Папа: в темні періоди любов Божа підтримує нас і робить зрілим плід вічного життя
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Надія, яка випливає з нашої віри, полягає в тому, що наші гріхи та зволікання не заважають Богові прощати нам і повертати нам прагнення відновити слідування за Ним, щоб зробити нас здатними дарувати життя іншим. Так Папа Лев XIV підсумував свої роздуми, якими поділився з учасниками загальної аудієнції, яка в середу, 27 серпня 2025 р., відбулася в залі Павла VI у Ватикані. Святіший Отець коментував арешт Ісуса, який відбувся в Оливному саді.
Не жертва арешту, а автор дару
Зупинившись на тому, як цю сцену описав святий євангелист Іван, Наступник святого Петра зазначив, що він представляє Ісуса не як наляканого чоловіка, який ховається, а як вільну людину, яка виступає вперед і бере слово, відверто виходячи назустріч можливості «показати світло найбільшої любові». «Ісус же, знаючи все, що мало з ним статися, вийшов і мовив до них: “Кого шукаєте?”», – читаємо в Євангелії.
«Ісус знає. Проте Він вирішує не відступати. Він віддає себе. Не через слабкість, а через любов. Любов настільки повну, настільки зрілу, що не боїться відторгнення. Ісуса не захоплюють: Він дозволяє Себе схопити. Він не є жертвою арешту, а автором дару. У цьому жесті втілюється надія на спасіння для нашого людства: знати, що навіть у найтемнішу годину можна залишатися вільним, щоб любити до кінця», – сказав лев XIV.
Дароване життя неможливо відібрати
Коли Ісус відповів солдатам «ось я», вони впали на землю. Папа пояснив, що в Біблії ці слова є посиланням на ім’я Бога. Таким чином, Ісус показує, що «Божа присутність виявляється саме там, де людськість переживає несправедливість, страх, самотність». Саме тоді «справжнє світло готове сяяти», не боячись, що темрява його поглине. «Посеред ночі, коли здається, що все валиться, Ісус показує, що християнська надія – це не втеча, а рішення. Таке ставлення є плодом глибокої молитви, в якій не просиш Бога вберегти від страждань, а просиш сили витримати в любові, усвідомлюючи, що життя, добровільно пожертвуване заради любові, ніхто не може відібрати», – мовив Святіший Отець, звернувши увагу на те, що в момент свого арешту Ісус думає не про власний порятунок, а просить, щоб Його друзів відпустили вільними. І це, за його словами, показує, що ця жертва є «справжнім актом любові».
Розпізнати зародок нового життя
Як зауважив Папа, Ісус кожен день свого життя проживав як приготування до цього моменту. Тож коли він настав, має сили не шукати шляхи втечі. Його серце знає, що «втратити життя заради любові – це не поразка», цей жест «містить таємничу плідність», як зерно, яке, впавши в землю, вмирає, щоб принести плід. «Також і Ісус відчуває тривогу перед шляхом, який, здається, веде лише до смерті і кінця. Але Він також переконаний, що лише життя, втрачене заради любові, врешті-решт віднаходиться. У цьому полягає справжня надія: не в тому, щоб намагатися уникнути болю, а в тому, щоб вірити, що навіть у самому серці найнесправедливіших страждань ховається зародок нового життя», – підкреслив Лев XIV, додаючи, що наша поведінка часто є інакшою, ми захищаємо свої проекти та гарантії, й не помічаємо, «що залишаємося самотніми». Водночас, логіка Євангелія інша: «лише те, що дарується, розквітає, лише та любов, яка стає безкорисливою, може повернути довіру туди, де здається, що все втрачене».
Щодня обирати любити
Врешті, Папа звернув увагу на розповідь, яку подає святий Марко, розповідаючи про одного юнака, який під час арешту Ісуса втік нагий. За словами Святішого Отця, також і під час наших спроб іти за Ісусом трапляються моменти, які застають нас зненацька, й ми залишаємося обдертими з наших гарантій. І в такі хвилини можемо відчувати спокусу залишити дорогу Євангелія, «бо любов здається нам неможливою подорожжю». Однак, наприкінці Євангелії знову юнак, але цього разу вже не нагий, а в білій одежі, звістить жінкам про воскресіння.
«У цьому полягає надія нашої віри: наші гріхи та вагання не заважають Богові прощати нам і повертати нам прагнення відновити наше слідування за Ним, щоб ми ставали здатними дарувати життя іншим», – сказав Лев XIV, заохочуючи слухачів вручати себе добрій волі Небесного Отця, «щоб наше життя ставало відповіддю на отримане добро». «У житті не потрібно все контролювати. Достатньо щодня обирати любити в свободі», – підсумував він, додаючи, що надія полягає в тому, щоб знати, що навіть серед пітьми випробувань Божа любов підтримує нас і причиняється до дозрівання плоду вічного життя.
