Папа: крик може бути крайньою формою молитви, коли вже зак?нчилися слова
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Розпов?даючи про смерть ?суса на хрест?, ?вангел?? звертають увагу на один особливо ц?нний елемент, який заслугову? нашого споглядання. Йдеться про те, що ?сус не помира? мовчки, не згаса? пов?льно, немов св?чка, що згоря?, а залиша? життя з могутн?м криком: «?сус, голосом сильним скрикнувши, в?ддав духа», – чита?мо в ?вангел?? в?д Марка. На це звернув увагу Папа Лев XIV на початку роздум?в, якими в середу, 10 вересня 2025 р., под?лився з учасниками загально? ауд??нц??, запрошуючи до споглядання «кульм?нац?? життя ?суса». Промовляючи до паломник?в, як?, нехважаючи на дощ, з?бралися на площ? Святого Петра, в?н п?дкреслив, що в цьому криков? м?ститься усе: б?ль, покинення, в?ра, жертвоприношення, це «не лише голос т?ла, що п?дда?ться, а остаточний знак життя, яке вруча?ться».
?стина, приведена до крайнощ?в
Свят?ший Отець звернув увагу на те, що цей крик випереджений «одним ?з найболюч?ших запитань», яке лише можна поставити ? яке в устах ?суса «набира? ун?кально? ваги»: «Боже м?й, Боже м?й, чому Ти мене покинув?». «Син, Який завжди жив у близькому сопричаст? з Отцем, тепер пережива? мовчання, в?дсутн?сть, безодню. Це не криза в?ри, а останн?й етап любов?, яка в?дда?ться до к?нця. Крик ?суса – це не в?дчай, а щир?сть, правда, доведена до меж?, дов?ра, яка не зда?ться, нав?ть коли все мовчить», – сказав Лев XIV, додаючи, що в цей момент небо потемн?ло ? в храм? роздерлася зав?са, немовби створ?ння брало участь у цьому болев?, водночас об’являючи щось нове: «Бог б?льше не живе за зав?сою, Його обличчя тепер повн?стю видиме в Роз?п’ятому». Там об’явля?ться «найб?льша любов», саме там можемо розп?знати, що «Бог не трима?ться здалека, а до к?нця переходить через наш б?ль».
Не в?дчай, а прагнення
? це, як зауважив дал? Папа, розп?зна? язичник сотник, «не тому, що вислухав промову, а тому, що бачив, що ?сус помира? саме так». «Це перше п?сля смерт? ?суса визнання в?ри. Це пл?д крику, який не розв?явся у в?тр?, а торкнувся серця. ?нод? те, що ми не можемо висловити словами, ми виража?мо голосом. Коли серце переповнене, воно кричить. ? це не завжди ознака слабкост?, це може бути глибоким проявом людяност?», – наголосив Наступник святого Петра. За його словами, ми звикли думати, що крик – це щось непристойне, що потр?бно приглушувати, натом?сть ?вангел?? «нада? нашому криков? безмежну ц?нн?сть», ба б?льше, «в?н може бути крайньою формою молитви, коли в нас вже б?льше не залишилося сл?в».
«У той крик ?сус вклав усе, що в Нього залишилося: всю свою любов, всю свою над?ю. Так, бо в крику ? й це: над?я, яка не змиря?ться. Кричимо, коли в?римо, що хтось ще може нас почути. Кричимо не в?д в?дчаю, а через прагнення. ?сус кричав не проти Отця, а до Нього. Нав?ть серед мовчання В?н був переконаний, що Отець ? поруч. ? таким чином В?н показав нам, що наша над?я може кричати, нав?ть коли все зда?ться втраченим», – пояснив Лев XIV, п?дкреслюючи, що в такому випадку крик ста? «духовним жестом», бо кричимо не лише тод?, коли стражда?мо, але й «коли любимо, кличемо, призива?мо». «Кричати означа?, що ми ?, що не хочемо згаснути в мовчанн?, що ми ма?мо ще що жертвувати», – додав в?н.
Пор?г нового народження
П?дсумовуючи, Папа зазначив, що в житт? бувають моменти, коли тримати все в соб? призводить до того, що ми пов?льно по?да?мо себе зсередини. ?сус же навча? нас не боятися крику, коли в?н ? «щирим, смиренним ? зверненим до Небесного Отця». Бо якщо народжу?ться з любов?, «крик н?коли не ? даремним» ? «н?коли не ?гнорований», якщо звернений до Отця.
«Дорог? браття й сестри, навч?мося цього в?д Господа ?суса: навч?мося крику над??, коли наста? година крайнього випробування. Не для того, щоб ранити, а щоб дов?ритися. Не для того, щоб кричати на когось, а щоб в?дкрити серце. Якщо наш крик буде щирим, в?н може стати порогом нового св?тла, нового народження. Як для ?суса: коли все здавалося зак?нченим, насправд? розпочиналося спас?ння. Якщо в?н проявля?ться з дов?рою ? свободою Божих д?тей, то голос страждання нашо? людсько? природи, по?днаний з голосом Христа, може стати джерелом над?? для нас ? для тих, хто поруч з нами», – сказав Лев XIV.
