Катехиза Папи Франциска на загальну ауд??нц?ю 26 лютого 2025 року
Сьогодн? спогляда?мо красу «?суса Христа, нашо? над??» (1 Тим, 1,1) в та?нств? Його жертвування в храм?.
У розпов?дях про дитинство ?суса святий ?вангелист Лука показу? нам слухнян?сть Мар?? та Йосифа перед Господн?м Законом ? вс?ма його приписами. Взагал?-то, в ?зра?л? не було обов'язку приносити дитину до храму, але т?, хто жив у слуханн? Господнього слова ? бажав вт?лювати його, вважали це ц?нною практикою. Так вчинила Анна, мати пророка Саму?ла, яка була непл?дною; Бог вислухав ?? молитву, ? вона, народивши сина, привела його до храму ? назавжди пожертвувала Господу (пор. 1 Сам 1,24-28).
Отож, святий Лука розпов?да? про перший акт богопочитання ?суса, зд?йснений у святому м?ст? ?русалим?, яке стане метою всього Його мандр?вного служ?ння, починаючи з т??? хвилини, коли В?н прийме непохитне р?шення прямувати до нього (пор. Лк 9,51), прямуючи назустр?ч сповненню сво?? м?с??.
Мар?я та Йосиф не обмежуються тим, щоб прищепити ?суса в ?стор?ю с?м'?, народу, зав?ту з Господом Богом. Вони дбають про Його виховання ? зростання, вводять Його в атмосферу в?ри ? богопочитання. ? сам? поступово зростають у розум?нн? покликання, яке значно перевищу? ?х.
У храм?, який ? «домом молитви» (Лк 19,46), Святий Дух вдиха?, промовля? до серця старця: Симеона, представника святого Божого народу, приготованого в оч?куванн? та над??, який плека? прагнення сповнення об?тниць, даних Богом ?зра?лев? через пророк?в. Симеон в?дчува? в храм? присутн?сть Господнього Помазаника, в?н бачить св?тло, що ся? серед народ?в, занурених «у темряву» (пор. ?с 9,1), ? виходить назустр?ч т?й дитин?, яка, за пророцтвом ?са?, «народилася для нас», ? сином, «нам даним», «Князем миру» (?с 9,5). Симеон об?йма? цю дитину, яка, маленька ? безпорадна, спочива? на його руках; але це в?н, насправд?, знаходить розраду ? повноту свого ?снування, пригорнувши ?? до себе. В?н виража? це у п?сн?, сповнен?й зворушливо? вдячност?, яка в Церкв? стала молитвою наприк?нц? дня: «Нин?, Владико, можеш в?дпустити слугу твого за тво?м словом у мир?, бо мо? оч? бачили тво? спас?ння, що ти приготував перед ус?ма народами; св?тло на просв?ту поганам, ? славу твого люду – ?зра?ля» (Лк 2,29-32).
Симеон осп?ву? рад?сть того, хто побачив, розп?знав ? може передати ?ншим зустр?ч з? Спасителем ?зра?ля та народ?в. В?н ? св?дком в?ри, яку отриму? як дар ? переда? ?ншим; в?н ? св?дком над??, яка не розчарову?; в?н ? св?дком Божо? любов?, яка наповню? серце людини рад?стю ? миром. Сповнений ц??? духовно? вт?хи, старець Симеон вбача? у смерт? не к?нець, а сповнення, повноту, в?н чека? ?? як «сестру», яка не знищу?, а вводить у справжн? життя, передсмак якого в?н вже отримав ? в яке в?рить.
Того дня Симеон – не ?диний, хто побачив спас?ння, що вт?лилося в Дитятку ?сус?. Те ж саме в?дбува?ться ? з Анною, ж?нкою, як?й б?льше в?с?мдесяти рок?в, вдовою, яка повн?стю посвятила себе служ?нню в храм? та молитв?. Побачивши дитину, Анна прославля? ?зра?левого Бога, Який саме в ц?й дитин? в?дкупив св?й народ, ? розпов?да? про це ?ншим, великодушно поширюючи пророче слово. П?сня в?дкуплення двох похилих в?ком, таким чином, вив?льня? зв?щення Юв?лею для всього народу ? всього св?ту. У ?русалимському храм? наново запалю?ться над?я в серцях, бо до нього ув?йшов Христос, наша над?я.
Дорог? браття й сестри, насл?дуймо ? ми Симеона та Анну, цих «паломник?в над??», як? мають ясн? оч?, здатн? бачити поза видим?стю, як? вм?ють розп?знати присутн?сть Бога в малому, як? вм?ють з рад?стю зустр?чати Бож? в?дв?дини ? запалювати над?ю в серцях сво?х брат?в ? сестер.
