杏MAP导航

Олена Ком?саренко

Коли сучасних пров?дних економ?ст?в запитують, чому вони зазвичай виключають половину вид?в неоплачувано? д?яльност? та «ресурс?в для задоволення людських потреб» з? сфери свого досл?дження, звичною в?дпов?ддю ? те, що, вони не можуть ? не прагнуть монетизувати людське життя в повному обсяз?. Чим би це могло зак?нчитись з точки зору людських стосунк?в, якби вс? послуги, що надаються в приватних вза?минах ? домогосподарствах – народження, догляд за немовлятами, моральна п?дтримка тощо – оплачувалися або мали б завжди оплачуватися?

Американський економ?ст Гер? Беккер (1930-2014) намагався дати в?дпов?дь саме на це запитання, вивчаючи р?шення, прийнят? в приватному житт?, – шлюб, розлучення, бажання мати д?тей, альтру?зм тощо, – використовуючи критер?й максим?зац?? ?ндив?дуально? корисност?. В?н нав?ть отримав Нобел?вську прем?ю з економ?ки в 1992 роц?[1] за свою «нову домашню економ?ку», в контекст яко? сл?д вписати звичне нин? поняття «людського кап?талу». Але цей ?нтелектуальний ? досл?дницький п?дх?д не знайшов свого м?сця в мейнстр?мн?й економ?ц? хоча ? зробив значний внесок в усв?домлення необх?дност? фундаментальних зм?н в сучасн?й економ?чн?й парадигм?.

Це бачення ще ч?тк?ше приверта? увагу до проблеми, на яку реагу? цей п?дх?д: так звана «Нормальна наукова»[2] економ?ка зг?дно з американським ф?лософом Томасом Куном, якою вона була (до сьогодн?), наст?льки зосереджена на грошах, що нав?ть не бере до уваги можлив?сть того, що вона може розглядати ?нш? види д?яльност?, як? задовольняють людськ? потреби. Сучасне економ?чне бачення, звужене монетизац??ю, ма? бути розширене для наукового вивчення вид?в неоплачувано? д?яльност? пов’язано? з п?клуванням. Включивши в?д самого початку до сво?? предметно? област? лише те, «що робить грош?» або принаймн? може бути виражене в грошах, сучасн? економ?сти потрапляють у пастку фатального кругового аргументу: об'?ктом економ?ки ? виключно те, що може бути переведене в грошове вираження. Як насл?док, на ?хню думку, не може бути задоволення людських потреб, яке не виражене в грошах.

Таким чином, «нормальна економ?чна наука» систематично не розгляда? частину того, що вона сама визначила як свою предметну область. Строго кажучи, вона продовжу?, у ц?кавий ненауковий спос?б, йти шляхом багатов?кового традиц?йного уявлення про те, що д?яльн?сть, що ма? м?сце в приватн?й сфер?, ? чимось «?ншим», що п?дпорядкову?ться до- або позаеконом?чним законам.

Можливо, теор?ю та досл?дження задоволення потреб, орган?зованих негрошовим способом, сл?д «передати ?нш?й науц?»[3], наприклад, наукам про догляд за хворими, як? вже ?снують, але марг?нал?зован? та недоф?нансован? в академ?чних колах, або ж нов?й, п?дпорядкован?й галуз? спец?ал?зац??, а саме економ?ц? п?клування?

Як окремий напрямок «економ?ка п?клування» розвинулась з фем?н?стичних «дебат?в про домашню роботу» 1970-х рок?в у форм? системних досл?джень д?яльност? та послуг, як? виконуються як безоплатно в приватних будинках, так ?, як послуги, под?бн? до хатньо? роботи, за надто низьку платню в таких установах, як ?нтернати, бари, ресторани чи л?карн?[4]. На сьогодн?шн?й день накопичено знання, необх?дн? для зд?йснення назр?ло? переор??нтац?? економ?чно? системи. Однак б?льш?сть економ?ст?в, як? займаються економ?кою догляду, ще не вважають свою сферу знань новою парадигмою, а лише одн??ю з багатьох п?дгалузей економ?ки, новою спец?альн?стю.

Така економ?ка охоплю? д?яльн?сть з догляду та виховання у приватних будинках, а також платну д?яльн?сть з догляду (в ?нтернатних закладах та л?карнях), яка п?дтриму?ться та оплачу?ться державою, фондами соц?ального страхування або приватним сектором. Сюди входять сфери оплачувано? та неоплачувано? прац?, в яких дос? переважно ж?нки несуть в?дпов?дальн?сть за догляд та п?клування про ?нших. Таким чином, фем?н?стична економ?ка започаткову? економ?ку турботи та п?клування як незалежну категор?ю.

Як сл?д розум?ти терм?н «турбота»? Цей терм?н вже став об'?ктом широких м?ждисципл?нарних дебат?в, але теоретики ? досл?дники поступово приходять до згоди в його тлумаченн?. Автори н?мецькомовно? книги «Абетка хорошого життя» представили попередн?й п?дсумок результат?в цих дебат?в ще у 2012 роц?[5].

Починаючи з 1970-х рок?в пол?тичн?, ф?лософськ? та економ?чн? альтернативи, як? зосереджуються на житт? та його п?дтримц?, розробляються та обговорюються п?д загальним терм?ном «турбота». Англ?йське слово «care», яке в переклад? також означа? «бути уважним», «п?клуватися», «задовольняти потреби», «доглядати» стосу?ться як усв?домлення вза?мозалежност?, наявност? потреб ? спор?дненост? як базових елемент?в людсько? природи, так ? конкретно? д?яльност? з п?клування в широкому розум?нн?. Вона передбача? «турботу про св?т», ? не лише через догляд, соц?альну роботу чи хатню роботу у вузькому розум?нн?, але й через в?дкрит?сть на культурн? перетворення.

Вир?шальним у цьому баченн? ? не лише посилання на характерну трансдисципл?нарн?сть дискурс?в про п?клування, яка приверта? увагу до всеосяжного значення поняття, але передус?м перех?д в?д вузького розум?ння терм?ну, зосередженого навколо конкретних вид?в д?яльност?, до широкого, тобто уваги до марг?нал?зованих, житт?во важливих вид?в д?яльност?. Концепц?я турботи ставить на обговорення не лише питання р?вност? чи ?нтеграц?? певних занедбаних сфер, а й перех?д до еколог?чно? парадигми.

Бачення д?яльност? з догляду за ближн?м та навколишн?м середовищем як центр економ?чно? науки та формування св?ту з перспективи догляду тягне за собою сутт?ву зм?ну звичних критер??в та коеф?ц??нт?в, а також в?дмову в?д численних традиц?йних припущень та концепц?й. Таким чином, ?люз?я незалежного людського ?снування ста? застар?лою. Кр?м того, актуальн?сть традиц?йних ?нститут?в, таких як держава, ринок, с?м'я, та ?хн?х вза?мов?дносин м?ж собою, поста? в ?ншому св?тл?.

З практично?, повсякденно? точки зору, очевидно, що турботлива д?яльн?сть – приготування ?ж?, прибирання, прання, прасування, п?клування про ?нших, вислуховування, надання сенсу – належить до сфери економ?ки.

Можна вважати само собою зрозум?лим, що вс? люди мають потреби в будь-який час ? що вони за сво?ю природою, ? щедрими, вразливими та обмеженими. Людськ? особи, будучи пов'язаними м?ж собою, мають право розумно орган?зовувати сво? сп?льне життя на основ? розпод?лу прац? та у спос?б, який ? житт?здатним у майбутньому. Це ?дина причина, чому економ?чна д?яльн?сть необх?дна як «сусп?льний процес, покликаний задовольнити потребу людини у збереженн? та п?дтримц? життя ? якост? життя». Образ людини як homo oeconomicus у традиц?йному розум?нн? ? неадекватним. Люди, як? не в?дпов?дають або не хочуть в?дпов?дати цьому образу, прагнуть або нав?ть вже беруть участь у створенн? економ?чно? системи, ор??нтовано? на турботу про потреби людських ос?б.

_______________________

[1]

[2] Kuhn, T.S. (2012) The Structure of Scientific Revolutions. University of Chicago Press.

[3] Kuhn, T.S. (2012) The Structure of Scientific Revolutions. University of Chicago Press.

[4] Praetorius, I (2015) The Care-Centered Economy. Rediscovering what has been taken for granted.

[5]