Папа: знев?ра парал?зу?, ?сус же допомага? зрозум?ти наш? прагнення ? стати на ноги
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
?нод? нам може здаватися, що над?ятися вже даремно, опуска?мо руки ? не ма?мо б?льше бажання боротися. На це звернув увагу Папа Лев XIV, пропонуючи п?д час загально? ауд??нц?? в середу, 18 червня 2025 р., чергов? роздуми з циклу «?сус Христос – наша над?я». Повертаючись до теми оздоровлень, як? описан? на стор?нках ?вангел?й, Свят?ший Отець зазначив, що цього разу хоче запросити замислитися над ситуац?ями, в яких ми почува?мося «заблокованими». В ?вангел?ях так? ситуац?? описан? як парал?ч.
Д?м милосердя
Папа зупинився на оздоровленн? парал?тика, про якого йдеться на початку 5-? глави ?вангел?? в?д ?вана. ?сус прибув до ?русалиму на юдейське свято, але не вв?йшов в?дразу до храму, а зупинився б?ля одних вор?т, де правдопод?бно мили овець, призначених на жертвоприношення. Поруч було багато хворих, як?, на в?дм?ну в?д овець, як зауважив Свят?ший Отець, не допускалися до храму, бо вважалися нечистими. ? в ц?й ситуац?? «?сус сам досяга? ?х у ?хньому бол?». Ц? хвор? над?ялися на чудо, що може перем?нити ?хн? життя, бо там була водойма, води яко? вважалися ц?лющими, й зг?дно з тогочасними в?руваннями, хто перший занурювався, коли зрушувалися води, той оздоровлявся. «Таким чином, виникала сво?р?дна “в?йна м?ж б?дними”: ми можемо уявити соб? сумну картину цих хворих, як? з великими зусиллями тягнулися до купальн?», – сказав Лев XIV, додаючи однак, що ця куп?ль називалася Витесда, що означа? «д?м милосердя», що «може бути образом Церкви, де збираються хвор? та б?дн?, ? куди приходить Господь, щоб зц?лювати та дарувати над?ю».
Прагнення зц?литися
? ось ?сус зверта?ться до конкретного чолов?ка, що був парал?зований уже протягом 38 рок?в. В?н вже змирився з цим станом, бо йому н?коли не вда?ться досягти купел? вчасно. «Насправд?, тим, що нас часто парал?зу?, ? якраз розчарування. Ми в?дчува?мо знев?ру ? ризику?мо впасти в апат?ю», – сказав Свят?ший Отець, звертаючи увагу на те, що запитання, з яким ?сус звернувся до чолов?ка: «Чи хочеш оздоровитися?», може здаватися зайвим. Натом?сть, як п?дкреслив Папа, «йдеться про необх?дне запитання, бо коли хтось заблокований протягом багатьох рок?в, йому може забракнути бажання зц?литися». «?нод? ми вол??мо залишатися хворими, змушуючи ?нших п?клуватися про нас, – пояснив в?н. – ?нод? це також ? приводом, щоб не приймати р?шення, що робити з нашим життям. Натом?сть ?сус поверта? цього чолов?ка до його найщир?шого ? найглибшого прагнення».
Взяти в сво? руки нош? минулого
Цей чолов?к в?дпов?да? на запитання багатосл?вно, представляючи сво? бачення життя, в якому не ма? н?кого, хто б його занурив у куп?ль, винен не в?н, а ?нш?, що не п?клуються про нього. Й такий п?дх?д ста? виправданням, що не брати на себе свою в?дпов?дальн?сть. Дал? в?н каже, що завжди ? хтось, хто випереджу? його, тобто, «висловлю? фатал?стичне бачення життя». Ми теж можемо думати, що як?сь реч? трапляються, «бо нам не повезло». Це чолов?к знев?рений…
«Натом?сть ?сус допомага? йому зрозум?ти, що його життя перебува? також у його руках. В?н запрошу? його встати, п?днятися з? свого хрон?чного стану ? взяти сво? нош?. Цю ношу не можна залишити або викинути: вона символ?зу? його минуле, пов'язане з хворобою, це його ?стор?я. До цього моменту минуле блокувало його, змушувало лежати, як мертвого. Тепер в?н сам може взяти лежака та нести, куди забажа?: в?н може вир?шувати, що робити з? сво?ю ?стор??ю! Йдеться про те, щоб прямувати вперед, беручи на себе в?дпов?дальн?сть за виб?р шляху, яким ?ти. ? це завдяки ?сусу!» – наголосив Лев XIV, заохочуючи: «Найдорожч? браття й сестри, прос?мо в Господа про дар розум?ння, де наше життя заблоковане. Спробуймо висловити наше прагнення зц?литися. ? мол?мося за вс?х, хто почува?ться парал?зованим, хто не бачить виходу. Прос?мо про повернення до Христового Серця, яке ? справжн?м домом милосердя!».
