Папа: прощення – це дар, який пропону?ться ще перед тим, як буде прийнятим
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Не просто жест вза?мопод?лу, а щось набагато б?льше – остання спроба любов? не здатися. Цим, за словами Папи Лева XIV, ? «один з найб?льш вражаючих ? яскравих жест?в» в ?вангел??, яким в?н назвав той момент, коли ?сус п?д час тайно? вечер? подав кусень тому, хто готувався Його зрадити. Над ц??ю под??ю з життя ?суса в?н роздумував п?д час загально? ауд??нц??, яка в середу, 20 серпня 2025 р., в?дбулася в зал? Павла VI у Ватикан?.
Покликаючись на прочитаний на початку ауд??нц?? уривок з ?вангел?? в?д ?вана, Свят?ший Отець звернув увагу на «глибоку духовну чутлив?сть», з якою ?вагелист розпов?да? про те, що «п?д час вечер?, коли то диявол уже вклав у серце Юди ?скар?отського, сина Симона, щоб зрадив Його», ?сус, «знаючи, що вибила Його година», полюбив сво?х «до к?нця». «Любити до к?нця – ось ключ для того, щоб зрозум?ти Христове серце. Любов, яка не зупиня?ться перед обличчям в?дкинення, розчарування, а нав?ть ? невдячност?», – сказав Лев XIV.
Справжн? прощення не чека? на покаяння
Як зазначив Папа, ?сус «зна? годину», але не п?дда?ться ?й пасивно, В?н обира? ??. В?н розп?зна? той момент, коли «Його любов повинна перейти через найболюч?шу рану», тобто, зраду. Але не в?дступа?, не звинувачу? ? не захища?ться, «але дал? любить», тобто, вмива? ноги, вмочу? хл?б ? пода? його. «Той, кому я кусень, умочивши, подам», – каже ?сус, ? цим «простим ? смиренним жестом» несе свою любов до к?нця. «В?н зрозум?в, що свободу ?ншого, нав?ть коли той заблукав у зл?, все ще можна досягти св?тлом лаг?дного жесту. Бо В?н зна?, що справжн? прощення не чека? на покаяння, а пропону?ться першим, як безплатний дар, ще до того, як буде прийнятий», – мовив Наступник святого Петра.
Все задля нашого спас?ння
Однак Юда, в?в дал? Свят?ший Отець, «не збагнув цього». Як чита?мо в ?вангел??, коли в?н отримав кусень, «сатана вв?йшов у нього». «Цей фрагмент вража? нас: немовби зло, яке до того моменту було приховане, проявилося п?сля того, як любов показала сво? максимально неозбро?не обличчя. ? саме тому, браття й сестри, цей кусень ? нашим спас?нням: бо в?н говорить нам, що Бог робить усе – абсолютно усе – щоб д?статися до нас, нав?ть у той час, коли ми в?дкида?мо Його», – сказав Лев XIV, додаючи, що саме в цьому «прощення проявля?ться в ус?й сво?й могутност? та показу? конкретне обличчя над??». Це «не забуття ? не слабк?сть», а здатн?сть «залишити ?ншого в?льним, хоч ? полюбивши його до к?нця». «Любов ?суса не заперечу? правду болю, але не дозволя?, щоб зло було останн?м словом. Ось яке та?нство ?сус звершу? для нас, в якому також ? ми, ?нод?, покликан? брати участь», – додав Папа.
Вже серед ноч? пробива?ться св?тло
За словами Наступника святого Петра, у той час, як ми бачимо, як розбиваються стосунки, як залишаються несказаними чимало сл?в, ?вангел?? показу? нам, «що завжди залиша?ться спос?б ? дал? любити», нав?ть якщо зда?ться, що «все вже нев?дворотно скомпрометоване». «Простити не означа? заперечувати зло, а завадити йому породжувати ?нше зло. Це не означа? сказати, що н?чого не сталося, а робити все можливе для того, щоб почуття кривди не було тим, що вир?шу? майбутн?», – п?дкреслив Папа, звертаючи увагу на те, що коли Юда залишив св?тлицю, була н?ч. Але ?сус в?дразу сказав: «Тепер прославився Син Людський». «Ще трива? н?ч, але вже почало сяяти св?тло. ? воно ся?, бо Христос залиша?ться в?рним до к?нця, ? таким чином Його любов сильн?ша в?д ненавист?», – зауважив Свят?ший Отець.
«Дорог? браття й сестри, ми теж пережива?мо бол?сн? й важк? ноч?. Ноч? душ?, ноч? розчарування, ноч?, коли хтось нас образив або зрадив. У так? моменти виника? спокуса закритися, в?дгородитися, в?дпов?сти ударом на удар. Але Господь показу? нам над?ю на те, що завжди ? ?нший шлях. В?н вчить нас, що можна запропонувати шматок хл?ба нав?ть тим, хто в?дверта?ться в?д нас. Що можна в?дпов?сти мовчанням дов?ри. ? що можна з г?дн?стю крокувати вперед, не в?дмовляючись в?д любов?», – сказав Лев XIV, заохочуючи просити про благодать «ум?ти прощати».
Зрада ? шанс на спас?ння
П?дсумовуючи, Папа нагадав, що ?сус навча? нас, що любити означа? залишити ?ншого своб?дним, також ? в?льним зрадити, не перестаючи в?рити в те, що нав?ть оту поранену та заблукану любов «можна вирвати з обману п?тьми та повернутися до св?тла добра». «Коли св?тло прощення проника? кр?зь найглибш? тр?щини серця, ми розум??мо, що воно н?коли не ? даремним. Нав?ть якщо ?нший не прийма? його, нав?ть якщо це зда?ться марним, прощення визволя? того, хто його дару?: воно розтоплю? образу, поверта? мир, поверта? нас самих до себе», – мовив Лев XIV, зазначивши, що простим жестом поданого хл?ба ?сус показу? нам, що кожна зрада може також стати нагодою для спас?ння, якщо дати м?сце для ще б?льшо? любов?: «В?н не п?дда?ться злу, а перемага? його добром, не даючи йому знищити те, що в нас ? найсправжн?шим: здатн?сть любити».
