Що сказав Папа Лев XIII у своїй першій енцикліці?
Олена Комісаренко
Сьогодні ознайомимося з першою енциклікою Папи Лева XIII Inscrutabili Dei Consilio. Опублікований на Великдень 21 квітня 1878 року, цей документ став програмною заявою нового понтифікату, окресливши бачення ролі Церкви в сучасному світі, який стрімко втрачав духовну орієнтацію.
Криза цивілізації як втрата морального центру
Папа Лев XIII починає своє звернення з опису глибокої духовної та моральної кризи, яка охопила Європу. Занепад віри, поширення секуляризму, знецінення правди, зростання анархії, соціальної несправедливості – усе це, на його думку, не випадкові явища, а ознаки втрати фундаменту. Людство, яке відкинуло істину про Бога і Його закон, починає розкладатися зсередини. У центрі критики Папи – фальшиве уявлення про цивілізацію, яка намагається збудувати життя без релігійного підґрунтя. Таке суспільство, як стверджує Лев XIII, неминуче втрачає відчуття справедливості, спільного блага, милосердя та справжньої свободи.
Церква – джерело справжнього поступу
Протиставляючи фальшиві уявлення про прогрес, Папа з переконанням доводить, що саме Церква була головною рушійною силою цивілізації. Вона просвітлювала народи Євангелієм, утверджувала гідність людини, створила систему сдужіння милосердя через лікарні, школи, притулки, і дала початок новій культурі, вкоріненій у християнському розумінні особи. Лев XIII наголошує, що розквіт науки, мистецтва й гуманізму в Європі був можливим не завдяки відходу від Церкви, а завдяки її духовному впливу.
Особливе місце в енцикліці займає тема стосунків між Церквою і державою. Лев XIII захищає право Римського Папи на незалежність, адже без неї неможливе вільне виконання духовної місії. Втрату Папської держави він розглядає не як політичну трагедію, а як загрозу для свободи Церкви в усьому світі. В цьому контексті Папа закликає світських лідерів не розглядати Церкву як конкурента, а навпаки – як союзника у справі відновлення миру, справедливості й духовного порядку. Він підкреслює: благополуччя народів прямо залежить від поваги до морального авторитету Церкви.
Родина – основа морального оновлення
Особливу увагу в енцикліці Inscrutabili Dei Consilio Папа Лев XIII приділяє питанню подружжя і родини як фундаменту суспільства. На його переконання, без моральної та духовної сили домашнього вогнища не можна побудувати жодної стійкої культури. Християнська родина є не лише особистим середовищем любові та турботи, вона є джерелом виховання, школою чеснот, первинним середовищем соціалізації. Саме тут формується сумління, звичка до праці, пошана до старших і жертовне ставлення до ближнього.
Лев XIII рішуче виступає проти секулярного трактування шлюбу як простого цивільного контракту. Він застерігає, що коли суспільство знецінює сакраментальний характер шлюбу, неминуче настає руйнування подружніх обов'язків, ослаблення батьківської відповідальності, втрата поваги дітей до батьків. Наслідки цього не обмежуються родинною сферою, вони мов епідемія поширюються на все суспільство, спричиняючи моральне спустошення та руйнування громадського порядку.
Папа вказує на те, що Христос, піднісши подружжя до гідності таїнства, не лише освятив взаємну любов чоловіка й жінки, а й дарував подружжю джерело щастя, що допомагає долати труднощі, виховувати дітей у вірі й чеснотах. Його збереження – це справа не лише особистого спасіння, а й умова суспільної рівноваги. Через християнську родину формується ціле покоління, здатне до жертовності, вірності, відповідального громадянства. Тому Церква повинна рішуче стояти на захисті подружжя як таїнства, навіть коли цей голос суперечить панівним тенденціям часу.
Оновлення через католицьке виховання і плекання праці
Папа Лев XIII наголошує, що однією з головних причин суспільного розпаду є занепад справжньої освіти, яка б ґрунтувалась не лише на знаннях, а й на вірі, совісті та моральному порядку. Він із тривогою констатує, що секулярні інституції, витіснивши Церкву від виховання молоді, відкрили двері для поширення згубних ідей, які затьмарюють розум і псують серце. Особливо це стосується молодого покоління, яке, залишене без духовного проводу, легко стає здобиччю фальшивих ідеологій і матеріалістичного світогляду.
Тому Папа закликає до утвердження освіти, цілковито гармонійної з католицькою вірою. Ця освіта має плекати не лише розум, а й дух. Особливе значення він надає філософії, яка, за його словами, має не руйнувати об’явлену істину, а прокладати їй шлях і захищати її. Звертаючись до прикладів святого Августина й святого Томи Аквінського, Папа стверджує, що саме через поєднання розуму й віри формується справжній світогляд, спроможний виховувати вільних, мудрих і морально відповідальних громадян.
Водночас Папа наголошує, що виховання не обмежується школами чи університетами. Воно починається в родині, де дитина вперше вчиться любити, слухатися, молитися і працювати. Саме родина, утверджена у вірі, є першою школою чесноти. І якщо держава запроваджує закони, які принижують святість шлюбу, знецінюють батьківську владу чи дозволяють подружні розлучення, тоді руйнується не лише родинне середовище, а й уся основа морального виховання. Саме через католицьку освіту, яка поєднує формування розуму й серця, через родинне виховання і культуру щоденної жертовної праці, Лев XIII бачить шлях до оновлення культури. Це не політична реформа, а духовне перетворення, що веде до справжнього розвитку.
На тлі політичної нестабільності та ідеологічної боротьби Лев XIII пропонує образ Церкви як простору єдності. Вона об’єднує народи, культури і покоління не через насилля чи примус, а через правду, любов і милосердя. Саме єдність із Римським Престолом Папа вважає запорукою зцілення людства. Inscrutabili Dei Consilio – це не просто вступна енцикліка нового понтифікату. Це документ, який окреслив головне напруження усього ХХ століття: боротьбу між секулярністю і християнським уявленням про людину та спільне благо. Це заклик до Церкви не мовчати, коли світ відходить від Бога, і нагадування про її незамінну місію – бути світлом серед темряви, сіллю для землі.
