу в б?льшому особистому простор? й пере?хали до ?ншого помешкання. Але нав?ть п?сля цього зв’язок не перервався. Номаделф?я залишилася поруч: ?з порадою, п?дтримкою та з конкретною допомогою. «Ми були рад? бачити, як вони поступово будують сво? нове життя», – д?литься Паоло

Укра?на – в серц? ?вропи ? в молитв? брат?в

Сьогодн?, коли в?йна трива?, коли над?я бореться за м?сце у серцях людей, Номаделф?я продовжу? молитися за Укра?ну. Паоло каже: «Християнин – це людина над??. Бо т?льки той, хто над??ться, може зм?нити св?т. Якщо не спод?ва?шся – н?чого не зм?ниться. У Номадельф?? ми щодня молимось за мир. Особливо за мир в Укра?н? й на Близькому Сход?. Я справд? спод?ваюся, що в?йна завершиться. В?йна в серц? ?вропи ранить нас ус?х. Хто в?дверта?ться ? сл?пим, бо ця в?йна стосу?ться кожного з нас. Ми вс? повинн? д?яти – хто молитвою, хто дипломат??ю. Ми не можемо зм?нити все, але ми можемо зм?нити себе ? стати людьми миру. А Бог може все! ? ми просимо Його просв?тити розуми. Спод?ваюсь, що це станеться тому, що ?вропа не може бути повноц?нною без Укра?ни. ? понад усе: ми не можемо бути справжн?ми людьми, якщо в?дверта?мось в?д несправедливост?».

Проникнувшись досв?дом Паоло ми можемо в?дчути, що кожен, хто сьогодн? молиться ? д?? заради миру, ста? краплею любов? в океан? людсько? ?стор??, а ц? крапл? здатн? зм?нити св?т.