Дорогою справедливості: як світ може подолати боргову кризу
Олена Комісаренко
Сьогодні боргова криза вражає не лише бідні країни, але і держави з середнім рівнем доходу, які через пандемію, військові конфлікти та зміни клімату опинилися у пастці зовнішньої заборгованості. У своїй Ювілейна комісія, створена при Папській Академії Суспільних Наук, не лише глибоко аналізує масштаби проблеми, але й формулює конкретні, багатовимірні пропозиції щодо її розв’язання.
Згідно зі звітом, більше половини держав з низьким і середнім доходом мають зовнішній борг, який перевищує стійкі межі. Ці країни змушені витрачати більше коштів на обслуговування боргів, ніж на охорону здоров’я чи освіту. Як зазначає звіт, боргова криза вже не є винятком, а стала системним явищем. Вона вимагає не тимчасових рішень, а повного оновлення глобальної фінансової архітектури.
Основна ідея звіту полягає у тому, що борги мають бути підпорядковані людському розвитку, а не навпаки. Коли кредитні зобов’язання суперечать реалізації основних прав, таких як доступ до води, їжі, житла, охорони здоров’я, йдеться не просто про фінанси, а про порушення соціальної справедливості.
Орієнтири для подолання боргової кризи: узагальнення рекомендацій Комісії
Виходячи з принципів справедливості, гідності та сталого розвитку, Ювілейна комісія формулює чотири ключові напрями дій, які мають бути реалізовані для розв’язання сучасної боргової кризи:
1. Продовження та розширення ініціатив щодо призупинення боргів.
Комісія позитивно оцінила впровадження Ініціативи з призупинення обслуговування боргу (DSSI), яка діяла з 2020 до 2021 року і дозволила країнам з низьким доходом тимчасово зупинити виплати офіційним кредиторам. Водночас учасники підкреслили потребу не лише у продовженні цієї ініціативи, але й у її розширенні на країни із середнім доходом, які зазнають аналогічних труднощів. У випадках очевидної неплатоспроможності обмежитись відстрочкою недостатньо, має бути здійснене реальне скорочення боргів. Проте навіть у разі такого розширення, сама ініціатива не розглядається як достатня, особливо з огляду на низьку участь приватного сектору.
2. Негайні політичні заходи для зміни стимулів.
Комісія акцентує увагу на необхідності швидких змін у регуляторному та фінансовому середовищі, які би заохочували приватних кредиторів до участі в реструктуризації боргів.
3. Перенаправлення боргів на користь навколишнього середовища.
Такі перенаправлення можуть поєднувати фінансову стабілізацію з екологічними цілями, дозволяючи країнам спрямовувати частину боргових виплат на захист довкілля або адаптацію до змін клімату. Проте, на думку Комісії, ці інструменти мають бути чітко направленими: вони не повинні витісняти першочергові національні потреби, трансакційні витрати мають бути мінімальними, а прозорість і відповідність стратегіям розвитку – обов’язковими.
4. Заохочення участі приватного сектору через нову глобальну програму.
Комісія пропонує створити оновлену ініціативу, подібну до програми HIPC (Highly Indebted Poor Countries), ініційованої 25 років тому святим Іваном Павлом ІІ. В наші дні потрібна програма, яка б включала фінансування перехідного періоду, співпрацю приватного сектору та списання частини боргів. Такий підхід не лише полегшить борговий тиск, але й закладе основи нової глобальної фінансової справедливості.
Справедлива фінансова підтримка: шлях до розвитку, стійкості та гідності
Глобальна фінансова система досі навантажує країни, що розвиваються, надмірними ризиками, залишаючи їх без належних інструментів для стабільного розвитку. Ювілейна комісія 2025 року пропонує переосмислити цю архітектуру, зміцнивши підтримку та забезпечивши фінансову справедливість. Йдеться не лише про більші обсяги допомоги, але й про її якість, прозорість, справедливість і довгострокову ефективність.
По-перше, пропонується створення глобального кліматичного фонду не як чергової декларації, а як реального джерела компенсацій для вразливих країн, особливо малих острівних держав, що найбільше потерпають від наслідків кліматичних змін. Одночасно міжнародні регулятори мають стримувати фінансування діяльності, що шкодить довкіллю.
Друга ініціатива — створення стабілізаційного фонду для ринків сировини. Раптові обвали цін на товари, що є основою експорту багатьох країн, руйнують бюджети, поглиблюють бідність і позбавляють держави можливості інвестувати в інфраструктуру чи соціальні послуги. Глобальний фонд мав би згладжувати ці коливання, посилюючи економічну стійкість та інклюзивність.
Третя пропозиція стосується глибокої трансформації багатосторонніх банків розвитку. Замість фрагментованого, проектного фінансування необхідне інвестування у системні трансформації: декарбонізацію, цифрову інклюзивність й охорону здоров’я. Це вимагатиме не лише збільшення капіталу, а й нової культури управління, менш залежної від приватних ринків і більш орієнтованої на довготривалий розвиток.
Віра, справедливість і фінансова етика
В центрі всіх цих пропозицій не просто нова фінансова логіка, а моральна вимога справедливості. Ювілейна комісія відсилає до біблійної традиції прощення боргів, закладеної в Книзі Левіт (Лев. 25), яка вимагає періодичного відновлення справедливості, щоб уникнути надмірного накопичення багатства та підкорення одних людей іншим. Цей підхід є реальним механізмом, що має запобігти деградації спільноти.
Сьогодні, як і в біблійні часи, борги можуть стати формою поневолення. Звіти Світового банку показують, що в деяких країнах витрати на обслуговування боргу у 4–6 разів перевищують інвестиції в освіту або охорону здоров’я. У цій ситуації прощення боргів – це не милостиня, а питання етичної відповідальності.
Звіт Ювілейної комісії 2025 року – це заклик до оновлення. До перегляду принципів, на яких ґрунтується міжнародна фінансова система. Він є запрошенням до спільного пошуку нової моделі розвитку, що ґрунтується на солідарності, відповідальності і гідності кожної людини. Як християни, ми покликані не бути байдужими до економічних структур, які породжують нерівність. Ми покликані, подібно до пророків, звертати увагу на тих, кого не чують, і нагадувати світові, що економіка існує для людини, а не навпаки.
