Ойконом?я. М?сце етики п?клування в основних м?жнародних документах
Олена Ком?саренко
Сьогодн?шн?й випуск присвячено тем? «М?сце етики п?клування в основних м?жнародних документах». Ми поговоримо про Загальну декларац?ю прав людини ООН 1948 року та про документ п?д назвою «Перетворення нашого св?ту: Порядок денний у сфер? сталого розвитку до 2030 року».
Говорячи про присутн?сть концепту «етики п?клування» в сучасному сусп?льств?, варто розпочати з того, як в?н закр?плений на м?жнародному законодавчому р?вн?. У Загальн?й декларац?? прав людини, прийнят?й Генеральною Асамбле?ю ООН 10 грудня 1948 року (Док.ООН/PES/217 А), концепт турботи зустр?ча?ться у дек?лькох статтях. Ми зупинимо нашу увагу на 1, 25 та 29.
Стаття 1: «Вс? люди народжуються в?льними ? р?вними у сво?й г?дност? та правах. Вони над?лен? розумом ? сов?стю ? повинн? д?яти у в?дношенн? один до одного в дус? братерства». Цей пункт ? закликом до п?клування про ближн?х не т?льки для християн, але для всього людства. Мир ? любов до ?нших – це серце вс?х основних св?тових рел?г?й, яке назива?ться Золотим правилом. Це принцип, зг?дно з яким ми повинн? ставитися до ?нших так, як хот?ли б, щоб ставилися до нас самих, ? в?н у т?й чи ?нш?й форм? зустр?ча?ться у кожн?й велик?й рел?г??.
У статт? 25 згаду?ться про права особи, але також ? про право на п?клування про особу.
«1. Кожна людина ма? право на такий житт?вий р?вень, включаючи ?жу, одяг, житло, медичний догляд та необх?дне соц?альне обслуговування, необх?дн? для п?дтримання здоров'я ? добробуту ?? само? та ?? с?м'?, ? право на забезпечення в раз? безроб?ття, хвороби, ?нвал?дност?, вд?вства, старост? чи ?ншого випадку втрати засоб?в до ?снування через незалежн? в?д не? обставини.
2. Материнство ? дитинство дають право на особливе п?клування ? допомогу. Вс? д?ти, народжен? у шлюб? або поза шлюбом, повинн? користуватися однаковим соц?альним захистом».
Стаття 29 визнача?, що людина ма? не т?льки права, але також ? обов'язки по в?дношенню до ?нших, що опосередковано торка?ться питання п?клування:
«1. Кожна людина ма? обов'язки перед сусп?льством, у якому т?льки й можливий в?льний ? повний розвиток ?? особи.
2. При зд?йсненн? сво?х прав ? свобод кожна людина повинна зазнавати т?льки таких обмежень, як? встановлен? законом виключно з метою забезпечення належного визнання ? поваги прав ? свобод ?нших та забезпечення справедливих вимог морал?, громадського порядку ? загального добробуту в демократичному сусп?льств?.
3. Зд?йснення цих прав ? свобод н? в якому раз? не повинно суперечити ц?лям ? принципам Орган?зац?? Об'?днаних Нац?й».
?ншим фундаментальним м?жнародним документом ? «Перетворення нашого св?ту: Порядок денний у сфер? сталого розвитку до 2030 року», який не зосереджу? увагу на п?клуванн? як такому, але створю? структуру вираження турботи.
Папа Франциск у сво?му зверненн? до Генерально? Асамбле? 25 вересня 2015 року назвав Ц?л? сталого розвитку 2030 «важливим знаком над??». Я спробую зосередитись конкретн?ше на тих аспектах, як? ? сп?льними для Ц?лей сталого розвитку та ц?нностей ? принцип?в соц?ального вчення Церкви, концентруючи увагу на таких документах як Evangelii gaudium (2013), Laudato si (2015) ? Fratelli tutti (2021).
Насамперед, формулюючи глобальн? р?шення глобальних проблем, Ц?л? сталого розвитку базуються на сп?льному припущенн?, що добробут людей багатогранний ? склада?ться з багатьох р?зних аспект?в та вим?р?в економ?чного та соц?ального життя. В?дпов?дно, розвиток також ма? бути багатогранним ? пов'язаним з р?зними вим?рами людського ?снування, що в?дпов?да? соц?альному вченню Церкви[1]. Важливо також в?дм?тити що одним з основних автор?в Ц?лей сталого розвитку ? католик Джефр? Захс, який активно сп?впрацю? з Папською Академ??ю Соц?альних Наук.
Окр?м того того, вза?мозв’язок Ц?лей сталого розвитку, що вважа?ться Орган?зац??ю Об’?днаних Нац?й надзвичайно важливим, певним чином в?добража? вза?мозв’язок багатьох вим?р?в людського життя на земл?, як це виражено в енцикл?ц? Laudato si' Папи Франциска.
Особливе занепоко?ння щодо б?дних, яке ? центральним у соц?альному вчен? Церкви, – це початковий ?мпульс для створення Ц?лей сталого розвитку та прагнення «н?кого не залишати позаду», що лежить в основ? Порядку денного 2030. Така турбота також ? в?дображенням загального визнання того, що нер?вн?сть насправд? ? «коренем соц?альних б?д», ? сп?льного переконання, вираженого в Апостольському напоумленн? Evangelii gaudium, що «необх?дн?сть вир?шення структурних причин б?дност? не може бути в?дкладена».
Серед основних елемент?в парадигми п?клування, присутн?х в вищезазначених документах, ? насамперед визнання того, що людина за сво?ю природою ? «залежною» ?стотою: ?стотою, яка перебува? у стосунках з ?ншими ? залежить в?д них. Це визнання природно зм?цню? зв’язки братерства, визна? сп?льн? права ? п?дтриму? бачення приналежност? до людського роду.
Залежн?сть ? вразлив?сть ? нев?д'?мною частиною життя кожно? людини, що спонука? кожного з нас до св?дом?шого визнання того, що протягом усього нашого людського ?снування ми вс? на р?зних етапах нашого життя ? «суб'?ктами» ? «об'?ктами» п?клування[2]. Це усв?домлення певним чином змушу? кожного члена сусп?льства створювати мереж? милосердя[3] через субсид?арн?сть, адже турбота про вразливих людей ста? нев?д'?мним аспектом сп?льного блага, що ? ключовим фактором сталого розвитку.
Таким чином, турбота про вразлив?сть ма? бути «практикою ? ц?нн?стю», тобто як в?дпов?дь на потреби ?ншого – м?ж людьми, як? зац?кавлен? у вза?мному благополучч?, а також як вираз «турботливих стосунк?в»[4], як? допомагають зблизити людей, побудувати стосунки дов?ри, ?дност?, вза?мност?, сприяти моральному зростанню людей, що виходить за рамки простого почуття справедливост?, як на особистому р?вн?, так ? на р?вн? сп?льноти.
Ця етична парадигма турботи, що розум??ться як «практика ? ц?нн?сть», знаходить сильний резонанс у нин?шньому понтиф?кат? Папи Франциска, який нада? великого значення «культур? п?клування», що пронизу? все сусп?льство[5]. У ц?й перспектив? чутлив?сть до «турботи» – необх?дно? для вс?х без винятку людей – може стати катал?затором братерства ? вза?мност?; вона може зм?цнити «духовн?сть глобально? сол?дарност?»[6]; може стати можливою в?дпов?ддю на дилему сучасност?, яка поляга? у вир?шальному вибор? м?ж конкуренц??ю м?ж ?ндив?дами ? сол?дарн?стю людського роду, що передбача? що вс? люди не т?льки можуть жити в ?дност?, але також можуть прагнути до б?льшого сп?льного щастя.
Отож, як ми бачимо етика п?клування, характерна християнському соц?альному вченню, ? притаманна ус?м людям не залежно в?д в?роспов?дання. Св?дченням цього ? ?? присутн?сть в м?жнародному законодавств?, зокрема в таких фундаментальних документах як? ми сьогодн? розглянули: в Загальн?й декларац?? прав людини ООН 1948 року та в документ? п?д назвою «Перетворення нашого св?ту: Порядок денний у сфер? сталого розвитку до 2030 року».
_____________________________
[1] Енцикл?ка Fratelli tutti, 21-22
[2] Petrini, R. (2020), Catholic Social Teaching (CST) and Sustainable Development Goals (SDGs): a path towards Integral Human Development, Oikonomia, October, 3-8.
[3] Енцикл?ка Caritas in Veritate, 5.
[4] Held, V. (2006) The Ethics of Care. New York: Oxford University Press.
[5] Енцикл?ка Laudato si’, 231.
[6] Енцикл?ка Laudato si’, 240.
