Отець Пйотр Янас, OP: лідерство – це не просто набір швидких відповідей
Олена Комісаренко
У попередньому випуску нашої рубрики, присвяченої християнським цінностям у економічному та суспільному житті, ми говорили про таке явище, як коучинг. Для того щоб краще зрозуміти суть цього феномену, ми поспілкувалися з священником Пйотром Янасом, домініканцем, викладачем Папського університету святого Томи Аквінського в Римі, який присвятив своє життя формуванню лідерів, як в академічному середовищі, так і через коучинг. Він працює з керівниками підприємств та менеджерами як коуч із лідерства, а також зі студентами чи просто з людьми, які хочуть розвивати свої лідерські навички або прагнуть зростати як особистості.
Дорога покликання як бажання допомагати
Священник поділився з нами досвідом важливого переходу в своїй професійній діяльності. З духовної точки зору, покликання стати домініканцем причинилося до того, щоб розпізнати свій шлях, щоб бути ближчим до Бога, жити з Ним. З світської точки зору, працюючи перед тим у консалтингових компаніях та у сфері телекомунікацій, він завжди прагнув розвиватися і використовувати свої знання й досвід, щоб допомагати іншим зростати. Тож можна сказати, що змінилася лише сфера діяльності, але сама суть – ідея допомоги іншим, підтримки інших – залишилася незмінною. Він зазначив: «Раніше я знаходив певне задоволення і самореалізацію, працюючи над консалтинговими проєктами. А тепер я відчуваю ще більше наповнення, коли можу використовувати свої знання, експертизу та досвід, щоб допомагати іншим зростати як особистостям і як лідерам».
Від покращення ефективності до відповіді на запитання про сенс
Отець Пйотр майстерно поєднує свою академічну діяльність із коучингом. У сфері коучингу він працює переважно з менеджерами, лідерами та керівниками вищої ланки, над тим, як вони можуть стати кращими людьми і кращими лідерами. Серед його клієнтів – люди, які мають різноманітні труднощі та стикаються з викликами у формуванні бачення свого професійного життя. Проте кожна проблема або ціль унікальна, і хоча структура коучингу досить чітка, в ній завжди є простір для гнучкого налаштування сесій під потреби конкретної людини.
Священник пояснив, що деякі клієнти працюють над покращенням своєї професійної ефективності. Наприклад, вони стикаються з конфліктами на роботі й розуміють, що це не поодинокі випадки, а певна модель поведінки у стосунках. Тоді вони хочуть над цим попрацювати. Інші хочуть розвинути конкретні навички: як делегувати, як вирішувати конфлікти, як організувати себе при початку нової роботи, нового завдання чи нової посади – це те, що називається коучингом адаптації (onboarding). Деякі хочуть з’ясувати, на якому етапі вони перебувають зараз і як краще розвивати свою кар’єру – це вже карӣѶний коучинг. Є й ті, хто хоче розвивати комунікативні навички або подолати страх публічних виступів. Це все називається коучингом для результативності.
Однак, отець Пйотр підкреслив: «Існує особливий тип коучинку – коучинг розвитку. Він охоплює глибші теми, пов’язані з особистим зростанням. Наприклад, виявлення особистих цінностей, конфлікт між ними, питання балансу між роботою і життям, розвиток емоційного інтелекту. З одного боку, емоційний інтелект – це навичка, яка підвищує ефективність, але водночас – це процес особистісного розвитку з фокусом на емоційній сфері», – пояснив він.
Розповсюдженою проблемою людей, які звертаються до священника, є питання сенсу, вони хочуть визначити, яким має бути їхній професійний шлях, чи варто змінювати роботу, яку діяльність обрати, що робити в житті. Вони приходять до коуча мотивовані працювати над вибором правильної професії чи кар’єри, але в процесі виявляється, що справа не стільки в одному конкретному рішенні знайти «ідеальну» роботу, скільки в тому, як вони взагалі приймають рішення, що на них впливає, чого вони насправді хочуть і що стоїть за бажанням змінити роботу.
«Народити» рішення
Щодо самого процесу, отець Пйотр використовує метафору, зазначаючи, що роль коуча схожа на акушерку, тобто коуч допомагає людині народити власне рішення. Коучинг базується на переконанні, що кожна людина здатна брати відповідальність за своє життя і має в собі достатній потенціал, щоб знайти найкращий шлях у складній ситуації. Завданням коуча не є дати готові відповіді, а через активне слухання і вдумливі запитання допомогти людині усвідомити себе, зробити вибір і взяти за нього відповідальність.
Щоб застосувати цей метод, є досить чітка структура. Коучинг включає серію зустрічей-сесій, кількість яких залежить від конкретної ситуації. Їх може бути одна, три, шість, десять, а то й більше. На першій (вступній) сесії з клієнтом встановлюють так званий контракт – основні правила співпраці. Обговорюється кількість сесій, на які людина готова зобов’язатися. Але головна тема – це визначення мети, тому що коучинг – це праця над метою. Разом з клієнтом вони трансформують проблему або виклик у чітку ціль, працюють з усвідомленням ситуації, розглядають варіанти рішень і, зрештою, домовляються, що конкретно людина готова зробити, щоб досягти бажаного. Це базова модель коучингу GROW. Але є й інші моделі, і в процесі можливе використання розмаїття тем, технік, вправ і запитань. Саме в цьому й полягає гнучкість процесу. Коуч відповідає за структуру, за методи, за динаміку сесії, але саме клієнт вирішує, над чим він хоче працювати, що досліджувати і куди рухатися.
Важливість оцінювання
Наприкінці процесу священник разом з клієнтом вимірюють рівень задоволення процесом або досягненням цілі. Саме клієнт має взяти на себе відповідальність за власні рішення, участь, залученість і дії, зроблені для досягнення мети, тому рівень успішності процесу має визначати клієнт. Отець Пйотр розповів: «Для мене найкраща оцінка – це реакція клієнта, і це є для мене найбільшою винагородою. Це те, що спонукає мене розвиватися як коуча і ще більше залучатися, адже я бачу, що цей метод справді допомагає».
Клієнти відверто діляться з отцем тим, як такий підхід дозволяє їм переосмислити своє життя чи роботу крізь призму думок, переконань, цінностей, поведінки та емоцій, і це допомагає їм зростати. І як коуч, священник не лише бачить ці зміни, але й чує про них безпосередньо від клієнтів. Вони часто повертаються і це – ще одна можливість побачити результати коучингу. Він поділився, що відчуває справжнє задоволення, коли клієнт після завершення процесу, або навіть через кілька місяців, ділиться тим, що йому стало легше будувати стосунки, що він став більш відкритим у спілкуванні, більш впевненим і здатним краще вирішувати конфлікти чи управляти емоціями. І так само для священника є значущим, коли клієнт каже, що після коучингу відчуває більше спокою, живе повніше або прийняв важливе рішення, яке довго відкладав. Тому для нього кожен клієнт є особливим.
Досвід кризових ситуацій, як війна
Отець Пйотр мав певний досвід роботи з українськими клієнтами. «Якщо спробувати охарактеризувати роботу з українськими клієнтами, то можу сказати, що виклики та проблеми універсальні. Насправді неважливо, звідки людина. Я працював із клієнтами з Європи, США, Африки та інших регіонів, і проблеми є спільними в тому сенсі, що вони стосуються людського досвіду. Звісно, вони можуть по-різному сприйматися у робочому чи культурному контексті, але в основі – це ті самі людські виклики», – говорить він. Серед основних викликів виокремлює усвідомлення або визначення того, що є важливим для людини. У різних культурах цінності можуть відрізнятися або мати інший пріоритет, але кожна людина має зрозуміти, що для неї головне, або розібратися, коли цінності конфліктують між собою. За його словами, ми всі, як люди, однаково переживаємо емоції, формуємо думки, маємо потреби, тому в коучингових розмовах священник працює над тим, щоб люди краще пізнавали себе, глибше інтегрували різні аспекти свого внутрішнього життя, а також власної поведінки. Саме тому ці виклики універсальні: вони стосуються мотивації, розуміння власних пріоритетів, того, що людина переживає, який вплив особисті рішення мають на інших.
Але є й особливості, які отець Пйотр помітив, працюючи з українськими клієнтами, і це очевидно пов’язано з війною та тим, як люди переживають її наслідки, навіть якщо вони не беруть безпосередньої участі у бойових діях. «Вплив війни як ситуації шоку чи кризи є дуже відчутним. Ми працюємо над тим, як зберегти або розвинути стійкість, як війна впливає навіть на дрібні повсякденні рішення, і як люди можуть з цим упоратися», – зазначив спеціаліст. Він вважає, що важливо визнати, як глобальна подія, криза в компанії або суспільні труднощі впливають на наше особисте життя. Приклад впливу війни демонструє, що важливо зрозуміти, як саме подія впливає на нас, що це для нас означає і що ми можемо з цим зробити.
Фундамент етики чеснот
Священник вбачає тісний зв’язок між лідерством, розвитком лідера та етикою чеснот. Саме цим він уже деякий час займається в академічних дослідженнях. Отець Пйотр має можливість дійсно спостерігати, як практика чеснот і прийняття цього способу мислення, усвідомлення чеснот, інтегрують наш інтелект, наші емоційні реакції, наші рішення та діяльність. Усе це, за його словами, формує добрі схильності, які дозволяють нам досягати того, що є добрим для нас, прагнути того, що є нашою досконалістю. Отець підкреслив: «Усвідомлення чеснот, розуміння їхньої ролі та практикування було для мене дуже цінним: я побачив, як вони можуть підтримати реалізацію нашого лідерства і спрямувати нас до мети, яка, зрештою, є доброю. Це допомагає сприймати лідерство значно глибше й усвідомленіше».
Священник вважає, що лідерство – це не просто швидке рішення чи набір готових відповідей, і не лише ще один інструмент чи навичка, покликані вирішити певну поточну проблему чи виклик, із якими стикаються лідери. Тому чесноти є своєрідною філософією, що глибше формує наше лідерство, допомагає лідерам бути більш цілісними, наповненими та водночас ефективними.
Духовне наставництво не є коучингом
Люди, які звертаються до отця Пйотра, знають, що він священник-домініканець, і той факт, що він мав ґрунтовну філософську підготовку, а також душпастирський досвід, допомагає іноді краще зрозуміти людей або принаймні запропонувати ширшу перспективу. Тож, якщо людина хоче включити у процес коучингу більше своєї духовності, для цього є простір, однак важливо нічого не нав’язувати людям. «Якщо клієнти хочуть у процесі роботи над досягненням своєї мети включити в розмову свої духовні цінності, говорити про Бога, про віру, то, думаю, я також можу надати в цьому підтримку. Проте коучинг – це не духовне наставництво. Це інші методи, інший предмет розмови. Я б додав, що вивчення філософії, зокрема Томи Аквінського, його аналітичного, а потім синтетичного підходу в аргументації, мушу зізнатися, дуже мене надихає». Отже, те, у чому священник вбачає свою перевагу і що цінують клієнти, – це вміння бачити деталі, структурувати їхні виклики, а потім намагатися дійти до певного висновку чи синтезу з тієї багатої перспективи, яка перед ними відкривається. Саме це, на його думку, є домініканським впливом на спосіб його роботи.
Кожен має перспективу зростання
Наприкінці розмови отець Пйотр поділився заохоченням, закликом завжди пам’ятати про перспективу зростання, яка існує для кожного. Незалежно від того, чи йдеться про досвідченого лідера, чи хтось перебуває лише на початку своєї кар’єри, чи хтось, хто бореться з невеликими щоденними проблемами або ж з великими кризами – завжди важливо мати цей спосіб мислення, орієнтований на розвиток. Шукати можливості, намагатися винести уроки навіть із найважчих ситуацій, у які потрапляють люди. «Я намагаюся ділитися цим через викладання, коучинг, тренінги. І я бачу, наскільки фундаментальною є ця установка – мати надію, зростати, ставати більш людяною й більш наповненою особистістю», – підсумовує він.
